Справа № 524/599/20 Номер провадження 22-ц/814/177/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
17 січня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Пікуля В.П., Одринської Т.В.
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Андрієць Д.Д., повний текст судового рішення складено 21.02.2022р., у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Карина Валентинівна, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 120 вчиненого 01.02.2010 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською Кариною Валентинівною таким, що не підлягає виконанню, -
Зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська Карина Валентинівна, приватний виконавець Скрипник Володимир Леонідович про визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 120 вчиненого 01.02.2010 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською Кариною Валентинівною таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивовано тим, що 01 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К. В. вчинений виконавчий напис № 120, яким звернуто стягнення на будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала на те, що приватний нотаріус не мав права вчиняти вказаний виконавчий напис, оскільки у нотаріуса не було підстав вважати, що її заборгованість перед банком є безспірною. Нотаріус не з'ясував розмір існуючої заборгованості. Позивач просила врахувати те, що будь-яких повідомлень про відкриття виконавчих проваджень не отримувала. Про спірний виконавчий напис дізналась лише 12.08.2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено у зв'язку із пропуском позовної давності.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення необгрунтованим та безпідставним, таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеними обставинами, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що позивач мала можливість дізнатися про порушення її прав до 2017 року. При цьому суд першої інстанції посилається на Правила ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 07 червня 2017 року № 1829/5 згідно яких строк зберігання матеріалів виконавчих проваджень становить три роки.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов висновку, що матеріали виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») грошових коштів, були знищені внаслідок чого, на думку суду першої інстанції, наданий позивачем лист Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 01 листопада 2021 року № 124286 не підтверджує те, що позивачу не було відомо про наявність порушених стосовно неї виконавчих проваджень до серпня 2019 року.
Крім того суд першої інстанції дійшов до не аргументованого висновку стосовно того, що у Автозаводському відділі ВДВС могли бути відомості про повідомлення позивача станом на момент вчинення виконавчих дій в межах відкритих виконавчих проваджень. Зазначений висновок суду першої інстанції спростовується листом Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 01 листопада 2021 року № 124286. Відповідно до інформації зазначеної у вказаному листі позивачу нічого не було відомо про існування виконавчого провадження (зведеного виконавчого провадження), а внаслідок цього до серпня 2019 року (до ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 57786978) нічого не було відомо про існування виконавчого напису № 120 від 01 лютого 2010 року на підставі якого дане виконавче провадження (зведене виконавче провадження) було порушено. Судом першої інстанції зазначені обставини не були взяті до уваги.
06.12.2022 року на адресу Полтавського апеляційного суду від представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвоката Луньової А.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.03.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф-352, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 49500 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 10.03.2017 року. Додатковою угодою від 03.07.2009 року № 2 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф-352 від 22.03.2007 року збільшено ліміт заборгованості до 51825,48 доларів США та встановлено кінцевий термін погашення заборгованості до 10.03.2022 року.
За приписами п.1.3 та 1.3.1 вищезазначеного договору у забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги кредитор укладає в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями (літера «А, а, ап» - житловий будинок житловою площею 27,9 кв.м. кв.м.; літера «Б» - сарай-літня кухня літера «В» - вбиральня, літера «К» - колодязь; літера «№ 1-3» - огорожа; літера «№ 4» - бруківка), загальною площею 57,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 314248 грн., що в еквіваленті складає 62227,33 доларів США.
Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного договору іпотеки № 720/3-243 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.5 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 4.5.1 на підставі рішення суду; 4.5.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса; 4.5.3 шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку»; 4.5.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку»; 4.5.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
01 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською Кариною Валентинівною вчинено виконавчий напис № 120 на підставі якого запропоновано звернути стягнення на будинок з господарськими будівлями (літера «А, а, ап» - житловий будинок житловою площею 27,9 кв.м. кв.м.; літера «Б» - сарай-літня кухня літера «В» - вбиральня, літера «К» - колодязь; літера «№ 1-3» - огорожа; літера «№ 4» - бруківка), загальною площею 57,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належні на праві власності ОСОБА_1 .
Зазначений будинок на підставі іпотечного договору № 720/3-243, посвідченого 22.03.2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В.І. за реєстровим № 1462, переданий в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк», строк платежу за яким настав 14.10.2009 року. Стягнення проводиться станом на 28.11.2009 року.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації будинку з господарськими будівлями (літера «А, а, ап» - житловий будинок житловою площею 27,9 кв.м. кв.м.; літера «Б» - сарай-літня кухня літера «В» - вбиральня, літера «К» - колодязь; літера «№ 1-3» - огорожа; літера «№ 4» - бруківка), загальною площею 57,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , запропоновано задовольнити вимоги АКБ «Укрсоцбанк» у розмірі: по кредиту 341960,95 грн., по відсоткам 16214, 99 грн., пеня 564,52 грн., витрати по вчиненню виконавчого напису 2500 грн., що становить 361240,46 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. відкрито виконавче провадження № 57786978 постановою від 27.11.2018 року.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 місцевий суд виходив з того, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач заявив про застосування строку позовної давності ( т.1 а.с.57-63). Відповідач зазначав, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позивач, посилаючись на те, що вона дізналась про вчинення нотаріусом виконавчого напису у серпні 2019 року, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 55786978, не надала доказів того, що вона не могла довідатись про наявність виконавчого напису до серпня 2019 року, враховуючи те, що за оспорюваним виконавчим написом 27 листопада 2018 року відкрито вже третє виконавче провадження № 57786978, сам виконавчий напис на зворотному боці містить дві відмітки державних виконавців про завершення двох попередніх виконавчих проваджень, а саме 12 листопада 2015 року та 25 вересня 2017 року. Врахувавши викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний виконавчий документ перебував на виконанні, а позивач мала можливість дізнатися про порушення її прав до 2017 року.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Згідно листа № 470/01-16 від 01.10.2020 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хаславська К.В. надала суду першої інстанції копію виконачого напису, вчиненого 01 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстровим № 120 та копії документів на підставі яких його вчинено. (а.с.92-129).
Оскільки виконавчий напис був вчинений 01 лютого 2010 року, то приватний нотаріус Хаславська К.В. керувалася нормами, які діяли на час його вчинення, зокрема Законом України «Про нотаріат» у відповідній редакції, Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
Крім того, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи надав стягувач усі документи згідно законодавства для вчинення виконавчого напису, та чи направлялася вимога боржнику та/або майновому поручителю про усунення порушень.
Недоведеність стягувачем належними та допустимими доказами направлення іпотекодавцю та отримання ним вимоги про усунення порушень договору свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця і є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що не підлягає виконанню.
Згідно п.п. 283-293 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» - для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: - відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має проводитися стягнення; інформацію щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягають витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Виконавчий напис на іпотечному договорі вчиняється у зв'язку з простроченням виплат обов'язкових платежів у разі закінчення строку основного зобов'язання та іпотечного договору.
У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру іпотек наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.
ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник якого АТ «Альфа-Банк») 01.02.2010 року було подано заяву про вчинення виконавчого напису № 11.4.2/85-114 від 27.01.2010 року. (т.1 а.с.100). Вказана заява містила інформацію згідно вищенаведених вимог законодавства, необхідну для вчинення виконавчого напису, а саме: надано Іпотечний договір № 720/3-243, посвідчений 22.03.2007 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В.І. за реєстром № 1462, згідно якого в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» передано будинок з господарськими будівлями, загальною площею 57,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу.(т.1 а.с.94 - 97), надано Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф - 352 від 22.03.2007 року, відповідно якого ОСОБА_1 надано грошові кошти у сумі 49 500,00 доларів США на споживчі цілі, додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф - 352 від 22.03.2007 року та додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф - 352 від 22.03.2007 року (т.1 а.с.118-126).
Надано розрахунок заборгованості по вищевказаному договору кредиту (а.с.113-114). Також матеріали містять Вимогу ПАТ «Укрсоцбанк» про усунення порушень договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 720/1Ф -352 від 22.03.2007 року, яким позивач був сповіщений про вимогу про усунення порушень. Вказане повідомлення отримано ОСОБА_1 02.11.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.115-117).
Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про вимоги банку (лист було отримано нею в день його відправлення із м. Полтави до м. Кременчука 02.11.2009р., що є неможливим т.1 а.с.115-117) суд вважав позовні вимоги обґрунтованими.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд першої інстанції зазначив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд першої інстанції прийняв до уваги доводи відповідача про те, що позивач мала можливість дізнатись про порушення її прав до 2017 року. Підтвердженням зазначеного є те, що виконавчий напис вчинений 01 лютого 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. за реєстровим № 120 перебував на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби м. Кременчука два рази, проте постановами від 12.11.2015 року та 25.09.2017 року зазначений виконавчий напис було повернуто стягувачу у зв'язку з встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.(т.1 а.с.12 на звороті).
Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача про те, що позовна давність має обчислюватись з серпня 2019 року, оскільки надана позивачем копія заяви від 06.08.2019 року про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження ВП № 55786978 підтверджує лише дату ознайомлення саме з вказаним виконавчим провадженням.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач мала можливість дізнатися про порушення її прав до 2017 року.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 звернулася до суду в межах строку позовної давності, про застосування якого заявлено банком у суді першої інстанції, то ці доводи є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина третя статті 253 ЦК України). Отже, стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 12, 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152 цс 14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128 гс 19.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено банком.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 січня 2023 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді В.П. Пікуль
Т.В. Одринська