Провадження № 11-кп/803/488/23 Справа № 201/9077/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 січня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020000000000848, якою кримінальне провадження щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року було задоволено клопотання захисників та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020000000000848 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обгрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що 04 листопада 2013 року були внесені відомості до ЄРДР за № 42013110000000956 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358, ст. 365-2 КК України, 05 вересня 2018 року повідомлено про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 07 грудня 2018 року постановою військового прокурора у кримінальному провадженні строк досудового розслідування було продовжено до 05 березня 2019 року, при цьому з 05 березня 2019 року строк досудового розслідування не продовжувався та відсутні будь-які відомості про зупинення вказаного кримінального провадження, у зв'язку з чим, останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є 05 березня 2019 року, однак 25 лютого 2020 року в супереч вимогам кримінального процесуального законодавства у кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_7 , при цьому сторона обвинувачення починає розрахунок строків досудового розслідування з моменту повідомлення їй про підозру, не зважаючи на завершення строку досудового розслідування вказаного кримінального провадження. Також суд вказав, що 27 жовтня 2020 року з кримінального провадження виділено матеріали стосовно ОСОБА_13 та в подальшому сторона обвинувачення всупереч вимогам КПК України продовжувала проведення досудового розслідування поза межами строків, визначених ст. 219 КПК України. Крім того, суд вказав, що останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000956, з якого в подальшому було виділено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за № 62020000000000848, є 05 березня 2019 року, та матеріали досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні були відкриті й надані стороні захисту вже поза межами строку досудового розслідування, при цьому 06 вересня 2021 року складено та затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , а 07 вересня 2021 року останній надійшов до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, тобто поза межами строку досудового розслідування. Суд також вказав, що враховуючи те, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №42013110000000956 щодо повідомлення про підозру були внесені 25 лютого 2020 року, тобто після введення в дію змін згідно із Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, то у даному кримінальному провадженні можливо застосовувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції вказаного Закону, який передбачає як підставу для закриття кримінального провадження закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 05 вересня 2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, постановою заступника Генерального прокурора України від 30 жовтня 2018 року строки досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні стосовно підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продовжено до шести місяців та в подальшому з матеріалів кримінального провадження №42013110000000956 виділені в окремі провадження матеріали досудових розслідувань стосовно підозрюваних ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а тому 21 січня 2019 року досудове розслідування кримінального провадження №42013110000000956 продовжувалося за фактами вчинення кримінальних правопорушень, оскільки жодній особі у цьому кримінальному провадженні про підозру не було повідомлено, аж до 25 лютого 2020 року, тобто до дня повідомлення про підозру ОСОБА_7 . Вказує, що ст. 219 КПК України в редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року, чинною на момент пред'явлення підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , строки досудового розслідування встановлювалися лише для кримінальних проваджень, в яких особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку чи злочину, а у кримінальних проваджень, де відсутні підозрювані, строки досудового розслідування Законом не визначалися. Звертає увагу, що 25 травня 2020 року після повідомлення про підозру ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , у кримінальному провадженні № 42013110000000956 слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва продовжила строк досудового розслідування до 25 серпня 2020 року, а потім 25 серпня 2020 року - до 25 лютого 2021 року. Вказує, що з 24 грудня 2020 року по 02 вересня 2021 року сторона захисту знайомилась з матеріалами досудового розслідування, а 06 вересня 2021 року обвинувальний акт був скерований до суду, тому строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в силу вимог ч. 5 ст. 219 КПК України не включався в строки досудового розслідування. Зазначає, що фактично суд першої інстанції без вивчення матеріалів досудового розслідування безпідставно прийшов до висновку про закінчення строку досудового розслідування. Звертає увагу, що не дивлячись на заміну прокурора у провадженні, вступ у судове провадження іншого представника потерпілого та клопотання останнього про відкладення судового засідання та надання часу для ознайомлення з клопотанням сторони захисту, судом було розглянуто клопотання, чим фактично обмежено право сторін висловити свою позицію у кримінальному провадженні проти закриття.
На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_9 подав заперечення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без зміни. Вказував, що повідомлення про підозру, складання та направлення обвинувального акту до суду здійснено поза межами строку досудового розслідування. Зазначає, що судом було досліджено усі необхідні матеріали та документи, що стосуються продовження строків досудового розслідування, для ухвалення судового рішення. Вважає, що заміна прокурора та представника потерпілого не є підставою для відкладення розгляду справи.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд.
Обвинувачена ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Представник потерпілої ОСОБА_10 підтримала апеляційну скаргу прокурора, просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Серед завдань кримінального провадження, передбачених у ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру та прийнято законне рішення, як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Судове рішення згідно зі ст. 370 КПК України повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
При постановленні оскарженої ухвали судом першої інстанції вказані норми закону були дотримані.
Висновок суду першої інстанції про те, що на підставі п. 10. ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження №62020000000000848 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 ККУкраїни, підлягає закриттю у зв'язку із тим, що звернення прокурора з обвинувальним актом до суду в цьому кримінальному провадженні відбулось поза межами строку досудового розслідування, є законним, обґрунтованим, вмотивованим та таким, що повністю відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
З матеріалів провадження слідує, що кримінальне провадження № 62020000000000848 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 ККУкраїни, 27 жовтня 2020 року було виділено з кримінального провадження № 42013110000000956, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 листопада 2013 року, тобто до набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та введено в дію положення п.10 до ч. 1 ст. 284 КПК України.
Станом на 04 листопада 2013 року, тобто день внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне провадження № 42013110000000956, в межах якого ОСОБА_7 вперше повідомлено про підозру, п. 25 ч. 1 ст. 219 КПК України передбачав, що досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Частина друга цієї норми передбачала можливість продовження цього строку для тяжких злочинів до дванадцяти місяців. А відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 294 КПК України керівник регіональної прокуратури або його перший заступник міг продовжувати строк досудового розслідування до шести місяців.
При цьому п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України визначав, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей до ЄРДР і не має строків до повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та лише після такого повідомлення досудове розслідування обмежується строком у два місяці.
При цьому КПК України не містило норми, яка б врегульовувала наслідки закінчення строків досудового розслідування після повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року внесено зміни у ст.ст. 219, 284 КПК України.
Так, ст. 219 КПК України встановлено строк досудового розслідування не лише для кримінальних проваджень, у яких особу повідомлено про підозру, а й для тих, у яких такого повідомлення не відбулось, визначено чіткі строки для кримінальних проваджень, у яких повідомлення про підозру не відбулось та у яких особу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень в залежності від їх тяжкості.
Також ч. 1 ст. 284 КПК України доповнено пунктом 10, яким у КПК України закріплено наслідки закінчення строку досудового розслідування.
Пунктом 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII встановлено, що ці зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Вказаний Закон набрав чинності 15 грудня 2017 року, а зміни до ч. 1 ст. 284 КПК України у виді доповнення її п. 10 введено в дію 15 березня 2018 року.
В КПК України не існує поняття «відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР», однак згідно ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Відповідно до п. 1 параграфу 1 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року №139 (далі- Положення), реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Згідно п. 1 параграфу 2 Положення до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування (частина п'ята статті 36, частина сьома статті 214, статті 216, 218 КПК України); прізвище, ім'я, по батькові керівника прокуратури, органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво; дату затримання особи; обрання, зміну та скасування запобіжного заходу (статті 176-178, 200, 202, 492, 493, 508 КПК України); час та дату повідомлення про підозру, зміну повідомлення про підозру, особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (частина четверта статті 278, стаття 279 КПК України); час та дату складання повідомлення про підозру, особу, стосовно якої складено повідомлення про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність у разі неможливості повідомлення такій особі про підозру з об'єктивних причин (стаття 277 КПК України); юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру (частина восьма статті 214 КПК України); дату та підставу здійснення (скасування) спеціального досудового розслідування (частина шоста статті 297-4 КПК України); зупинення та відновлення досудового розслідування (частина четверта статті 280, частина друга статті 281, частина третя статті 282 КПК України); оголошення розшуку підозрюваного (стаття 281 КПК України); об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань(стаття 217 КПК України); продовження строків тримання під вартою та досудового розслідування (статті 197, 199, 219, 294 КПК України); встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред'явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна; закінчення досудового розслідування (частина третя статті 283 КПК України); інші відомості, передбачені первинними обліковими документами.
З вищенаведеного слідує, що відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР - це інформація про факти і обставини у кримінальному провадженні, внесення яких до ЄРДР передбачено КПК України та Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 278 КПК України), це стосується і повідомлення про підозру (ч. 1ст. 279 КПК України), тобто, інформація про повідомлення про підозру також є відомостями про кримінальне правопорушення, внесеними в Єдиний реєстр досудових розслідувань, а тому, якщо зазначені відомості були внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, незалежно від того, існувало ЄРДР до 15 березня 2018 року або ні, то необхідно керуватись положеннями п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
У кримінальному провадженні № 42013110000000956 від 04 листопада 2013 року постановою військового прокурора ОСОБА_15 від 07 грудня 2018 року строк досудового розслідування було продовжено до шести місяців, тобто до 05 березня 2019 року, тоді як 25 лютого 2020 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру, про що були внесені відповідні відомості до ЄРДР.
Оскільки в п. 4 Прикінцевих положень Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року йдеться не про відомості щодо початку досудового розслідування, або перші, початкові відомості, внесені в ЄРДР, а про відомості стосовно кримінального правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, то для застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України визначальною є не дата, коли було розпочато досудове розслідування, а дата внесення до ЄРДР відомостей по кримінальному провадженню, визначених Положенням.
Враховуючи те, що відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №42013110000000956 щодо повідомлення про підозру були внесені 25 лютого 2020 року, тобто після введення в дію змін згідно із Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, то у даному кримінальному провадженні можливо застосовувати положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції вказаного Закону, який передбачає як підставу для закриття кримінального провадження закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.
Викладене також узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Щокін проти України», яким визначено концепцію якості закону, яка вимагає щоб закон був чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону» і в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
В силу п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, з огляду на наведені вимоги закону, строк досудового розслідування, якщо його не було продовжено, складає два місяці з моменту повідомлення особі про підозру до направлення обвинувального акта до суду.
У постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 вересня 2021 року сформульовано правовий висновок про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням), а тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, й безпосередньо направлено на адресу суду. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Водночас, положеннями ч. 1 ст. 290 КПК України передбачено, що складанню обвинувального акта передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов'язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Після такого повідомлення сторона захисту має право знайомитися з відповідними матеріалами у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, і строк такого ознайомлення, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.
Отже, у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.
При цьому, з аналізу зазначених положень кримінального процесуального закону слідує, що повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у контексті ст. 290 КПК України є безпосередньо сповіщення, доведення до відома підозрюваного та його захисника такої інформації, тому факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений.
На переконання апеляційного суду суд, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 в повній мірі врахував вищезазначені вимоги закону та дійшов обґрунтованого висновку про направлення обвинувального акту до суду поза межами строку досудового розслідування.
З матеріалів провадження слідує, що 04 листопада 2013 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000956 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358, ст. 365-2 КК України.
05 вересня 2018 року було повідомлено про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в кримінальному провадженні № 42013110000000956 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
З картки про рух кримінального провадження слідує, що 07 грудня 2018 року постановою військового прокурора ОСОБА_15 у кримінальному провадженні №42013110000000956 строк досудового розслідування було продовжено до шести місяців, тобто до 05 березня 2019 року.
При цьому з 05 березня 2019 року строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженні у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України, не продовжувався, що підтверджується карткою руху ЄРДР та реєстром матеріалів досудового розслідування, який згідно ст. 291 КПК України є обов'язковим додатком до обвинувального акта, та в якому відсутні відомості про продовження строку досудового розслідування.
Крім того, з даного реєстру слідує, що під час досудового розслідування постанов про зупинення кримінального провадження не виносилось, що також не заперечувалось прокурором в апеляційній скарзі, у зв'язку з чим останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні є 05 березня 2019 року.
25 лютого 2020 року у кримінальному провадженні №42013110000000956 поза межами строку досудового розслідування повідомлено про підозру ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
27 жовтня 2020 року з кримінального провадження № 42013110000000956 виділено матеріали стосовно ОСОБА_13 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2 КК України у кримінальне провадження за №62020000000000848.
В подальшому сторона обвинувачення всупереч вимогам КПК України продовжувала проведення досудового розслідування поза межами строків, визначених ст. 219 КПК України, які закінчились 05 березня 2019 року після повідомлення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про підозру.
23 грудня 2020 року слідчим було складено повідомлення про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження.
Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ознайомлення з матеріалами досудового розслідування обвинуваченим та його захисником здійснювалося з 24 грудня 2020 року по 02 вересня 2021 року.
Також 06 вересня 2021 року складено та затверджено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 та в той же день вручено підозрюваній під розписку, а 07 вересня 2021 року обвинувальний акт надійшов до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, врахувавши, що останнім днем строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000956 від 04 листопада 2013 року, з якого в подальшому було виділено кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за №62020000000000848 від 27 жовтня 2020 року є 05 березня 2019 року, та надавши вказаним обставинам обгрунтовану оцінку, дійшов правильних висновків, що надання органом досудового розслідування доступу до матеріалів провадження було здійснено після закінчення строку досудового розслідування, як відповідно і звернення до суду з обвинувальним актом, який скеровано до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська 07 вересня 2021 року, про що свідчить вхідний штамп суду.
При цьому доводи прокурора про складання слідчим повідомлення у межах строку досудового розслідування не спростовують висновки суду першої інстанції.
Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Водночас ч. 5 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадженні щодо нього було закрите.
Ця норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 116 КПК України, яка передбачає, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Ч. 2 ст. 114 КПК України передбачено, що будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом.
На підставі викладеного висновок суду першої інстанції про те, що фактичне звернення прокурора з обвинувальним актом до суду відбулось поза межами строку досудового розслідування, повністю відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі прокурора на те, що чинна редакція КПК України, яка діяла на момент повідомлення про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та на момент виділення відносно них матеріалів, містила норми, згідно яких строки досудового розслідування встановлювалися лише для кримінальних проваджень, в яких особі повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку чи злочину, а у кримінальних проваджень, де відсутні підозрювані, строки досудового розслідування Законом не визначалися, не заслуговують на увагу, оскільки чинна редакція КПК України, яка діяла на той момент, не містила і норм, згідно яких виділення матеріалів стосовно підозрюваної особи нівелювало б пройдені строки у кримінальному провадженні, так як останнє, як і кримінальне провадження, яке є виділеним із іншого провадження, продовжує обрахування строків від того провадження, з якого відбулось виділення (ч. 7 ст. 217 КПК України).
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції без вивчення матеріалів досудового розслідування безпідставно прийшов до висновку про закінчення строку досудового розслідування, не заслуговують на увагу, оскільки як слідує з матеріалів провадження до клопотання про закриття кримінального провадження захисником було надано документи, якими він обгрунтовує вказані у заяві підстави, зокрема, картку про рух кримінального провадження, постанова заступника генерального прокурора від 30 жовтня 2018 року, ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва, які було досліджено судом першої інстанції за участю учасників судового провадження, у тому числі прокурора. При цьому прокурор був ознайомлений з вказаним клопотанням, про що свідчить подане ним 17 січня 2022 року заперечення на клопотання захисника про закриття кримінального провадження.
Також твердження прокурора про обмеження права сторони обвинувачення та представника потерпілого на висловлення своєї позиції щодо клопотання захисника про закриття провадження, є безпідставними, оскільки як слідує з матеріалів провадження стороною обвинувачення та представником потерпілого дійсно 01 листопада 2022 року у судовому засіданні було заявлено клопотання про відкладення судового засідання для надання часу для ознайомлення з матеріалами провадження, зокрема, клопотанням захисника про закриття кримінального провадження та додатком до нього, разом з тим зазначене клопотання було подано захисником 26 листопада 2021 року, доповнення до нього 22 вересня 2022 року, а тому прокурор та представник потерпілого мали достатньо часу для ознайомлення із зазначеним клопотанням та додатками до нього.
Також суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к, відповідно до якої група прокурорів, визначена у конкретному кримінальному провадженні відповідно до статті 37 КПК України, діє як єдиний суб'єкт зі сторони обвинувачення - прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав і обов'язків прокурора відповідно до норм КПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги, що представник потерпілого ОСОБА_16 вступила у провадження 13 жовтня 2022 року та вже надавала клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 13 жовтня 2022 року, для ознайомлення з матеріалами провадження, яке було задоволено судом першої інстанції та розгляд провадження відкладено на 01 листопада 2022 року, разом з тим представник потерпілого не скористалася наданим судом першої інстанції часом та не ознайомилася з матеріалами провадження.
Як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного перегляду прокурором не надано достатнього доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Що стосується клопотання представника потерпілої про визнання недопустимим доказом копії картки про рух кримінального провадження №42013110000000956 від 04 листопада 2013 року, слід зазначити, що всупереч доводам представника потерпілого вказана копія картки про рух кримінального провадження була отримана захисником ОСОБА_9 у передбачений законом спосіб, а саме у відповідності до вимог ст. 24 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” шляхом надсилання адвокатського запиту слідчому у кримінальному провадженні, що повідомив під час апеляційного перегляду захисник ОСОБА_9 та не заперечував прокурор. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що прокурором до заперечення на клопотання захисника про закриття кримінального провадження в якості додатку також було надано копію картки про рух кримінального провадження, яка ідентична копії картки, наданої захисником, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання копії картки про рух кримінального провадження №42013110000000956 від 04 листопада 2013 року недопустимим доказом.
Отже, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора, суд апеляційної інстанції не знаходить.
З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора та залишення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4