20 січня 2023 рокум. ПолтаваСправа №440/524/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 18.01.2023 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому просив:
визнати незаконною бездіяльність Комісії при проведенні першого етапу конкурсу, що проявилась в істотному недотриманні "Методології оцінювання Конкурсною комісією відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності кандидатів на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засобам їх встановлення" при проведенні оцінювання кандидата ОСОБА_1 ;
зобов'язати Комісію провести необхідні за Методологією процедури з оцінювання кандидата ОСОБА_1 та за їх наслідками, доведеними до кандидата, включити його додатково до списку кандидатів, що продовжують участь у конкурсі і допущені до співбесіди.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він брав участь у конкурсі на зайняття вакантних посад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та рішенням Конкурсної комісії від 06.10.2022 включений до Переліку кандидатів, допущених до участі у конкурсі. На переконання позивача, перший етап конкурсу з відбору осіб, допущених до співбесіди, проведений з порушенням "Методології оцінювання Конкурсною комісією відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної компетентності кандидатів на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засобам їх встановлення" та "Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України", затверджених Конкурсною комісією 21.01.2022, що полягало у проведенні відповідних процедур без залучення осіб, допущених до участі у конкурсі та без публічного обговорення.
Рішенням Конкурсної комісії від 20.12.2022 затверджено перелік кандидатів, допущених до співбесіди, у кількості 64 особи, в якому ОСОБА_1 відсутній. Наведене, на переконання позивача, свідчить про недотримання Конкурсною комісією приписів статей 95, 95-1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині визначення вимог до професійної компетентності кандидата, адже позивач є автором 760 наукових праць, понад 250 з яких стосуються проблематики організації судочинства. Також, за твердженням позивача, Конкурсною комісією не встановлено його невідповідності критерію доброчесності, внаслідок чого ОСОБА_1 не зрозуміло з яких підстав його не допущено до участі у співбесіді.
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіряючи наявність передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для відкриття провадження у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Тож, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відтак, право на судовий захист не є абсолютним. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 цієї частини публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше особами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких однією із сторін є суб'єкт, наділений владними управлінськими функціями по відношенню до інших учасників.
Як визначено пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Отже, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 вважав, що Конкурсна комісія з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є суб'єктом владних повноважень, оскільки на неї Законом України "Про судоустрій і статус суддів" покладені функції з організації та проведення відбору кандидатів на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Однак, суд не погоджується з наведеним твердженням позивача з таких підстав.
За змістом частини першої статті 95 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюється Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу в порядку, встановленому цим Законом, строком на чотири роки.
Відповідно до частини третьої цієї статті, конкурс на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України проводить Конкурсна комісія у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 95-1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Конкурсна комісія є допоміжним органом Вищої ради правосуддя, що утворюється для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та формування переліку кандидатів на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності.
Таким чином, до повноважень Конкурсної комісії не віднесено ухвалення остаточного рішення про обрання (призначення) особи на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Натомість така Комісія здійснює допоміжні функції, а ухвалення остаточного рішення віднесено до повноважень Вищої ради правосуддя.
Тож, Конкурсна комісія є допоміжним органом, який лише сприяє суб'єкту обрання (призначення) членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.
З огляду на вищевикладене, суд ще раз наголошує, що зверненню до адміністративного суду має передувати виникнення саме публічно-правового спору у значенні, наведеному у статті 4 КАС України.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містить положень про можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності Конкурсної комісії до суду.
Відповідно до правового висновку, викладеного у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/120/22 (справа щодо оскарження кандидатом на посаду члена Вищої ради правосуддя дій Етичної ради), спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, який може бути відповідачем.
За наведених обставин, беручи до уваги суть спірних відносин та їх суб'єктний склад, у суду відсутні визначені КАС України підстави для відкриття провадження у справі за цим позовом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, від 30.05.2018 у справі №9901/497/18, від 13.03.2019 у справі №9901/947/18, від 28.10.2020 у справі №9901/160/20, від 10.11.2022 у справі №990/120/22.
Отже, оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до підсудності жодного іншого суду, підстави для роз'яснення позивачу до суду якої юрисдикції належить вирішення його спору відсутні.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Кукоба