Справа № 525/677/21 Номер провадження 22-ц/814/44/23Головуючий у 1-й інстанції Прасол Я. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
19 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Абрамова П.С., Одринської Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року (повний текст рішення складено 04 січня 2022 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - акціонерне товариство «Кредобанк» про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказано, що 24 вересня 2017 року між публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №VPr-76335. Відповідно до умов даного кредитного договору, банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 100000,00 грн, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Строк користування кредитом встановлено до 23 вересня 2022 року включно.
20 червня 2019 року між ПАТ «Кредобанк» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №06/19-2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року, який укладено між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Банк в повному обсязі виконав зобов'язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти, а відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої був визначений первісним кредитором ПАТ «Кредобанк» та станом на 20 червня 2019 рік становила 113710,09 грн, що відповідно до витягу з додатку до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06/19-2 від 20 червня 2019 року складається з: суми основного боргу - 90023,70 грн, суми процентів за користування кредитом - 23686,39 грн.
У зв'язку з невчасним виконанням боржником грошового зобов'язання позивач вважає, що він має право на стягнення пені у розмірі 41980,59 грн, інфляційних збитків - 11257,30 грн та 3 відсотків річних - 6252,50 грн на свою користь.
У поданій позовній заяві позивач прохав суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року у розмірі 173200,48 грн та сплачений судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ «Кредобанк» про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір від 24 вересня 2017 року та на яких саме умовах, а також не було надано належних та допустимих доказів у частині наявності заборгованості за договором станом на 20 червня 2019 року у розмірі 113 710,09 грн.
Вимоги, які зазначені в апеляційній скарзі
З рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року не погодилося ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та оскаржило його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач прохав скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року у даній справі та покласти на відповідача судові витрати.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач зазначає, що у товариства у наявності є оригінал кредитного договору №VPr-76335, який було укладено 25 вересня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , однак місцевий суд, маючи сумніви у його дійсності, під час розгляду справи по суті не витребував його за для встановлення дійсних обставин справи.
Крім того, вказано, що неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права останнього звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.
Оскільки ПАТ «Кредобанк» відступило право вимоги за спірним кредитним договором ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», то суд першої інстанції не мав права відмовляти у стягненні коштів в частині вимоги щодо основного боргу, який був вказаний згідно графіку платежів, який було долучено до кредитного договору.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що поданий ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» позов є безпідставним, адже поданий останнім без дотримання правомочностей на його подачу, без належного розрахунку та за вимогами, на які позивач права не мав.
Крім того, вказано, що позивач на додаткові нарахування, які ним вказані у позовних вимогах, не мав права. Також відповідач наголошує на пропуску строку позовної давності щодо стягнення основної суми боргу.
Відповідач прохав суд рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року залишити в силі, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 173 200,48 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається та місцевим судом встановлено, що 25 вересня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №VPr-76335 (далі - кредитний договір), за яким банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених кредитним договором. Умови надання кредиту: сума кредиту становить - 100000,00 грн, кредит видається строком на 60 місяців, терміном до 23 вересня 2022 року, реальна річна процентна ставка - 48,18 % річних. Позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до графіку платежів (додаток №1 до кредитного договору) (а.с. 6-8).
За умовами пункту 6.9 кредитного договору, банк у випадках, передбачених пунктом 3.3. кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пункт 7.1 кредитного договору передбачає, що за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
20 червня 2019 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено Договір факторингу №06/19-2 із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами, у відповідності до умов якого АТ «Кредобанк» відступає ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуває (приймає у власність) від АТ «Кредобанк» права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (надає фінансування) АТ «Кредобанк» (а.с. 13-17).
Згідно з витягом з додатку №1 до Договору факторингу №06/19-2 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20 червня 2019 року АТ «Кредобанк» передало ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» право грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за кредитним договором №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року на загальну суму 113710,09 грн (а.с. 18).
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо поданих до суду апеляційної інстанції нових доказів
З матеріалів справи вбачається, що до апеляційної скарги позивачем додано копію анкети-заяви №VPr-76335 від 25 вересня 2017 року фізичної особи на отримання готівкового кредиту (а.с. 166-167) та копію кредитного договору №203.178.75560 від 29 листопада 2016 року (а.с. 168-169).
Відповідно до положень статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки копія анкети-заяви №VPr-76335 від 25 вересня 2017 року фізичної особи на отримання готівкового кредиту (а.с. 166-167) і копія кредитного договору №203.178.75560 від 29 листопада 2016 року (а.с. 168-169) подані апелянтом разом з апеляційною скаргою та не були подані до суду першої інстанції, відтак, з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не приймаються до уваги колегією суддів, так як жодні поважні причини щодо неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні та апелянтом не зазначені.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості
У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Так, з позовної заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому прохав суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року у розмірі 173200,48 грн та сплачений судовий збір.
У позовній заяві зазначено, що 20 червня 2019 року між ПАТ «Кредобанк» та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №06/19-2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року, який укладено між ПАТ «Кредобанк» та відповідачем, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», що підтверджується витягом з додатку №1 до договору факторингу №06/19-2 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20 червня 2019 року.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Водночас, відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Аналізуючи матеріали справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, прохав стягнути заборгованість за кредитним договором №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року, право вимоги за яким останньому перейшло відповідно до договору факторингу №06/19-2 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20 червня 2019 року.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Натомість, на підтвердження виникнення кредитних зобов'язань між відповідачем та первісним кредитором, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надало до місцевого суду копію кредитного договору №VPr-76335 від 25 вересня 2017 року та графік платежів з розрахунком сукупної вартості кредиту, що в свою чергу позбавляє суд встановити як дійсне виникнення кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року, так й предмет та умови таких правовідносин.
Оскільки на підставі поданих доказів ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» неможливо встановити виникнення кредитних зобов'язань, у тому числі й заборгованості, у ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №VPr-76335 від 24 вересня 2017 року, укладеного між останньою та первісним кредитором - ПАТ «Кредобанк», та який є предметом даного спору, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що даний позов не підлягає задоволенню.
Щодо інших доводів апеляційної скарги
За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Позивачем при зверненні до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання умов пункту 3.1. договору, відповідно до якого клієнт відступає фактору (передає у власність фактора) права вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування від фактора, а фактор з дня, наступного за днем укладення цього договору, набуває (приймає у власність) від клієнта права вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (надає фінансування) клієнту. Крім того, у пункті 4.1. договору передбачено, що суми, в яких фактор зобов'язаний здійснити оплату (надати фінансування) клієнту за (під) відступлення прав вимоги на умовах цього договору щодо кожної із заборгованостей, визначені в додатку №1 до цього договору.
Натомість, аналізуючи поданий до місцевого суду витяг з додатку до Договору факторингу №06/19-2 із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20 червня 2019 року, який містить в собі інформацію про: позичальника, ідентифікаційний номер останнього, номер, дату кредитного договору, суму основного боргу та процентів за користування кредитом, а також загальну суму заборгованості, - неможливо встановити обов'язку по здійсненню розміру оплати фактором клієнту за спірним кредитним договором, що в свою чергу позбавляє ідентифікувати й належне платіжне доручення.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18 вказав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року - залишити без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді П.С. Абрамов
Т.В. Одринська