справа №380/17407/22
20 січня 2023 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 регіонального управління Державної прикордонної служби України м.Львів (в/ч НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, Львівська обл., м.Львів, вул.Личаківська, 74 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016- 2017 роках та підйомної допомоги за 2017 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу допомогу на оздоровлення, виплачену у 2016- 2017 роках та підйомну допомогу за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплатити позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2011 по 2018 роки у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу надбавку за кваліфікацію з січня 2011 року по листопад 2012 року 2-й клас у розмірі 5% посадового окладу, з грудня 2012 року по лютий 2018 року 1-ий клас к розмірі 8% посадового окладу, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплатити позивачу винагороди за бойове чергування за період з лютого по грудень 2011 року, з грудня 2013 року по лютий 2018 року включно у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплатити позивачу винагороду за бойове чергування за період з лютого по грудень 2011 року, з грудня 2013 року по лютий 2018 року у розмірі 30% посадового окладу, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2011 року по день фактичної виплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно виплачував позивачу допомогу на оздоровлення у 2016- 2017 роках та підйомну допомоги за 2017 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, яка носить постійних характер.
Крім того, за період 2011-2018 років відповідач нараховував і виплачував позивачу надбавку за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру. Позивач зазначає, що у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” від 07.11.2007 № 1294 передбачена виплата надбавки за кваліфікацію за 2-й клас -у розмірі 5 відсотків посадового окладу, а за 1-й клас - у розмірі 8 відсотків посадового окладу. Проте, відповідач протиправно виплачував позивачу половину з нормативну передбаченого розміру надбавки.
Також, на думку позивача, з огляду на кількість здійснених ним бойових чергувань, розмір відповідної винагороди за період з лютого по грудень 2011 року, з грудня 2013 року по лютий 2018 року мав становити 30% посадового окладу, замість виплачених відповідачем 5% посадового окладу.
З таких підстав позивач вважає, що у нього виникло право на виплату компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2011 року по день фактичної виплати.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, носить разовий характер, а тому не включається до складу місячного грошового забезпечення для обрахунку допомоги на оздоровлення.
Відповідач зазначає, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру.
Щодо винагороди за бойове чергування, то таке фактично виплачується в межах затвердженого фонду грошового забезпечення та не може перевищувати 5% посадового окладу на місяць.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 07.12.2022 суддя прийняв справу до провадження та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 20.01.2023 суд вирішив питання додержання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2021 №194-ОС позивача виключено зі списків особового складу з 18.06.2021.
Позивач вважає, що на день звільнення з військової служби вона не отримала у повному обсязі кошти, на які мала право за час проходження військової служби, а саме: 1) відповідач протиправно виплачував позивачу допомогу на оздоровлення у 2016- 2017 роках та підйомну допомоги за 2017 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, яка носить постійних характер; 2) не була виплачена надбавка за кваліфікацію у повному обсязі; 3) не була виплачена винагороди за бойове чергування у повному обсязі;
Вважаючи протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті вказаних коштів позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Щодо позовних вимог в частині нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016- 2017 роках та підйомної допомоги за 2017 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом другим частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” від 22.09.2010 №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №704, яка набрала чинності з 01.01.2016, далі - постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Міністерство оборони України наказом “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” від 11.06.2008 № 260 (далі - Наказ № 260) визначило порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме: до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд встановив, що у 2016- 2017 роках позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення, а у 2017 році - підйомна допомога.
З аналізу відомостей про грошове забезпечення позивача у 2016 - 2017 роках вбачається, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.
Як на підставу для не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводилися зазначені виплати, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 15.11.2010 №595, відповідно до якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Наказом Міністерства внутрішніх справ оборони України від 15.11.2010 №595 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 16.12.2016) та наказом від 24.10.2016 №550 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 20.07.2018) затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, (далі - Інструкція) відповідно до пункту 2 якої виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України згідно з додатком 1 до цієї Інструкції; військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України згідно з додатком 2 до цієї Інструкції; військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Інструкції, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Суд звертає увагу, що частиною 4 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Відповідно при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.
Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей! до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у даному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.
Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17, суд зазначає, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2016 - 2017 років кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер.
Таким чином, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
Враховуючи вказане, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у 2016- 2017 роках та підйомну допомоги за 2017 рік без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги в цій частині про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену допомогу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, є такими, що підлягають задоволенню.
Вказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №826/2205/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” враховується судом під час вирішення цього спору.
З огляду на наведене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016- 2017 роках та підйомної допомоги за 2017 рік без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” №889 від 22.09.2010.
Таким чином, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016- 2017 роках та підйомну допомоги за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” №889 від 22.09.2010.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплатити позивачу надбавки за кваліфікацію за період з 2011 по 2018 роки у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, суд зазначає таке.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.
На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України Адміністрація державної прикордонної служби України затвердила Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України” від 20.05.2008 №425. Згідно з підпунктом 3.13.1 вказаної Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах:
2-й клас - 5 відсотків посадового окладу;
1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;
клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.
З буквального тлумачення положень пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 вбачається, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Водночас, суд враховує, що додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28, зокрема надбавка за кваліфікацію, впорядковані в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 на виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007. А відтак, з моменту затвердження вказаної Інструкції підстави для обмеження виплати надбавки за кваліфікацію в обсязі до 50 відсотків нормативно встановленого розміру відпали.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача про правомірність виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період з2011 по 2018 роки в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007.
Суд встановив, що за період з січня 2011 року по листопад 2012 року позивачу виплачувалась надбавка за кваліфікацію (2-й клас) у розмірі 2,5% посадового окладу, а в період з грудня 2012 року по лютий 2018 року у розмірі 4% посадового окладу.
Суд враховує, що 29.06.2008 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженій України Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, а відтак, відпали підстави для застосування обмеження розміру надбавки за кваліфікацію.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно нарахував і виплатив позивачу надбавку за кваліфікацію за період з 2011 по 2018 років в розмірі 50% законодавчо встановленого розміру.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу надбавку за кваліфікацію з січня 2011 року по листопад 2012 року за 2-й клас у розмірі 5% посадового окладу, а з грудня 2012 року по лютий 2018 року за 1-й клас у розмірі 8% посадового окладу, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” від 07.11.2007 №1294, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплатити позивачу винагороди за бойове чергування за період з лютого по грудень 2011 року, з грудня 2013 року по лютий 2018 року, суд зазначає таке.
Відповідно до додатку №25 постанови Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці у з'єднаннях, частинах і підрозділах, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби) отримують винагороду за бойове чергування (бойову службу), у розмірі від 10% до 30% посадового окладу.
Підпунктами 3.17.1 - 3.17.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Адміністрацією державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425 передбачено, що військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, екіпажів літаків, вертольотів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, екіпажів кораблів, катерів за час бойового чергування (бойової служби) з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України виплачується винагорода за бойове чергування (бойову службу).
Винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям виплачується в таких розмірах на місяць:
екіпажів літаків і вертольотів за час бойової служби вночі (22-00 - 6-00), - 5 відсотків посадового окладу за кожний виліт з охорони державного кордону України та виключної (морської) економічної зони України, але не більше 30 відсотків на місяць;
іншим військовослужбовцям, які згідно з підпунктом 3.17.1 вказаної Інструкції мають право на винагороду, а також військовослужбовцям, прикомандированим на прикордонну заставу (відділення відділу прикордонної служби), корабель, катер, судно наказами відповідних начальників (командирів), за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.
Військовослужбовцям строкової військової служби, які залучаються до несення бойового чергування (бойової служби), виплачується винагорода в розмірі 30 відсотків посадового окладу на місяць.
Винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям нараховується від посадових окладів за основною або тимчасовою посадою.
Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідних начальників (командирів) органу Держприкордонслужби про виплату винагороди. Підставою для видання наказу є рапорт відповідних начальників (командирів) підрозділів, у якому зазначаються військовослужбовці, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби).
Військовослужбовцям, що вибувають з органу (підрозділу) Держприкордонслужби раніше дня, установленого для виплати грошового забезпечення, сума винагороди виплачується при вибутті.
Військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, які виконували обов'язки неповний календарний місяць (у зв'язку з призначенням, звільненням (усуненням) з посади, перебуванням у відпустці, на лікуванні, службовому відрядженні, а також з інших поважних причин) та мають право на отримання винагороди за бойове чергування (бойову службу), винагорода виплачується за кожне чергування у розмірах, визначених підпунктом 3.17.2 цієї Інструкції, але не більше 30 відсотків від посадового окладу на місяць.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що винагорода за бойове чергування фактично виплачується в межах затвердженого фонду грошового забезпечення та не може перевищувати 5% посадового окладу на місяць, оскільки таке обмеження розміру винагороди нормативно не передбачено.
Відповідно до інформації з особистих карток позивача за період з лютого по грудень 2011 року та з грудня 2013 по лютий 2018 року позивачу виплачувалась винагорода за бойове чергування у розмірі 5% посадового окладу.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за бойове чергування за період з лютого по грудень 2011 року та з грудня 2013 по лютий 2018 року у розмірі 5% посадового окладу при законодавчо встановленому 30% розмірі посадового окладу.
З метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу з урахуванням виплачених сум винагороду за бойове чергування за періоди з лютого по грудень 2011 року та з грудня 2013 по лютий 2018 року згідно з додатком №25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” із розрахунку 30% посадового окладу на місяць.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.
Стаття 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Законі № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Проте, суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу. Тобто, позивач не дотримався умови щодо звернення до відповідача із заявою про виплату відповідної компенсації.
Враховуючи зазначене, суд висновує про передчасність звернення до суду з позовною вимогою зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2011 року по день фактичної виплати, а тому у задоволенні такої необхідно відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016- 2017 роках та підйомної допомоги за 2017 рік без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” №889 від 22.09.2010.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, Львівська обл., м.Львів, вул.Личаківська, 74 провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 допомогу на оздоровлення, виплачену у 2016- 2017 роках та підйомну допомогу за 2017 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” №889 від 22.09.2010, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з 2011 по 2018 роки у розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, Львівська обл., м.Львів, вул.Личаківська, 74 провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 надбавку за кваліфікацію за період з січня 2011 року по листопад 2012 року за 2-й клас у розмірі 5% посадового окладу, за період з грудня 2012 року по лютий 2018 року за 1-ий клас у розмірі 8% посадового окладу, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за період з лютого по грудень 2011 року, за період з грудня 2013 року по лютий 2018 року включно у розмірі 5%, що становить 50% від мінімально встановленого розміру постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: АДРЕСА_2 провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 винагороду за бойове чергування за період з лютого по грудень 2011 року, за період з грудня 2013 року по лютий 2018 року у розмірі 30% посадового окладу, визначеному у додатку №25 до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик