Ухвала від 18.01.2023 по справі 1-292/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/138/23 Справа № 1-292/11 Категорія: ст.459 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року колегія суддів судової палати Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 ,

суддів секретаря судового засідання за участі: прокурора засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

захисникаОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 листопада 2022 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 листопада 2022 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року.

В обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що ключовою ознакою нововиявленої обставини, яка може бути підставою для перегляду чинного судового рішення, відповідно до змісту п.5 ч.2 ст.459 КПК України 2012 року, є те, що ця обставина не була відома суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення. Тоді як доводи засудженого щодо неповноти досудового розслідування та судового слідства ґрунтуються на даних матеріалів кримінальної справи, які були предметом судового розгляду при постановлені ухвали Апеляційним судом Черкаської області та при розгляді скарги на неї судом касаційної інстанції.

При цьому, суд зазначив, що відповідно до п.п.42, 43 свого рішення ЄСПЛ від 9 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» суд наголошував на тому, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилося під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов?язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого і неспростовного характеру.

Судом не встановлено таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 листопада 2022 року та призначити новий розгляд заяви в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням норм КПК України.

Зазначає, що всі пред'явлені ним докази, судом першої інстанції не були ні підтверджені, ні спростовані, а тому, беззаперечно має місце порушеня вимог ч.1 ст.23 КПК України, що також є порушенням п.1 ст.6 Конвеції про захис прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Під час судового розгляду кримінального провадження засуджений ОСОБА_7 подав апеляційному суду доповнення та уточнення до своєї апеляційної скарги, основними доводами в яких викладено те, що оскаржуване рішення ухвалено незаконним складом суду та зазначив, що судом першої інстанції проігноровано наявність доказів, які свідчать про його невинуватість.

Заслухавши доповідь судді, думки засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги з доповненнями та уточненнями, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями та уточненнями, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі з доповненнями та уточненнями доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями та уточненнями не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Глава 34 КПК України визначає підстави та порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами, строки звернення й вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Частиною 1 статті 467 КПК України встановлено, що суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Згідно з ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 статті 459 КПК України передбачено, що нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при перегляді рішень судів за нововиявленими обставинами є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Під нововиявленими обставинами розуміють встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.

Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам, суду, самому засудженому, що в матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.

Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв'язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у закону силу.

Тобто, необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою. Це обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, в тому числі шляхом переоцінки вже досліджених доказів, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі процедуру розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до положень глави 34 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком ОСОБА_7 засуджено за п.п.1, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.185, ст.70 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року залишено без задоволення вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2013 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 18 грудня 2012 року - без змін.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року, засудений ОСОБА_7 зазначав нововиявленою обставиною неправдивість показань ОСОБА_9 , неправильність пояснень експерта, однобічність та неповнота судового розгляду судом першої інстанції, ґрунтування судових рішень на припущеннях, порушення його прав в ході слідства, поверховість розгляду справи апеляційним судом.

Тобто, засуджений ОСОБА_7 у своїй заяві фактично оспорює вирок суду і не наводить обставин, які б були підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами і не наведено тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду з посиланням на обставини, що підтверджуються наявністю нововиявлених обставин.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо невстановлення обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Крім того, доводи, викладені в заяві засудженого ОСОБА_7 зводяться до його незгоди із вироком суду, що відповідно до вищевказаного не є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами. В зв?язку із чим доводи ОСОБА_7 про те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням норм КПК України є неприйнятними.

Неспроможними на думку колегії суддів є доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що порушено вимог ч.1 ст.23 КПК України, так як предявлені ним докази, судом першої інстанції не були ні підтверджені, ні спростовані, оскільки зазначені ОСОБА_7 в його заяві обставини, на підставі яких він просить скасувати вирок місцевого суду та направити справу на новий розгляд, в розумінні вимог ст.84 КПК України, не є доказами.

При цьому в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції, зокрема, зазначено, що за змістом положень глави 34 КПК України суд не має права повторно переоцінювати наявні у кримінальному провадженні докази.

Із викладеного вбачається, що суд повно та всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження в межах заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та в межах, установлених кримінальним процесуальним законом і виклав переконливі мотиви ухваленого рішення, спростувавши доводи засудженого ОСОБА_7 , які ґрунтуються на досліджених матеріалах кримінальної справи.

Непринятними на думку колегії суддів є доводи засудженого ОСОБА_7 , викладені в доповненнях та уточненнях до його апеляційної скарги, оскільки вони не відносяться до таких у розумінні ст.459 КПК України. Тобто, заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і підстав для її скасування колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 листопада 2022 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 серпня 2012 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями та уточненнями засудженого ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст.426 КПК України.

Головуючий

Судді