Провадження № 22-з/803/28/23 Справа № 204/8104/21 Головуючий у першій інстанції: Черкез Д.Л. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
17 січня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року в справі №204/4786/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 3225507,48 грн., судовий збір у розмірі 5597,44 грн., а разом 3231104,92 грн. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2017 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року залишено без змін. Тобто, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року в справі №204/4786/16-ц набрало законної сили 09 березня 2017 року. У зв'язку з добровільним невиконанням ОСОБА_2 рішення суду, позивач для примусового виконання рішення суду отримав виконавчий лист та звернувся до державної виконавчої служби про примусове його виконання. Наразі в провадженні державного виконавця Чечелівського ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Твердохліб Н.П. перебуває виконавче провадження ВП №59542866, яке відкрито 12 липня 2019 року на підставі виконавчого листа №204/4786/16-ц, виданого 27 березня 2017 Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська. Разом з тим, рішення суду й досі не виконано навіть частково. Вважає, що за таких обставин в обох відповідачів у цій судовій справі - Держави Україна в особі Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ОСОБА_2 перед ним виникли обов'язки з відшкодування йому шкоди у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, які, на його думку, підлягають солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача. Вважає, що невчинення посадовими особами відділу державної виконавчої служби (державними виконавцями, в провадженні яких перебувало виконавче провадження) всіх необхідних виконавчих дій призвело до невиконання судового рішення, а тому він має право на відшкодування державою йому майнової шкоди в розмірі індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Протиправною бездіяльністю відділу ДВС позивачу, як стягувачу, спричинено збитки, які він просить суд відшкодувати з держави Україна. Рішення суду не виконувалось відповідачем ОСОБА_2 , таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Період, за який необхідно здійснювати нарахування, в межах 3-х річного строку позовної давності та з урахуванням дати звернення позивача до суду з цим позовом, - з 21 жовтня 2018 року по 20 жовтня 2021 року. У листі ДВС зазначено, що сума боргу ОСОБА_2 становить 3221639,88 грн. При цьому, він також зменшує суму цього боргу на 13215,00 грн., яку вважає зарахованою ним як зустрічні вимоги між ним та відповідачем ОСОБА_2 . Тобто, сума боргу становить 3208154,00 грн. За розрахунками позивача разом сума інфляційних витрат та 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача складає: 678390,12 грн. (інфляційні втрати) + 288733,86 грн. (3% річних) = 967123,98 грн. Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути солідарно з Держави Україна в особі Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та ОСОБА_2 на користь позивача за період з 21 жовтня 2018 року по 20 жовтня 2021 року 678390,12 грн. - інфляційних збитків, 288733,86 грн. - 3% річних, що разом 967123,98 грн., а також судові витрати (а.с. 78-83).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 21.10.2018 року по 20.10.2021 року 3 % річних у розмірі 288733,86 грн. та інфляційні втрати у розмірі 678390,12 грн., що разом становить 967123,98 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9671,24 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено по справі додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового судового рішення про стягнення на його користь з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80000,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути на його користь з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, надану під час підготовки до апеляційного розгляду справи, в розмірі 10000,00 грн. (а.с. 181-189).
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. 17 січня 2023 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання, а від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового судового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000,00 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщостосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 270 ЦПК України).
Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (підпункт в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України).
За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Крім того, частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.; докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані відповідно до положень частини 8 статті 141 ЦПК України (а.с. 152).
Позивачем було надано на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу копію договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01 січня 2020 року, укладеного між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Валерія Гейка» та ОСОБА_1 (а.с. 131); копію додаткової угоди до договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 01 січня 2020 року, укладеної 01 жовтня 2021 року від імені Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Валерія Гейка» та ОСОБА_1 (а.с. 132); акт про надання правової допомоги від 28 жовтня 2022 року за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01 січня 2020 р. з урахуванням додаткової угоди до нього від 01 жовтня 2021 р., в якому зазначено перелік наданих клієнту послуг із зазначенням кількості витраченого часу та вартості послуг (а.с. 185); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 186); рахунок №28/10/22 від 28 жовтня 2022 року, згідно якого винагорода за надання правової допомоги становить 10000,00 грн. (а.с. 187).
Згідно змісту акту про надання правової допомоги від 28 жовтня 2022 року за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 01 січня 2020 р. з урахуванням додаткової угоди до нього від 01 жовтня 2021 року, позивачу було надано наступні послуги професійної правничої допомоги: ознайомлення з текстом, вивчення та правовий аналіз додаткового рішення суду першої інстанції - 0,5 год., вартістю 1250,00 грн.; опрацювання законодавчої бази та судової практики, формування правової позиції - 0,5 год., вартістю 1250,00 грн.; підготовка, складання та подання апеляційної скарги на додаткове рішення - 3 год., вартістю 7500,00 грн., а всього 10000,00 грн. (а.с. 185).
При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений АБ «Адвокатське бюро Валерія Гейка» у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, позивачем було подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2022 року.
Отже, матеріалами справи підтверджено надання АБ «Адвокатське бюро Валерія Гейка» послуг ОСОБА_1 з професійної правничої допомоги на загальну суму 10000,00 грн.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі №759/14346/16.
ОСОБА_2 заперечував щодо стягнення судових витрат, зазначивши, зокрема, про неспівмірність заявлених витрат (а.с. 197).
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що в суді апеляційної інстанції розглядалось лише питання розподілу судових витрат, без оскарження в частині вирішення позовних вимог по суті, - колегія дійшла висновку, що понесені ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у доведеному розмірі 10000,00 грн. не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню до 3000,00 грн.
Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131 св 19).
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
З огляду на вищевикладене, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у даній справі на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, колегія суддів, -
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова