Рішення від 20.01.2023 по справі 320/10671/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року Справа №320/10671/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Ексім" до Волинської митницї Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування відмови, рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор-Ексім» (далі - позивач, ТОВ «Алькор-Ексім», товариство) з позовом до Волинської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Волинська митниця), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2022/000605 від 05.08.2022, видану Волинською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати Рішення коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000041/2 від 05.08.2022, видане Волинською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2022/000606 від 05.08.2022, видану Волинською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати Рішення коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000042/2 від 05.08.2022, видане Волинською митницею Державної митної служби України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов Контракту від 01.10.2021 №01/10, укладеного між товариством та нерезидентом України Індивідуальним підприємцем «Orda Ris» (Казахстан), відбувались продаж та поставка товару рису шліфованого та рису подрібненого, шліфованого, що передбачало 100 % передоплати за товар у строк, встановлений даним Контрактом. Згідно укладеного між сторонами Додатку №2 до Контракту, перша поставка товару була визначена у кількості 68 тон, за ціною в доларах США за 1 тонну - 600,00 доларів США, на загальну суму - 40800,00 дол. США. Поставка відбувалась залізничним транспортом, з терміном оплати до 20.05.2022 та терміном відвантаження до 25.05.2022. Позивач сплатив 40800,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням №160 від 19.05.2022. Товариство зауважило, що поставка товару відбувалась частинами, відповідно 20.05.2022 - поставка 66 тон за ціною в доларах США за 1 тонну - 600,00 доларів США на суму 39 600,00 дол. США та решта 2 тони за згодою Сторін домовлено поставити пізніше. Вказані 66 тон товару поставлялись в три етапи на виконання Договору перевезення вантажу №26/07/22 від 26.07.2022 укладеного з експедитором ОСОБА_1 та позивачем та Договору транспортного експедирування №12/04 від 12.04.2020, укладеного позивачем з експедитором ПП «Девік»: згідно Заявки №34 від 26.07.2022 - 22 тони товару поставлялись ФОП ОСОБА_1 ; за Заявкою №2 від 29.07.2022 - 22 тони товару поставлялись ПП «Девік»; за Заявкою № 3 від 29.07.2022 - 22 тони товару поставлялись також ПП «Девік». Як наслідок, за поставками вказаного товару, товариством було подано до митного органу ідентичні пакети документів, що включали в себе три митні декларації разом з іншими документами на виконання положень ст. 53 Митного кодексу України: митна декларація №UA205030/2022/023139 від 30.07.2022, яка була прийнята без зауважень; дві митні декларації №UA205030/2022/023387 та №UA205030/2022/023388 не були прийняті митним органом. Товариство зазначило, що саме дані три митні декларації стосувались одного і того ж самого товару, частини якого перевозились в трьох різних вантажних транспортних засобах, були подані одним декларантом разом з документами, які є ідентичними для кожної декларації, відповідно в діях відповідача вбачається непослідовність та порушення принципу «належного урядування».

Товарно-транспортні накладні від 30.07.2022 № 52518669/2 та № 52518669/3, видані ПП «Девік» підтверджує факт перевезення товару з Республіки Казахстан до республіки Польща, та довідки ПП «Девік» про транспортні витрати разом із Договором експедирування №12/04 від 02.08.2022 № 2022-06258 та №2022-06259, підтверджують факт перевезення та розмір витрат позивача понесених внаслідок перевезення придбаного товару, товариство зауважило, що вказані документи не впливають на ціну товару, а стосуються лише обставин логістики, тому аргументи відповідача у спірних рішеннях не відповідають дійсності. Платіжне доручення № 160 від 19.05.2022 на суму 40800,00 дол. США підтверджує факт оплати придбаного товару за Контрактом №01/10 від 01.10.2021, Інвойс №01 від 20.05.2022 підтверджує факт оплати товару за 66 тон у сумі 39600,00 дол. США, що було відповідно погоджено Сторонами за вказаним Контрактом, у митних деклараціях було відповідно зазначено належну вартість товару, що перевозився, як такий, що перевозився трьома вантажними транспортними засобами, кожен з яких перевозив 22 тони, що виключає розбіжності в документах, як вважає відповідач. Позивач також наголосив про необ'єктивні дії відповідача щодо не взяття до уваги висновку за результатами цінового моніторингу №Ц-643 від 05.08.2022 Київської обласної Торгово-промислової палати, як документ, що підтверджує ціну товару за 1 тону - 600,00 дол. США., який є обґрунтованим та обов'язковим для застосування на всій території України в силу положень ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/2229/16, єдиною підставою, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Позивач вважає, що ним були подані усі необхідні документи, визначені ст. 53 Митного кодексу України для митного оформлення наслідків господарської операції з придбання у нерезидента України товару, у митного органу були відсутні будь-які підстави для відмови у застосуванні методу визначення митної вартості товару за ціною в Договорі в порядку ст. 58 Митного кодексу України, зазначені відповідачем розбіжності є такими, що не відповідають дійсності та є протиправними. Спірні Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та спірні Рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, непослідовними та такими, що порушують права позивача та підлягають скасуванню.

Позивач також просить суд стягнути понесені по сплаті судового збору в сумі 9924,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн. посилаючись на положення ст. ст. 132, 134, 139 КАС України, ст. ст. 1, 19 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надавши договір №05/10/22 від 05.10.2022 укладеного з Адвокатським об'єднанням «Гесторс Інтер», Додаткову угоду № 1, розрахунок гонорару від 27.10.2022, копію рахунку-фактури № СФ-0000528 від 06.10.2022, копію платіжного доручення №338 від 07.10.2022, копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю адвоката Саленка Я.Ю. та ордер.

22.11.2022, ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито, ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.12.2022 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому вказано про безпідставність позовних вимог, вказує на те, що під час здійснення митного контролю за правильним визначенням митної вартості товару з врахуванням поданих у вказаних цілях разом з митними деклараціями позивача від 04.08.2022 №UA2050300/2022/023388, № UA205030/2022/023387 документів було встановлено розбіжності, у зв'язку з чим виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме: довідки про транспортні витрати від 02.08.2022 № 2022-06258 та №2022-06259 видані ПП «ДЕВІК», не відповідають перевізнику згідно відповідних товарно-транспортних накладних від 30.07.2022 № 52518669/2 та №52518669/3; згідно Інвойсу №01 від 20.05.2022 вартість товару становить 39600,00 дол. США та вагу вказано 56 тон, у той час як у митній декларації вказано вартість товару 13200,00 дол. США та вагу нетто 22000 кг.; платіжне доручення в іноземній валюті №160 від 19.05.2022 видано на суму 40 800,00 дол. США, що неможливо ідентифікувати до конкретної партії товарів, а лише до Контракту №01/10 від 01.10.2021. Відповідно, керуючись положеннями ч. 3 ст. 53, ст. 54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати до митного органу додаткові документи та останнім було подано не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, подано листи №1 та №2 від 05.08.2022 з повідомленням про те, що у разі невизнання заявленої вартості не враховувати терміни МК України.

Відповідач також зауважив, що наданий висновок Київської обласної ТПП №Ц-643 від 05.08.2022 містить посилання на інтернет ресурс щодо походження декларованого товару із В'єтнаму, відзначив, що із заповнених позивачем вказаних товарно-транспортних накладних графи 3 та 4 щодо місця відвантаження товару та дати і місця завантаження, відсутня жодна інформація щодо завантаження товару з Республіки Казахстан, а також перевізник за даними товарно-транспортними накладними вказано «THEGRA UKRAINE LTD», та щодо перевізника ПП «ДЕВІК» вказані документи інформації не мають, відносно перевізника «THEGRA UKRAINE LTD» позивачем жодного документу не було надано, відповідно митним органом не було встановлено жодного укладеного позивачем договору третіми особами перевізниками з «THEGRA UKRAINE LTD» чи то з ПП «ДЕВІК», через що і виникли сумніви хто саме доставляв товар.

На виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України позивачу було запропоновано надати до митного органу договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, але у відповідь ніяких документів позивачем не було надано. Відповідач також вказує на автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР під час опрацювання документів позивача.

Також у відзиві відповідач зауважив, щодо необґрунтованої позиції стосовно не взяття митним органом до уваги Висновку № Ц-643 від 05.08.2022, оскільки даним висновком підтверджено країну походження товару В'єтнам, відповідно не країною вирощування спірного товару вказаний позивачем Казахстан та надані Т1 документи не можуть бути прийняті митним органом, оскільки такі є митною гарантією та застосовуються для товарів, що перетинають територію ЄС транзитом або як гарантія доставки товару від кордону ЄС до митного органу, або внутрішньої митниці і навпаки, а також зазначення в документах в графі 44 посилання на документ Faktura handlowa 00000000001 не відповідає документам, які були надані декларантом під час оформлення спірних митних декларацій та в переліку такого документа не має взагалі. Відповідно до п.п. 2.2.13, 2.2.14 п. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, а також з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість товарів було встановлено неточності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Враховуючи положення Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, а також ч. 6 ст. 56 Митного кодексу України, митний орган вправі відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності підстав визначених чинним законодавством. Відповідно до положень ст.ст. 55, 57 Митного кодексу України із декларантом була проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товарів, про що свідчить будь-яке зауваження декларанта з даного приводу. Митна вартість товарів була визначена за відповідними методами з дотриманням положень Митного кодексу України, застосовано наказ ДМСУ ; 476 від 01.07.2021 та встановлено митну вартість за резервним методом на рівні 1,03 дол. США/кг за МД UA110130/2022/11240 від 14.07.2022.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 255 Митного кодексу України та абз. 2 п. 7.1, п. 7.2 Порядку № 631, картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного вказаною статтею 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову, в якій зазначаються причини такої відмови, наводиться вичерпний перелік роз'яснень вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України декларантом вказані товари були оформлені у вільний обіг з наданням гарантій передбачених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України та позивач, в межах 80 днів, визначених ч. 8 вказаної ст. 55 Митного кодексу України, додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів не надав.

З урахуванням зазначеного відповідач вважає спірні картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими, у задоволенні позову просить суд відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач посилається на норми ст. 134 КАС України, ст. 30 Закон України «Про адвокату та адвокатську діяльність» зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При встановлені розміру гонорару адвоката необхідно враховувати складність справи, кваліфікацію та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини та гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Виходячи з наданих позивачем документів, відповідач робить висновок, що вказані послуги по наданню консультацій та роз'яснень охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу, відповідно заявлену суму позивачем вважає неспівмірною із позовними вимогами та часом, витраченим адвокатом для підготовки вказаних процесуальних документів, враховуючи також наявність судової практики за даною категорією справ, що виключало потребування адвокату значних затрат в часі для підготовки позовної заяви. Зазначаючи про наявність воєнного стану в Україні, необхідність у перерозподілі бюджетних коштів, виділених відповідачу на потреби ЗСУ, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на потреби митниці в тому числі на потреби отримання професійної правничої допомоги та інших судових витрат, з метою забезпечення балансу між правами позивача та інтересами відповідача, який не має нести надмірний тягар, в разі залучення позивачем адвоката до справи, вартість послуг якого в даній справі не є ринковою, просить суд зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

14.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якому останній посилаючись на практику Верховного Суду з подібних правовідносин вказує, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву також спростовується доводами зазначеними в позовній заяві та долученими до неї доказами, митний орган допускав в своїх діях недобросовісну та суперечливу поведінку, під час здійснення митного оформлення спірних декларацій позивача, в свою чергу поведінка позивача була добросовісною та чесною як вантажоодержувача та декларанта, який надав митному органу всі наявні у нього документи як на підтвердження законності придбання товару так і його перевезення на територію України.

Додаткових пояснень, клопотань, документів до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алькор-Ексім» (код ЄДРПОУ - 38926959), зареєстроване за адресою: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, буд. 48, кв. 2.

01.10.2021 між товариством та нерезидентом України Індивідуальним підприємцем «Orda Ris» (Казахстан) укладено Контракт №01/10, за яким відбувався продаж та поставка товару рису шліфованого та рису подрібненого, шліфованого, що передбачало 100 % передоплати за товар у строк, встановлений даним Контрактом (п. 1.1, п. 2.1 Контракту).

За вказаним Контрактом виробником товару є Індивідуальне підприємство «Orda Ris», Республіка Казахстан, Кизилординська область, Казалинський район, м. Казалинськ, вул. Жанкожа батира, буд. 43 (абз. 4 п. 1.1 Контракту).

Відповідно до п. 3.1 Контракту Сторонами визначено вид транспорту залізнодорожній, базис поставки РСА Республіка Казахстан, 12008, Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. Шимбая,96А, ст. Кзил Орда КЗХ ЗД (671707) відповідно до умов «Інкотермс-2010».

Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що поставка товару відбувається вагонними партіями (вагонами по 64 та/або 68 тон) у строки визначені в Додатку до Контракту.

Кількість, ціна, умови (базис) поставки, строки оплати та відгрузки вказується в Додатку до Контракту (п. 3.3 Контракту).

Вантажовідправником за даним Контрактом визначено Індивідуальне підприємство «Orda Ris» (Казахстан) (п. 3.5 Контракту).

Згідно п. 4.1 Контракту Постачальник має пред'явити Покупцю на кожну партію товару (кожний вагон) оригінал сертифікату походження товару форми СТ-1, виданий компетентним органом Республіки Казахстан.

На кожний транспортний засіб (залізничний вагон), Постачальник надає Покупцю оригінали документів: залізнодорожня накладна; рахунок-фактура, сертифікат якості; сертифікат відповідності та/або декларацію на товар; протоколи випробувань; експертну декларацію (п. 4.2 Контракту).

Відповідно до п. 4.3 Контракту Покупець зобов'язаний на протязі 90 днів з моменту отримання товару повернути Постачальнику копію митної декларації, копію залізнодорожньої накладної з відміткою проходження границі до кінцевого пункту призначення та екземпляр накладної, оформленої належним чином.

За п. 6.1 Контракту, поставка товару визначена шляхом передачі товару вантажовідправником перевізнику по залізничній дорозі на станції Кзил-Орда (код станції 671707) з подальшим відбуттям по відвантажуючим реквізитам вантажоотримувача.

Датою поставки товару вважається дата передачі товару вантажовідправником перевізнику по залізничній дорозі на станції Кзил-Орда (код станції 671707) (п. 6.2 Контракту).

Пунктом 6.3 Контракту зобов'язання Постачальника по поставці товару вважають виконаними, а також право власності на товар та ризик випадкової гибелі, втрати або псування товару переходить до Покупця з моменту передачі товару вантажовідправником перевізнику по залізничній дорозі на станції Кзил-Орда (код станції 671707).

Постачальник несе всі витрати по поставці товару до моменту передачі його перевізнику (п. 8.1 Контракту).

Покупець несе всі витрати по прийманню товару з моменту передачі його перевізнику (п. 8.2 Контракту).

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п.12.3 Конктракту).

Згідно умов Додаткової угоди до Контракту №1 від 03.05.2022, доповнено п. 3.1 Контракту щодо виду транспорту та умов поставки: залізнодорожній, базис поставки FCA Республіка Казахстан, 120008, Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. С.Шимбая, 96А, ст. Кизилорда КЗХ ЗД (671707), відповідно «Інкотермс-2010» до станції призначення Брест-Восточний (130204), Республіка Білорусь.

Вантажоотримувачем в Республіці Білорусь по дорученню ТОВ «Алькор-Ексім» є ТОВ «РейлВей», зд код 3859, Республіка Білорусь, 224000, м. Брест, вул. Червоногвардійська, 112 Д, кв. 27.

ТОВ «РейлВей» виконує роботи по перевантаженню товару із залізничного транспорту в автомобільний транспорт для подальшого відбуття до України до кінцевого вантажоотримувача ТОВ «Алькор-Ексім».

Відповідно, п. 2 Додаткової угоди п. 3.2 Контракту доповнено: поставка товару відбувається по маршруту Кизилорда-Брест Восточний вагонними партіями по 66 тон у вагоні.

Вказана Додаткова угода від 03.05.2022 підписана Сторонами та скріплена печатками.

Відповідно, за вказаним Контрактом та Додатковою угодою, спірний товар було придбано позивачем у виробника та продавця Індивідуальне підприємство «Orda Ris», Республіка Казахстан, ІІН 870419401332, поставка товару відбувалась на умовах «Інкторемс-2010», вагонними партіями, яка передбачала за собою погрузку у вагони вагою 66 тон, базис поставки FCA Республіка Казахстан, 120008, Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. С.Шимбая, 96А, ст. Кизилорда КЗХ ЗД (671707) до станції призначення Брест-Восточний (130204), Республіка Білорусь. Вантажоотримувачем визначено ТОВ «РейлВей», зд код 3859, Республіка Білорусь, яке виконує роботи по перевантаженню товару із залізничного транспорту в автомобільний транспорт для подальшого відбуття до України до кінцевого вантажоотримувача ТОВ «Алькор-Ексім». Постачальник несе всі витрати по поставці товару до моменту передачі його перевізнику. Кількість, ціна, умови (базис) поставки, строки оплати та відгрузки визначаються в Додатку до Контракту та на кожний транспортний засіб (залізничний вагон), Постачальник надає Покупцю оригінали документів: залізнодорожня накладна; рахунок-фактура, сертифікат якості; сертифікат відповідності та/або декларацію на товар; протоколи випробувань; експертну декларацію.

Згідно Додатку №2 до Контракту від 17.05.2022 Сторони дійшли згоди, щодо об'ємів, строків та оплати, базису поставки та розміру ціни товару за одиницю, відповідно, в п. 1 вказано товар крупа рисова (рис шліфований), мешкотора - 25 кг., 68 тон, за ціною 600,00 дол. США за 1 тонну, всього на суму - 40 800,00 дол. США.

Строк оплати визначено до 20.05.2022, зі строком відгрузки товару до 25.05.2022, базис поставки FCA Республіка Казахстан, 120008, Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. С.Шимбая, 96А, ст. Кизилорда КЗХ ЗД (671707), ст. Кзил Орда КЗХ ЗД (671707), відповідно до умов Інкотермс-2010, вантажоотримувач ТОВ «Алькор-Ексім», станція Сухолеси, Південно-Західна ЗД, код станції 344001, код отримувача 3984.

Загальна сума вказаного Додатку визначено 40800,00 дол. США, в тому числі ПДВ за ставкою 0%.

Всі інші пункти Контракту є незмінними.

Як наслідок, згідно укладеного між Сторонами Додатку №2 до Контракту, перша поставка товару була визначена у кількості 68 тон, за ціною в доларах США за 1 тонну - 600,00 доларів США, на загальну суму - 40800,00 дол. США. Поставка відбувалась залізничним транспортом, з терміном оплати до 20.05.2022 та терміном відвантаження до 25.05.2022. Позивач сплатив 40800,00 дол. США, що підтверджується наданим до справи платіжним дорученням №160 від 19.05.2022.

04.08.2022 до Волинської митниці Держмитслужби позивач, через уповноважену юридичну особу ТОВ «Термінал-БК», подав електронну митну декларацію (ЕМД) №UA205030/2022/023387 від 04.08.2022 на товар крупа рисова (рис шліфований), не піддана тепловій обробці з властивим запахом та кольором, відповідає вимогам: ГОСТ 6292-93, показники якості: вологість 12,9%, доброякісне ядро 99,6 %, рис дроблений 12 %, крейдяні ядра 0,48%, нелущені зерна 0,2 %. Дата виготовлення - травень 2022 року. Упаковано у біг - беги, вага нетто - 22000 кг. Виробник «Orda Ris», Казахстан, торгівельна марка не має даних, за заявленою митною вартістю 13200,00 Доларів США, за курсом 36,5686 грн. за 1 долар, на суму 576878,25 грн.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (Контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митної декларації №UA205030/2022/023387 від 04.08.2022, наступні документи:

- Сертифікат якості 0116138 від 30.05.2022; пакувальний лист 2 від 30.07.2022; рахунок -проформа №2 від 20.05.2022; рахунок фактура (Інвойс) №02 від 20.05.2022; накладна ЦІМ БЧ23401363 від 07.07.2022 та Е0032032 від 31.05.2022; товарно-транспортна накладна 52518669/2 від 30.07.2022; фітосанітарний сертифікат 0712/202205300041650195 від 30.05.2022; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція від 17.05.2022; платіжний документ №160 від 19.05.2022; рахунки - фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця Договору (Контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3561 від 02.08.2022, №АМЕ 9770 від 31.05.2022, №АМЕ 9811 від 29.07.2022; калькуляція транспортних витрат №52518669-29812799 від 29.07.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2022-06258 від 02.08.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.05.2022; розрахунок ціни Товару (калькуляція) від 17.05.2022; Додаткова угода №1 від 03.05.2022 до зовнішньоекономічного Контракту; Доповнення №2 від 17.05.2022 до зовнішньоекономічного Контракту; Контракт №01/10 від 01.10.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів Протокол випробувань №329д від 18.03.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційному обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №8828223 від 03.08.2022; сертифікат про походження товару форми СТ-І КZ UA 2 112 00642 від 20.05.2022; копія митної декларації країни відправлення 22ІЕО1502NE20ОL від 04.08.2022.

04.08.2022 відповідачем було направлено на адресу декларанта повідомлення про необхідність надання за ст. 264 Митного кодексу України оригіналів документів, що зазначені у митній декларації або засвідчених копій, та згідно ст. ст. 53 та 54 Митного кодексу України додаткових документів:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаних із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів і є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На вказаний запит позивач направив пояснення та додатково було надано висновок за результатами цінового моніторингу №Ц-643 від 05.08.2022 Київської обласної Торгово-промислової палати.

Розглянувши подані позивачем документи, Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2022 №UA205030/2022/000042/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від № UA205030/2022/023387 від 04.08.2022 скоригував до рівня 1,03 дол. США. За МД № UA110130/2022/11240 від 14.07.2022.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Волинська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.08.2022 № UA205030/2022/000606.

Також, 04.08.2022 до Волинської митниці Держмитслужби, позивач, через уповноважену юридичну особу ТОВ «Термінал-БК», подав електронну митну декларацію (ЕМД) №UA205030/2022/023388 від 04.08.2022 на товар крупа рисова (рис шліфований), не піддана тепловій обробці з властивим запахом та кольором, відповідає вимогам: ГОСТ 6292-93, показники якості: вологість 12,9%, доброякісне ядро 99,6 %, рис дроблений 12 %, крейдяні ядра 0,48%, нелущені зерна 0,2 %. Дата виготовлення - травень 2022 року. Упаковано у біг - беги, вага нетто - 22000 кг. Виробник «Orda Ris», Казахстан, торгівельна марка не має даних, за заявленою митною вартістю 13200,00 Доларів США, за курсом 36,5686 грн. за 1 долар, на суму 576878,25 грн.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (Контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав до митної декларації №UA205030/2022/023388 від 04.08.2022, наступні документи:

- Сертифікат якості 0116138 від 30.05.2022; пакувальний лист 3 від 30.08.2022; рахунок -проформа №3 від 20.05.2022; рахунок фактура (Інвойс) №01 від 20.05.2022; накладна ЦІМ БЧ23401363 від 07.07.2022 та Е0032032 від 31.05.2022; товарно-транспортна накладна 52518669/3 від 30.07.2022; фітосанітарний сертифікат 0712/202205300041650195 від 30.05.2022; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція від 17.05.2022; платіжний документ №160 від 19.05.2022; рахунки - фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця Договору (Контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3562 від 02.08.2022, №АМЕ 9770 від 31.05.2022, №АМЕ 9811 від 29.07.2022; калькуляція транспортних витрат №52518669-29812799 від 29.07.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2022-06259 від 02.08.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.05.2022; розрахунок ціни Товару (калькуляція) від 17.05.2022; Додаткова угода №1 від 03.05.2022 до зовнішньоекономічного Контракту; Доповнення №2 від 17.05.2022 до зовнішньоекономічного Контракту; Контракт №01/10 від 01.10.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів Протокол випробувань №329д від 18.03.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційному обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №8828227 від 03.08.2022; сертифікат про походження товару форми СТ-І КZ UA 2 112 00642 від 20.05.2022; копія митної декларації країни відправлення 22ІЕО1502NE40Q від 01.08.2022.

Розглянувши подані позивачем документи, Волинською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.08.2022 №UA20530/2022/000041/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від №UA205030/2022/023388 від 04.08.2022 скоригував до рівня 1,03 дол. США. за джерелом інформації МД № UA110130/2022/11240 від 14.07.2022.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - МК України).

Згідно з вимогами пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до вимог положень ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної в вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Згідно з вимогами ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митної вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Частини 1, 2, 3, 5 статті 54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1, 7, 8, 9 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5-8 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості.

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Крім того, п. 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 р. №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15, від 30 червня 2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14).

Таким чином, митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами.

Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митну вартість за першим методом, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.

Перелік документів, які відповідач витребовував у позивача, вказано у повідомленнях надісланих митним органом позивачу 04.08.2022.

При цьому, передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документи, які були подані позивачем до митного оформлення, а саме: сертифікати якості 0116138 від 30.05.2022; пакувальні листи 2 та 3 від 30.07.2022 та від 30.08.2022; рахунки -проформа №2 від 20.05.2022 та №3 від 20.05.2022; рахунок фактура (Інвойс) №01 від 20.05.2022; накладні ЦІМ БЧ23401363 від 07.07.2022 та Е0032032 від 31.05.2022; товарно-транспортні накладні 5251866/2 та 52518669/3 від 30.07.2022; фітосанітарний сертифікат 0712/202205300041650195 від 30.05.2022; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція від 17.05.2022; платіжний документ №160 від 19.05.2022; рахунки - фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця Договору (Контракту) про транспортно-експедиційні послуги №3561 від 02.08.2022, №3562 від 02.08.2022, №АМЕ 9770 від 31.05.2022, №АМЕ 9811 від 29.07.2022; калькуляція транспортних витрат №52518669-29812799 від 29.07.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2022-06258 та №2022-06259 від 02.08.2022; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.05.2022; розрахунок ціни Товару (калькуляція) від 17.05.2022; Додаткова угода №1 від 03.05.2022 до зовнішньоекономічного Контракту; Доповнення №2 від 17.05.2022 до зовнішньоекономічного Контракту; Контракт №01/10 від 01.10.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів Протокол випробувань №329д від 18.03.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційному обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №8828223 та №8828227 від 03.08.2022; сертифікат про походження товару форми СТ-І КZ UA 2 112 00642 від 20.05.2022; копія митної декларації країни відправлення 22ІЕО1502NE40Q та 22ІЕО1502NE40L від 01.08.2022.

Крім того, судом встановлено, що в п. 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказано, що відповідачем застосовано другорядний (резервний) метод відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях товар №1 митна декларація № UА 110130/2022/11240 від 14.07.2022 (вартість товару згідно джерела інформації 1,03 дол.США/кг).

Також у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, митним органом вказано, що довідки про транспортні витрати №2022-06259 та №2022-06258 від 02.08.2022 видані ПП «ДЕК», не відповідають перевізнику згідно товарно-транспортних накладних №52518669/3 та №52518669/2 від 30.07.2022, платіжне доручення №160 від 19.05.2022 видане на суму 40800 дол. США не можливо ідентифікувати до конкретної партії товарів, а лише до Контракту №01/10 від 01.10.2021 та згідно Інвойсу №01 від 20.05.2022 вартість товару становить 39600 дол. США та вказано 56 т, в той час як у митній декларації вартість товару вказано 13200 дол. США та вагу нетто 22000 кг.

Суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000041/2 та №UA205030/2022/000041/2 від 05.08.2022 зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, у оскаржуваних рішеннях відповідачем зазначено розбіжності, які, на його думку, ставлять під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості та не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Суд зазначає, що такі висновки відповідача не свідчать про наявність розбіжностей, які ставлять під сумнів правильність визначення митної вартості.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Суд звертає увагу на те, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано ідентичний пакет документів відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України що стосувались предмету виконання Сторонами умов Контракту № 01/10 від 01.10.2021, Додаткової угоди №1 від 03.05.2022 та Доповнення №2 від 17.05.2022, відповідно до яких, спірний товар рис за відповідним видом та класом, було придбано позивачем у виробника та продавця Індивідуальне підприємство «Orda Ris», Республіка Казахстан. Поставка даного рису відбувалась на умовах «Інкторемс-2010», вагонними партіями, всього 68 тон, базис поставки визначено FCA Республіка Казахстан, ст. Кзил Орда КЗХ ЗД (671707), вантажоотримувач ТОВ «Алькор-Ексім», станція Сухолеси, Південно-Західна ЗД, код станції 344001, код отримувача 3984, через станцію призначення Брест-Восточний (130204), Республіка Білорусь, де вантажоотримувачем в Республіці Білорусь по дорученню ТОВ «Алькор-Ексім» визначено ТОВ «РейлВей», зд код 3859, Республіка Білорусь, яке виконувало роботи по перевантаженню товару із залізничного транспорту в автомобільний транспорт для подальшого відбуття до України до кінцевого вантажоотримувача ТОВ «Алькор-Ексім» через Польщу до пункту розвантаження саме м. Узин вул. Заводська, 21-А, Київська область.

Відповідно, до такого перевезення позивач залучав послуги експедитора ПП «ДЕВІК» за Договором від 12.04.2020 №12/04, та перевізника ФОП ОСОБА_1 згідно Договору № 26/07/22 від 26.07.2022, які в свою чергу зобов'язались забезпечити перевезення вантажу відповідно до умов вказаних Договорів та заявок позивача №34 від 26.07.2022 щодо перевезення 22 тони; №2 від 29.07.2022 щодо перевезення 22 тони товару; № 3 від 29.07.2022 щодо перевезення 22 тон товару.

Судом встановлено, що поставка придбаного товару позивачем у виробника ІП «Orda Ris», Республіка Казахстан відбулась трьома партіями, кожна по 22 тони, що у сукупності склало поставку товару 66 тон.

В даній справі за предметом спору розглядається дві поставки по 22 тони із відповідним їх декларуванням та поданням документів до митного органу. Одна поставка на 22 тони, що була задекларована позивачем в митній декларації № UA 205030/2022/02319 від 30.07.2022 була прийнята без зауважень митного органу.

Щодо решти 2 тон, із придбаних 68 тон, як вказав позивач поставка відбувалась в окремому порядку за згодою Сторін.

Таким чином, в поданих до митного органу двох митних деклараціях №UA205030/2022/023388 та №UA205030/2022/023387 від 04.08.2022, позивач задекларував поставки товару кожна по 22 тони із відповідним визначенням вартості поставки 13200 дол. США за курсом 36,57 дол. За 1 тону.

Суд зауважує, що зазначення відповідачем про неможливість ідентифікування платіжного доручення № 160 від 19.05.2022 із конкретними партіями поставлених товарів, а лише згідно Контракту, суд не приймає до уваги, оскільки платіжне доручення №160 від 19.05.2022 на суму 40800 дол. США є доказом на підтвердження виконання позивачем умов Контракту №01/10 від 01.12.2021 перед продавцем та вантажовідправником ІП «Orda Ris», який виконав умову щодо продажу та відправлення товару за базисом поставки визначено FCA Республіка Казахстан, ст. Кзил Орда КЗХ ЗД (671707) до вантажоотримувача ТОВ «РейлВей» Республіка Білорусь, призначення Брест-Восточний (130204), що виступав по дорученню ТОВ «Алькор-Ексім». Ідентифікація щодо поставки партій товарів має відбуватись за оформленою та поданою позивачем до митного органу митної декларації та доданих до неї документів.

Також, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що довідки про транспортні витрати №2022-06259 та № 2022-06258 від 02.08.2022 видані ПП «ДЕВІК» не відповідають перевізнику ТОВ «Алькор-Ексім» згідно ТТН № 52518669/3 та №52518669/2 від 30.07.2022, оскільки ПП «ДЕВІК» було залучено до перевезення придбаного позивачем у ІП «Orda Ris» товару в якості експедитора за Договором від 12.04.2020 №12/04, який забезпечував перевезення товару, ніс відповідальність за виконання заявок позивача до перевізників.

Щодо Інвойсу №01 від 20.05.2022 на вартість товару 39600 дол.США та вагу 56 тон, що як зазначає відповідач різниця вартість вказана у митних деклараціях, суд зазначає, що даний Інвойс (рахунок-фактура) виписаний на 66 тон поставки товару крупи рису із зазначенням вартості 39600 дол. США. Та, враховуючи, що поставка товару була здійснена вагою у 66 тон трьома партіями по 22 тони, що підтверджується документами наданими позивачем до митного органу та до суду, останнє виключає обставини наявності різниці та суперечностей між доказами за результатами вчинених господарських операцій щодо купівлі-продажу та поставки спірного товару до покупця ТОВ «Алькор-Ексім».

Відповідно до Висновку за результатами цінового моніторингу №Ц-643 від 05.08.2022 Київської обласної Торгово-промислової палати, що також був наданий позивачем до митного органу та наявний в матеріалах даної справи підтверджує факт проведення цінового моніторингу вартості придбаного товару за Контрактом 01/10 від 01.10.2021 у виробника та продавця ІП «Orda Ris», що виклює об'єктивність зауваження відповідача щодо виробника спірного товару В'єтнам взятого з інтернет ресурсу вказаного у посиланні висновку, оскільки за предметом моніторингу здійснювався аналіз вартості товару, з урахуванням усіх факторів, які впливають на ринкові відносини суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності із застосуванням порівняльного аналізу вартості аналогічних товарів, які в пенсій мірі відповідають кон'юнктурі ринку, що не виключає застосування загальнодоступного для експертної установи інтернет ресурсу.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару крупи рису базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась належному обчисленню, суд зазначає, що позивач підтвердив обставини поставки товару за заявленими двома партіями по 22 тони кожна.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митних деклараціях, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 р. у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що зміст винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що іменовані ним «розбіжності» будь-яким чином впливають на митну вартість товару. Крім того, не зазначив відповідач і про те, які саме обставини мали б підтвердити документи, які він запропонував позивачу надати додатково.

Окрім цього, у рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

Із наведених вище підстав суд вважає, що винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім того, неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного, суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів не перелічив наявні у нього докази того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, суд зазначає, що митна декларація № UA205030/2022/02319 від 30.07.2022 щодо поставки товару на 22 тони, на виконання умов Контракту №01/10 від 01.10.2021, була задекларована позивачем та прийнята без зауважень митного органу. До даної митної декларації було подано аналогічний пакет документів, до якого у суб'єкта владних повноважень не було пред'явлено зауважень, зокрема, не виникло сумнівів у достовірності зазначених у митній декларації відомостей із порівнянням та перевіркою отриманих до митної декларації документів.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу - протиправним.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем резервного методу, які імпортуються, є необґрунтованим та безпідставним, суд визнає, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідні рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було застосовано для визначення митної вартості товару резервний метод, спірні рішення прийняті з порушенням діючого митного законодавства та є такі, що не відповідають ч. 2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову до суду у розмірі 9924,00 грн., що підтверджується наявним у справі платіжних доручень від 19.10.2022 №3500 на суму 9924,00 грн. (за чотири вимоги немайнового характеру по 2481,00 грн. за кожну).

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 9924,00 підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві зазначив про прохання сягнути на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 12000 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі East/WestAllianceLimited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з матеріалами справи вбачається, що 05.10.2022 між позивачем ТОВ «АЛЬКОР-ЕКСІМ» (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ГЕСТОРС ІНТЕР» (далі - Виконавець) укладено Договір № 05/10/22 про надання правової допомоги (адвокатських послуг), у ст. 4 якого визначено плату за юридичні послуги та приймання юридичних послуг, зокрема, в п. 4.1 вказано, що клієнт зобов'язується вчасно та в повному обсязі сплачувати Виконавцю плату за юридичні послуги у розмірі та порядку визначених Додатковими угодами до Договору та за п. 4.2 загальна вартість юридичних послуг в рамках Договору складається з вартості усіх Додаткових угод.

Згідно п.4.4 усі платежі за цим Договором підлягають сплаті Клієнтом не пізніше як на п'ятий робочий день з моменту підписання Додаткових угод. Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури, який виставляється разом з підписанням Додаткової угоди.

За наслідками надання юридичних послуг виконавець складає акт приймання юридичних послуг і направляє його клієнту (п. 4.6 Договору).

Згідно Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 05.10.22022 № 05/10/22, Сторонами визначено чіткий перелік юридичних послуг, які Виконавець буде надавати Клієнту, а саме: підготовка та подання до Київського окружного адміністративного суду адміністративного позову (за предметом спору у даній справі) та строк надання таких послуг визначено 120 календарних днів.

Згідно п. 4 даної Додаткової угоди № 1 вбачається, що Сторони встановлюють вартість за виконану роботу (надані послуги) загальною вартістю робіт (послуг) 12 000,00 грн. без ПДВ та за п. 5 Додаткової угоди оплата юридичних послуг здійснюється Клієнтом відповідно до умов, порядку та строків визначеного Договором.

Відповідно до розрахунку сум гонорару від 27.10.2022 адвокатом Адвокатського об'єднання «Гесторс Інтер» Саленком Я.Ю., який діє відповідно до свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю КВ №000125 від 20.03.2018, надано правову допомогу відповідно до Договору № 05/10/22 щодо підготовки та подання позовної заяви до суду, та вказано наступне: 05.10.2022-15.10.22 - 4 години на ознайомлення з наданими Клієнтом документами, аналізу документів, аналізу нормативного регулювання предмету позову та практики; 16.10.2022-21.10.2022 - 5 годин на підготовку та подання позовної заяви до суду. Всього витрачено 9 годин та вартість послуг погоджено на 12 000,00 грн.

Адвокатським об'єднанням «Гесторс Інтер» виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-000528 від 06.10.2022 на суму наданих юридичних послуг 12 000,00 грн. та платіжним дорученням № 338 від 07.10.2022 підтверджено обставини сплати юридичних послуг Виконавцю згідно вказаного рахунку-фактури.

Висновки суду щодо встановлення обставин понесених позивачем витрат на послуги адвоката по справі, узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

В даній справі відповідач, зазначаючи про наявність воєнного стану в Україні, необхідність у перерозподілі бюджетних коштів, виділених відповідачу на потреби ЗСУ, що призвело до відсутності бюджетного фінансування на потреби митниці, в тому числі на потреби отримання професійної правничої допомоги та інших судових витрат, з метою забезпечення балансу між правами позивача та інтересами відповідача, який не має нести надмірний тягар, в разі залучення позивачем адвоката до справи, вартість послуг якого в даній справі не є ринковою, просить суд зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, вважає, що послуги по наданню консультацій та роз'яснень охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу, заявлену суму вважає неспівмірною із позовними вимогами та часом, витраченим адвокатом для підготовки вказаних процесуальних документів, враховуючи також наявність судової практики за даною категорією справ, що виключало потребування адвокату значних затрат в часі для підготовки позовної заяви.

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з п. 2 ч.9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з Договором, Додатковї угоди №1 та розрахунку суми гонорару, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що такі види послуг адвоката, як: ознайомлення з наданими Клієнтом документами, аналізу документів, аналізу нормативного регулювання предмету позову та практики підготовка, а також, підготовка та подання до суду позовної заяви за вказаним предметом спору у даній справі не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким, у даному випадку, є складання та подання до суду позовної заяви, що на думку суду, є єдиним процесом опрацювання документів та наслідком підготовки позовної заяви та письмових доказів до позовної заяви, необхідних для обґрунтування правової позиції позивача у справі, а тому суд критично оцінює їх виокремлення адвокатом в якості окремих послуг.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами). При цьому судом враховано, що дана справа є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглянута судом без проведення судових засідань, у спрощеному позовному провадженні.

Щодо встановлення судом неспівмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу, висновки суду узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі 922/1964/21.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне вимогу позивача щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково, стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 43, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2022/000605 від 05.08.2022, видану Волинською митницею Державної митної служби України.

Визнати протиправним та скасувати Рішення коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000041/2 від 05.08.2022, видане Волинською митницею Державної митної служби України

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2022/000606 від 05.08.2022, видану Волинською митницею Державної митної служби України.

Визнати протиправним та скасувати Рішення коригування митної вартості товарів №UA205030/2022/000042/2 від 05.08.2022, видане Волинською митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Ексім» (код ЄДРПОУ 38926959) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43958385) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9924,00 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькор-Ексім» (код ЄДРПОУ 38926959) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ - 43958385) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

Попередній документ

108510090

Наступний документ

108510092

Інформація про рішення:

№ рішення:	108510091
№ справи:	320/10671/22
Дата рішення:	20.01.2023
Дата публікації:	23.01.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (18.04.2023)
Дата надходження:	17.11.2022
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування відмови, рішення