Справа № 420/16294/22
20 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення - рішення №№ 0298974-2406-1517, 0298975-2406-1517, 0295501-2406-1517 від 24.06.2022 року,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі - відповідач) про:
- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0298974-2406-1517, №0298975-2406-1517, №0295501-2406-1517 від 24.06.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він займається сільськогосподарською діяльністю, а також є засновником та кінцевим бенефіціаром селянського (фермерського) господарства. До видів діяльності господарства відноситься вирощування зернових культур, розведення свійської птиці. Будівлі, які належать йому на праві приватної власності, та які відповідач відніс до об'єктів оподаткування, він використовує безпосередньо у власній сільськогосподарській діяльності. Через дану обставину вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тому нарахування відповідачем податку з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом є протиправними та належать до скасування.
Ухвалою від 16.11.2022 року суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руку та надав час позивачу для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 262,05 грн.
18.11.2022 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 16.11.2022 року.
Ухвалою від 22.11.2022 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/16294/22, та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
До канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до витягу з реєстру майнових прав позивачу належать об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 622,30 кв.м., АДРЕСА_1 , загальною площею 48,4 кв.м., АДРЕСА_1 , загальною площею 2026,10 кв.м. Податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, на момент формування податкових повідомлень-рішень була відсутня інформація, яка підтверджувала віднесення нежитлових приміщень позивача до приміщень класу «Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства». Водночас оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені виключно за нерухоме майно яке належить саме позивачу на праві власності. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення - рішення. Попереднє податкове повідомлення - рішення вважається скасованим (відкликаним). Позивач, зазначені документи до податкового органу не надав. Отже ГУ ДПС в Одеській області вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесено відповідно до норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 станом на 2006 рік був засновником та головою селянського фермерського господарства “Гай”, розташованого в с. Кубанка, 1-й км дороги Кубанка-Кремидівка №1 Комінтернівського району Одеської області.
Розпорядженням №431 від 08.08.2022 Комінтернівська районна державна адміністрація затвердила акт вибору земельної ділянки під розміщення господарського двору фермерського господарства “Гай” на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області та дозволила проведення проектно-пошукових робіт під розміщення господарського двору.
Відповідно до технічного паспорту Комінтернівського БТІ станом на 08.02.2006 виробничий будинок в с. Кубанка (1-й км. Дороги Кубанка-Кремидівка) Комінтернівського району Одеської області складається з літ. “А”-“А-3” - будівлі адміністрації із складськими приміщеннями, літ. “В”-вівчарня, літ. “Г-Г3” свинарник, літ. “Д-1” - відкритий зерносклад з підсобними приміщеннями, літ “Е”-насосна, літ “Ж” навіс, літ. “З”-сарай, 1-водонапорна вежа, ІІ-цистерна, ІІ- майданчик для техніки, №1-4 огорожа.
Рішенням Комінтернівський районний суд Одеської області від 09.02.2006 визнав за позивачем право приватної власності на вказані вище будівлі, як за господарським двором СФГ “Гай”.
Згідно з даними з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач є фізичною особою - підприємцем, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней, оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, кормами для тварин, складське господарство.
З 26.02.2018 позивач є також засновником Фермерського господарства “Аделіна”, з місцезнаходженням Одеська область, Лиманський район, с. Кубанка, 1-й км Дороги Кубанка-Кремидівка, будинок 1.
24.06.2022 року відповідач нарахував позивачу податок з нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та виніс податкові повідомлення-рішення:
- №0298974-2406-1517 у розмірі 145,20 грн.,
- №0298975-2406-1517 у розмірі 121 566,00 грн.,
- №0295501-2406-1517 у розмірі 3733,80 грн.
Відповідно до розрахунку вказаного податку відповідач нарахував податок за наступними об'єктами оподаткування:
- нежитлове приміщення за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 622,30 кв.м (ППР №0295501-2406-1517 податок у розмірі 3733,80 грн);
- будівлі бару, об'єкт нежитлової нерухомості за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 48,40 кв.м (ППР №0298974-2406-1517 у розмірі 145,20 грн.);
- будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 2026,10 кв.м (ППР №0298975-2406-1517 у розмірі 121 566,00 грн).
Не погоджуючись прийнятими податковими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України).
Пунктом 15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (п.58.1 ст.58 ПК України).
За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулює стаття 266 ПК України.
Відповідно до п.266.1.1. ст.266 ПУ України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пункт 266.2. ст. 266 ПК України встановлює об'єкт оподаткування.
Так, відповідно до пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пп 266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування:
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкти віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, поняття “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття “виробники сільськогосподарської продукції”.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Разом з тим, визначення поняття “сільськогосподарський товаровиробник” також міститься у статті 1 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років” від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.
Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.
Вирішуючи питання належності позивача до сільськогосподарських товаровиробників, суд зазначає, що даний факт підтверджується даними витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відповідно до якого позивач є фізичною особою підприємцем, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур, розведення свиней, оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, кормами для тварин, складське господарство.
Таким чином, позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Своєю чергою, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис”).
Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
З 26.02.2018 позивач є також засновником Фермерського господарства “Аделіна”, з місцезнаходженням: Одеська область, Лиманський район, с. Кубанка, 1-й км Дороги Кубанка-Кремидівка, будинок 1.
Відповідно до витягу з реєстру прав на нерухоме майно, позивачу на праві приватної власності належить будівля адміністрації із складськими приміщеннями, загальною площею 2026,1 кв.м, розташована за адресою: Одеська обл., Лиманський р., с. Кубанка, 1-й км дороги Кубанка-Кремидівка, будинок 1. Відповідно до технічного опису до складу майна входять: літ “А” - “А3” будівля адміністрації зі складськими приміщеннями -170, кв.м., літ. “В” вівчарня 116,8 кв.м., літ. “Г” “г” - “г3” свинарник - 756,5 кв.м., літ “Д”, “д”, “д1” - відкритий зерносклад із підсобними приміщеннями 55, кв.м.
Згідно з технічним паспортом Комінтернівського РБТІ будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: Одеська обл., Лиманський район, село Кубанка, будинок 1, загальна площа, 2026,10 кв.м належать до класу будівель сільськогосподарського призначення, оскільки складаються з будівлі адміністрації із складськими приміщеннями, вівчарні, свинарника, відкритого зерносклада з підсобними приміщеннями, насосної, навісу, сараю, водонапорної вежі, цистерни, майданчика для техніки, огорожі.
Також, відповідно до змісту рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09.02.2006 у справі 2-9702/2006 встановлений факт, який не потребує доведення, що вказані приміщення, були зведені з метою та на земельній ділянці призначеній для розміщення господарського двору селянського фермерського господарства, засновником якого є позивач.
Вказане, свідчить про сільськогосподарське призначення даних приміщень.
Отже, позивачем об'єкт нерухомого майна “будівля адміністрації із складськими приміщення та зведеного акту вартості споруд, об'єкт нерухомості є відкритим зерноскладом із підсобними приміщеннями: будівля адміністрації із складським приміщенням - лiт. А-А3 (223,8 кв.м.) вбиральня - лiт. Б (2,5 кв.м.); вівчарня - літ. В (126,0 кв.м.) свинарник - літ. Г2-23 (929,2 кв.м.); свинарник - літ. Г2-2з (929,2 кв.м.); відкритий зерносклад із підсобним приміщенням - лiт. Ддд1 (999,0 кв.м.) насосна-літ. E (16, кв.м.) навіс - літ. Ж (28,5 кв.м.); сарай - лiт. 33 (50,3 кв.м.); I - водонапорна вежа; ІІ - цистерна; ІІI- майданчик для техніки” використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №420/311/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Одеській області позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення №№ 0184339-5406-1517, 0184341-5406-1517 від 27.08.2020 року;
- стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2000,00 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі №420/311/22 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року змінено та викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду в наступній редакції:
«Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн».
В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №420/311/22 - залишено без змін.
Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №420/311/22 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року у вказаній справі вбачається, що предметом судового розгляду в зазначеній справі було прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
- нежитлове приміщення за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 622,30 кв.м (ППР №0184339-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 7790,57 грн.);
- будівлі бару, об'єкт нежитлової нерухомості за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 48,40 кв.м (ППР №0184340-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 302,96 грн.);
- будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 2026,10 кв.м (ППР №0184341-5406-1517 за 2019 рік у розмірі 84549,15 грн.).
Зокрема, судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права та об'єкт нерухомого майна “будівля адміністрації із складськими приміщеннями використовується як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Правова позиція узгоджується із висновками викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №813/8801/14.
Таким чином, суд зазначає, що вищевказані висновки судів викладені у рішення Одеського окружного адміністративного суду та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/311/22 мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.
У зв'язку із наведеним, суд доходить висновку, що на нежитлові приміщення, які належить позивачу на праві власності, поширюється запроваджена п. “ж” пп. 266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПКУ пільга та зазначені будівлі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Враховуючи викладене, на думку суду, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Відповідачем в свою чергу не надано доказів, здачі в оренду нерухомого майна власником будівель та споруд, наявності лізингу, позивача тощо.
Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідач безпідставно визначив будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа, 2026,10 кв.м об'єктом оподаткування та відповідно нарахував податкове зобов'язання у сумі 121566,10 грн., а відтак - ППР №0298975-2406-1517 від 24.06.2022 належить до визнання його протиправним та скасування.
Щодо податкового повідомлення- рішення №0295501-2406-1517 від 24.06.2022 року, яким нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 3733,80 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку нарахування податку у розмірі 3733,80 грн. відбулося за об'єктом оподаткування - нежитловим приміщенням за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 622,30 кв.м.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суд встановив, що право власності позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна припинено 21.05.2018 року на підставі дарування, частки об'єкту нерухомого майна.
Докази належності позивачу зазначеного приміщення в матеріалах справи відсутні. Натомість жодного доказу щодо існування такого приміщення у приватній власності позивача відповідачем не надано.
Суд зазначає, що відповідач не довів існування права власності на вказаний об'єкт у позивача, а значить і те, що позивач є в даному випадку платником податку.
Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідач безпідставно визначив будівлі адміністрації із складськими приміщеннями за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , загальна площа 622,30 кв.м об'єктом оподаткування та відповідно нарахував податкове зобов'язання у сумі 3733,80 грн., а відтак ППР №0295501-2406-1517 від 24.06.2022 року належить до визнання його протиправним та скасування.
Щодо податкового повідомлення - рішення №0298974-2406-1517 від 24.06.2022 року, яким нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 145,20 грн., суд зазначає таке.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суд встановив, що об'єкт нерухомого майна будівля бару, загальною площею 48,4 яка знаходяться адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності.
Приміщення загальною площею 48,40, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до категорій сільськогосподарського призначення оскільки є будівлею бару, що також встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі №420/311/22 та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 року у вказаній справі.
Таким чином суд робить висновок, що податкове повідомлення рішення №0298974-2406-1517 від 24.06.2022 року, яким нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 145,20 грн. є правомірним та не належить до скасування.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення частково.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкові повідомлення - рішення №№ 0298974-2406-1517, 0298975-2406-1517, 0295501-2406-1517 від 24.06.2022 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення №0298975-2406-1517, №0295501-2406-1517 від 24.06.2022 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.01.2023 року.
Суддя Г. В. Лебедєва