про залишення позовної заяви без руху
18 січня 2023 року Київ № 320/488/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» звернулось до Київського окружного адміністративного суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, що регламентує особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби з позовом до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:
- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України несправедливими по відношенню до стягувача ТОВ «ФК «Експерт Інвест» та неправомірними;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника органу державної виконавчої служби, яке прийнято на підставі розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувача за зведеним виконавчим провадженням № 53263395 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш» від 01.08.2022;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно провести розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 53263395 про стягнення з ПАТ «Полтавхіммаш» фактично стягнутої суми у розмірі 9 119 067, 19 грн. відповідно до положень статей 45 та 46 Закону України «Про виконавче провадження» у такий спосіб:
здійснити розрахунок суми виконавчого збору у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, а саме в розмірі 911 906, 72 грн.;
здійснити розподіл фактично стягнутої суми 911 906, 72 грн. відповідно у пропорційному відношенні до вимог стягувачів у п'ятій черзі таким способом:
ТОВ «ФК «Альтарес Фінанс» - 2 633 564, 57 грн.;
ТОВ «ФК «Експерт Інвест» - 5 573 595, 90 грн.;
Держава в особі Міністерства юстиції України - 911 906, 72 грн.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов, поданий в порядку статті 287 Кодексу не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
У силу вимог частини третьої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Із позовної заяви вбачається, що одним із відповідачів за цим позовом визначено, зокрема, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В.
Проте, у силу вимог частини третьої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у цій категорії спорів має бути відповідний орган державної виконавчої служби, а не посадова особа (державний виконавець).
У силу положень пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160, частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом установлено, що відповідно до прохальної частини позову, позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника органу державної виконавчої служби, яке прийнято на підставі розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувача за зведеним виконавчим провадженням № 53263395 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Полтавхіммаш» від 01.08.2022.
При цьому судом установлено, що відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 640/21183/22 було відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановляючи вказану ухвалу суд дійшов висновку, що з аналізу наведених норм Закону та положень Інструкції вбачається, що безпосередньо перерахування коштів стягнутих з боржника на користь стягувача (-чів) та погашення витрат виконавчого провадження і виконавчого збору здійснюється на підставі розпорядження начальника органу державної виконавчої служби, яке приймається на підставі розрахунку державного виконавця щодо розподілу стягнутих з боржника коштів. Вказаний розрахунок державного виконавця містить лише відомості про загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця, штрафів у разі винесення відповідних постанов.
При цьому, сам по собі такий розрахунок державного виконавця не є відповідним і достатнім документом для здійснення перерахування стягнутих з боржника коштів за визначеною належністю.
Отже розрахунок державного виконавця сам по собі не є актом індивідуальної дії, який породжує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків для осіб, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, не підлягає оскарженню за правилами цього Кодексу.
Крім того, частиною першою статті 5 Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
В порушення вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу, позовні вимоги відповідно до пункту 1, 4 прохальної частини позову не відповідають способам судового захисту, передбачених статтею 5 Кодексу, а також не конкретизовано у пункті 5 прохальної частини позову, начальника якого саме органу державної виконавчої служби слід визнати протиправним та скасувати розпорядження.
У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Суд звертає увагу заявника на те, що майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошовими коштами тощо.
Суд констатує, відповідно до пункту 6 прохальної частини позову позивач просить суд зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно провести розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 53263395 про стягнення з ПАТ «Полтавхіммаш» фактично стягнутої суми у розмірі 9 119 067, 19 грн. відповідно до положень статей 45 та 46 Закону України «Про виконавче провадження» у такий спосіб:
здійснити розрахунок суми виконавчого збору у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми, а саме в розмірі 911 906, 72 грн.;
здійснити розподіл фактично стягнутої суми 911 906, 72 грн. відповідно у пропорційному відношенні до вимог стягувачів у п'ятій черзі таким способом:
ТОВ «ФК «Альтарес Фінанс» - 2 633 564, 57 грн.;
ТОВ «ФК «Експерт Інвест» - 5 573 595, 90 грн.;
Держава в особі Міністерства юстиції України - 911 906, 72 грн.
Отже вказана вимога пов'язана з володінням, користуванням та розпорядженням позивачем вказаними грошовими коштами, зокрема, у розмірі 5 573 595, 90 грн.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684, 00 грн.
Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв'язку з заявленими у позові вимогами, позивачеві слід було сплатити 26 840, 00 грн. судового збору за вимогу майнового характеру за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом, а також 5368, 00 грн. за дві вимоги немайнового характеру.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Позивачем до позовної заяви було додано квитанцію № 3494-8046-9675-2528 від 12.01.2023 про сплату судового збору у розмірі 2684, 00 грн., що є доказом сплати лише за одну немайнову вимогу. За решту позовних вимог судовий збір не сплачено.
Щодо строку звернення до суду суд звертає увагу на таке.
Згідно із частиною шостою статті 161 Кодексу, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Судом установлено, що до позову позивачем додано заяву від 11.01.2023 вих. № 47/1101/23-1з про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що позивачу з неофіційних джерел (листування з державним виконавцем в «Telegram») стало відомо про затвердження розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 53263395 про стягнення з ПАТ «Полтавхіммаш» заборгованості.
Зазначено, що станом на дату подання позову позивач не отримував копію вказаного розрахунку.
Не погоджуючись із діями державного виконавця позивач звернувся до суду, яким було видано виконавчий документ, а саме до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.09.2022 у справі № 917/1229/17 було відкрито провадження за скаргою.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.11.2022 провадження за скаргою було закрито, оскільки суд дійшов висновку про підсудність зазначеної справи адміністративній юрисдикції.
03.12.2022 позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, проте ухвалою від 12.12.2022 було відмовлено у відкритті провадження у справі № 640/21183/22.
Зазначив, що вказана ухвала від 12.12.2022 не надходила на адресу позивача, а з її змістом він ознайомився 09.01.2023, що підтверджено датою роздруківки ухвали з ЄДРСР. При цьому зазначено, що враховуючи фактичну повну відсутність світла та проблеми з мобільним зв'язком, Інтернетом у м. Києві з 16.12.2022, ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва, ракетні обстріли з 28.12.2022, своєчасно ознайомитись, отримати ухвалу від 12.12.2022 та підготувати новий позов із урахуванням зауважень суду, було достатньо складно.
Зазначає, що оскільки позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області без пропущення десятиденного строку, судом відкрито провадження, а в подальшому закрито, позивач звертається до адміністративного суду в найкоротший строк із дня, коли йому стало відомо про закриття провадження у справі та віднесення розгляду цього питання до адміністративної юрисдикції.
Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, суд не визнає зазначені в ній обставини поважними причинами пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Суддя зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).
Суд не визнає поважними причинами пропуску строку звернення до суду обставини обізнаності позивача з ухвалою від 12.12.2022 саме 09.01.2023 з ЄДРСР, оскільки ця хвала була оприлюднена в ЄДРСР 13.12.2022, тобто до проблем із мобільним зв'язком та Інтернетом із 16.12.2022, як зазначав представник позивача.
Позивач як зацікавлена особа в розгляді його справи № 640/21183/22 мав реальну можливість дізнатись про постановлену ухвалу, починаючи з 13.12.2022 із дня її оприлюднення.
Отже доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду про те, що позивач лише 09.01.2023 ознайомився в ЄДРСР із вказаною ухвалою є необґрунтованими, оскільки дата 09.01.2023 підтверджує лише дату роздруківки цієї ухвали. Однак, враховуючи її оприлюднення 13.12.2022 можна допустити, що про зміст цієї ухвали позивач міг дізнатись, починаючи з 13.12.2022.
Відтак, звертаючись із цим позовом до суду 13.01.2023, позивач пропустив встановлений законодавством десятиденний строк звернення до суду.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки повідомлені представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду не визнані поважними, підстави для відкриття провадження на цей час відсутні.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних належних та допустимих доказів з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали;
- позовної заяви, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 та 287 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, з визначенням суб'єктного складу осіб, які мають відповідати за цим позовом та із приведенням прохальної частини позову (пункти 1, 4, 5) у відповідність до вимог статті 5 Кодексу, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали;
- пояснення щодо звернення до суду з позовними вимогами, у відкритті провадження за якими ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 640/21183/22 було відмовлено, з урахуванням того, що позивач був попереджений судом, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається;
- оригіналу документа про доплату 2 684, 00 грн. судового збору за вимогу немайнового характеру, а також 26 840, 00 грн. за вимогу майнового характеру за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Експерт Інвест» залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.