Провадження № 22-ц/803/828/23 Справа № 629/5821/21 Категорія 27 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
20 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк"
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2021 року АТ КБ “Приватбанк" звернулося до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 23 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 23 липня 2009 року.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 17 серпня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 10 444,99 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 307,66грн., в тому числі за поточним тілом кредиту у розмірі 5 416,16 грн., за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 891,50 грн.; заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 445,92 грн.; та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 1 691,41 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк" відмовлено.
Рішення суду мотивано обґрунтованістю позовних вимог. Разом з цим, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з пропуском строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, про необхідність застосування якого заявлено відповідачем.
Останній платіж на погашення заборгованості було здійснено 12 жовтня 2017 року, збільшена позовна давність домовленістю сторін, у передбаченій законом формі, не встановлена, строк дії кредитного договору сторонами не визначено; а з даним позовом банк звернувся до суду 19 жовтня 2021 року, доказів переривання перебігу позовної давності після 12 жовтня 2017 року суду не надано.
Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14, від 18 червня 2014 року у справі № 6-61 цс 14, від 16 квітня 2014 року у справі № 6-24 цс 14. Також скаржник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23 липня 2009 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанку», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк».
У позовній заяві також зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайтіwww.privatbank.uaстановить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Зазначені обставини унеможливлюють встановити судом строк дії картки, тривалості пільгового періоду по кредиту та розмір неустойки за несвоєчасне погашення кредиту тощо.
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані позивачем до матеріалів справи, вбачається, що ними передбачено умови щодо зміни кредитного ліміту, визначено відсоткову ставку за користування кредитними коштами та визначено обов'язки позичальника щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також сплата штрафів і пені.
Відповідно до розрахунку позивача, станом на 17 серпня 2021 заборгованість за кредитним договором становить 10 444,99 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 307,66грн., в тому числі за поточним тілом кредиту у розмірі 5 416,16 грн., за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 891,50 грн.; та заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 445,92 грн.; та за простроченими процентами у розмірі 1 691,41 грн.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно із приведеним розрахунком заборгованості за кредитним договором, останній платіж на погашення заборгованості було здійснено 12 жовтня 2017 року, однак з даним позовом банк звернувся до суду 19 жовтня 2021 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.
Відповідно до статей 526, 1054, 1055 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо).
Судом першої інстанції установлено факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то сплила і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.
Оскільки позовна давність до основної вимоги сплила до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача (процентів). Відтак, не може бути стягнуто проценти, нараховані на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
При цьому, відповідач не заперечував факт отримання в 2009 році кредитної карти та отримання за ним (карткою) кредитних коштів, користування кредитними коштами та часткову сплату заборгованості за договором, що підтверджується відповідною випискою, та поданням останнім заяви про застосування позовної давності, оскільки саме це й свідчить про те, що позов є обґрунтованим в частині вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту.
Оскільки у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, після закінчення строку дії кредитного договору, то позовна давність не застосовується, а в позові відмовляється за безпідставністю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають та фактично зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк" - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 06 вересня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова