Провадження № 33/803/138/23 Справа № 204/9145/22 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Рябчун О. В.
20 січня 2023 року м. Дніпро
20 січня 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Рябчун О.В., за участю представника ВЧ НОМЕР_1 ЦОТО НГУ Шелудька М.Є., захисника Токарєва В.В.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Токарєва В.В., подану на постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Сніжне Донецької області, громадянин України, заступник командира ВЧ НОМЕР_1 по роботі з особовим складом, зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.17211 КпАП України,
встановила:
Постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.17211 КпАП України, та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2465 грн, та судовий збір 496,2 грн.
Відповідно до змісту постанови 15 жовтня 2022 року майор ОСОБА_1 здійснив самовільне залишення військового містечка № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 ЦОТО НГУ, в умовах особливого періоду. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.
На зазначену постанову суду захисник Токарєв В.В. подав апеляційну скаргу із проханням про скасування судового рішення та ухвалення нової постанови, якою закрити провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України.
Зазначає при цьому, що протокол про адміністративне правопорушення складений щодо ОСОБА_1 26.10.2022 року, у порушення передбачених законом 24-годинних строків з моменту вчинення адміністративного правопорушення, у ньому відсутнє місце вчинення правопорушення, тривалість відсутності ОСОБА_1 на території військового містечка.
Крім того, у графіку службового навантаження офіцерів за жовтень 2022 року відсутні відомості, що ОСОБА_1 15.10.2022 року виконував свої службові обов'язки, оскільки клітинка графіку за 15.10 є порожньою.
Захисник вважає, що за своєю посадою та званням ОСОБА_1 міг вільно відлучатись із території військової частини, після того, як він потрапив у ДТП, він негайно зателефонував до військової частини та повідомив про таку подію.
Під час апеляційного розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення:
-захисник Токарєв В.В. підтримав свою апеляційну скаргу у повному обсязі;
-представник ВЧ НОМЕР_1 Шелудько М.Є. заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту та просив залишити постанову суду без змін.
Перевіривши витребувані із Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська матеріали провадження щодо ОСОБА_1 , вислухавши пояснення сторін за кожним із досліджених апеляційним судом доказів, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга захисника Токарєва В.В. задоволенню не підлягає за такими підставами.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 4 статті 17211КУпАП передбачено відповідальність за скоєння адміністративного правопорушення, що полягає у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб, вчинені в умовах особливого періоду.
Як убачається із змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції вимоги закону щодо повноти та об'єктивності проведеного судового розгляду, належної перевірці наявних у матеріалах справи доказів були виконані.
Так, суд обгрунтовано встановив, що 17 березня 2014 року указом в.о. Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» на території України оголошено загальну мобілізацію.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин Указом Президента України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено в Україні воєнний стан, який неодноразово було продовжено та який діє до цього часу.
Відповідно до Указу Президента України № 66/2022 від 24.02.2022 року «Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань» визначено, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, відповідно до пунктів 1, 17, 19 частини 1 ст. 106 Конституції України, ст. 4 ЗУ «Про оборону України» постановлено застосувати Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, для відсічі збройної агресії проти України.
Крім того, із матеріалів проведеного у період з 15.10.2022 по 15.11.2022 року службового розслідування убачається, що 15 жовтня 2022 року (тобто, у період дії воєнного та особливого стану) близько 15 години майор ОСОБА_1 разом із капітаном ОСОБА_3 , самовільно покинувши територію військового містечка № НОМЕР_2 , на приватній автівці Renault Scenic НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , виїхали у м.Дніпро, і, рухаючись близько 17 години 30 хвилин у зворотньому напрямку, на перехресті вулиць Криворізьке шосе та вул.Гербіна м.Дніпро зіткнулись із автомобілем Ford Sierra НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_4 помер від отриманих у результаті ДТП тілесних ушкоджень.
У межах проведеного службового розслідування за фактом ДТП було встановлено також обставину самовільного залишення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 території військового містечка, що підтверджується поясненнями військовослужбовців ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції правильно зробив висновок щодо самовільного характеру дій, зокрема, ОСОБА_1 , по залишенню військового містечка, з огляду на наведені у постанові вимоги Наказу Командира військової частини НОМЕР_1 Центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України Каліновського І. № 120 від 24 лютого 2022 року про приведення військової частини НОМЕР_1 у вищу ступінь бойової готовності та розміщення особового складу управління у приміщеннях на території військової частини, та ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно із якою військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов'язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу; ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких кожний військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Крім того, у дослідженому апеляційним судом графіку службового навантаження офіцерів зазначеної військової частини за жовтень 2022 року ( а.п.24) відсутня інформація про те, що 15.10.2022 року ОСОБА_1 перебував у режимі відпочинку.
Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника у частині щодо порушення закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, адже, він складений 26.10.2022 року, на підставі проведеного службового розслідування, на наступний день після отримання даних щодо характеру дій ОСОБА_1 ; протокол містить дату вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, місце вчинення ( військове містечко № НОМЕР_2 , без зазначення місця розташування з огляду на таємність таких відомостей), він складений уповноваженою на те особою.
Висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.17211КпАП України належним чином умотивовані на підставі наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів.
Адміністративне стягнення накладене судом у межах санкції ч.4 ст.17211 КпАП України, у строки, передбачені ст.38 КпАП України.
Доводи апеляційної скарги захисника не спростовують встановлених судом обставин і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя
постановила:
Постанову Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.17211КпАП України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Токарєва В.В. - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Рябчун