Справа № 761/5142/21
Провадження № 2/761/4081/2022
10 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Соломон О.М.,
за участі
представника відповідача: ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів, -
09.02.2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 110 985,15 доларів США, 147 863,13 грн. та 1 812,87 Євро.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено ряд договорів за якими позивач внесла на депозитні рахунки грошові кошти.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.08.2015 року (справа №569/4271/15) стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь позивача борг в сумі 110 985,15 доларів США, 147 863,13 грн. та 1 812,87 Євро.
Як зазначає позивач, 17.09.2015 року в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» було введено тимчасову адміністрацію та в подальшому розпочато процедуру ліквідації.
Позивачці як вкладнику було сплачено 200 000,00 грн. гарантованої суми.
Як зазначає позивач, відповідач, як пов'язана з Банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ), здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів Банку, або доведення Банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову відповідальністьтому вона звернулась до суду з цим позовом.
04.08.2021 року до суду надійшли пояснення ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на заявлені вимоги в яких представник зазначає, що позивач отримала гарантовану суму 200 000,00 грн. та кредиторські вимоги ОСОБА_1 акцептовані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до четвертої черги на суму 2 632 314,29 грн. Права позивача не порушені, оскільки на даний час не завершена процедура ліквідації Банку та позивач не позбавлена можливості отримати зазначену суму.
09.08.2021 року до суду надійшов відзив уповноваженого представника відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що до припинення процедури ліквідації банку не може бути встановлено завдання шкоди позивачеві. На даний час Банк не припинено та здійснюється виплата грошових коштів кредиторів згідно встановлених черг у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідач не має нести відповідальність за спричинену шкоду позивачу.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в його відсутність та просив задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.
Третя особа представника в судове засідання не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
А тому суд на підставі положень статті 223 ЦПК України продовжив розгляд справи у відсутність позивача та третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши представника відповідача, враховуючи процесуальні заяви сторін, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.08.2015 року (справа №569/4271/15) задоволено позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача фінансових послуг та стягнення коштів з депозиту, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договорах:
-договір-заява № 300131/116436/5-14 від 07 жовтня 2014 року в розмірі 10804 (десять тисяч вісімсот чотири )доларів США 26 центів;
-договір-заява № 300131/120073/5-14 від 16 жовтня 2014 року в розмірі 30074 (тридцять тисяч сімдесят чотири )доларів США 41 центів;
-договір-заява № 300131/124580/5-14 від 28 жовтня 2014 року в розмірі 137288 (сто тридцять сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн.. 30 коп;
-договір-заява № 300131/133654/5-14 від 18 листопада 2014 року в розмірі 10574 (десять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн.. 83 коп;
-договір-заява № 300131/133671/3-14 від 18 листопада 2014 року в розмірі 1812 (одна тисяча вісімсот дванадцять ) Євро 87 євроцентів;
-договір-заява № 300131/140810/3-14 від 01 грудня 2014 року в розмірі 19306 (дев'ятнадцять тисяч триста шість )доларів США 48 центів;
-договір-заява № 300131/141191/4-14 від 01 грудня 2014 року в розмірі 50800 (п'ятдесят тисяч вісімсот )доларів США .
Копія рішення, яке надане до позову, не містить відмітки про набрання рішенням законної сили.
Крім того, Єдиний державний реєстр судових рішень не містить інформації про оскарження зазначеного рішення.
Зазначеним рішенням встановлено, що 07 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/116436/5-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» на п'ять місяців в іноземній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_1 у сумі 10804,26 доларів США, на строк з 07.10.2014 року по 07.03.2015 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 38799 . Окрім цього, 16 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/120073/5-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» на п'ять місяців в іноземній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_2 у сумі 30074,41 доларів США, на строк з 16.10.2014 року по 16.03.2015 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 25547. 28 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/124580/5-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Класік» на п'ять місяців в національній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в національній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_3 у сумі 137288 грн. 30 коп., на строк з 28.10.2014 року по 28.03.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 29533. 28 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/124580/5-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Класік» на п'ять місяців в національній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в національній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_3 у сумі 137288 грн. 30 коп., на строк з 28.10.2014 року по 28.03.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 29533. 18 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/133671/3-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» на три місяці в національній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в іноземній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_4 у сумі 1812,87 Євро, на строк з 18.11.2014 року по 18.02.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 29729. 18 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/133654/5-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» на п'ять місяців в національній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в національній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_5 у сумі 10574 грн. 83 коп., на строк з 18.11.2014 року по 18.04.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 29063. 01 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/140810/3-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» на три місяці в іноземній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в національній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_6 у сумі 19306,48 доларів США, на строк з 01.12.2014 року по 01.03.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 62575. 02 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір-заяву № 300131/141191/4-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Класік» на чотири місяці в іноземній валюті. Згідно п. 1 договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» прийняв грошові кошти в національній валюті на Вкладний рахунок № НОМЕР_7 у сумі 50800 доларів США, на строк з 02.12.2014 року по 02.04.2015 року, що підтверджується меморіальним ордером № 21585.
Позивач не надала суду доказів чи видавався виконавчий лист на примусове виконання рвішення суду та чи був він пред'явлений до примусового виконання.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з інформації, розміщеної на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно. В подальшому строк ліквідації було продовжено.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
На даний час Банк не ліквідовано.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.
Так, відповідно до положень ч.1, п.1 ч.5 ст. 36 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та кредиторів банку.
При цьому, п.1 ч.6 ст. 36 Закону визначено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 ст. 36 Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною 5 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Положеннями ч.1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, яка з дня свого призначення, зокрема складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
При цьому, після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відтак, оскільки з 17.12.2015 року в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» розпочата процедура ліквідації, яка на даний час не завершена, позивач має право отримати належну йому суму банківського вкладу стягнутого за рішенням суду виключно у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висвітленою Верховним Судом України у постанові від 21.01.2016 року по справі № 6-2001цс15.
Суду не було надано доказів включення чи відмови у включені зазначених вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Однак, звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, посилається на те, що саме через дії відповідача, як власника істотної участі банку, вона зазнала збитків, зумовлених неможливістю отримання всієї суми вкладів та відсотків за їх користування за договорами, адже всупереч вимог ч.4 ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність ОСОБА_2 не вжив жодного реального заходу для запобігання неплатоспроможності ПАТ «КБ «Банк Фінанси та Кредит».
В свою чергу, положення ч.6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачають відповідальність пов'язаної з банком особи у разі завдання шкоди саме банку, вчиненої діями або бездіяльністю такої особи, а не шкоди, завданої контрагентам, перед якими банк мав зобов'язання.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) вказано, що:
«на Фонд та уповноважену особу Фонду законом покладені повноваження органів та посадових осіб неплатоспроможного банку, включаючи повноваження заявляти від імені банку будь-які позови до суду, зокрема і позови про відшкодування шкоди. Якщо банку належить майно, зокрема право вимоги про відшкодування шкоди, то внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє. Тому ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункти 7.81-7.88).
Вчинення Фондом та уповноваженою особою Фонду дій, спрямованих на одержання задоволення вимог банку до боржників банку, зокрема щодо повернення кредитів, стягнення процентів, відшкодування збитків тощо, реалізує і похідний інтерес вкладників та інших кредиторів банку у трансформації майна банку у вигляді прав вимоги у більш ліквідну (грошову) форму з метою подальшого задоволення вимог кредиторів у черговості, встановленій статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Натомість вкладники та інші кредитори банку не мають права вимоги до боржників банку і не можуть розглядатися як особи, яким заподіяно збитки боржниками банку, які не сплатили заборгованість банку, у тому числі за вимогами із заподіяння банку шкоди (зокрема, збитків). Право вимоги до боржників банку, в тому числі про повернення кредитів, стягнення процентів, про відшкодування шкоди, завданої банку (зокрема, збитків), належить банку, а не кредиторам банку, а несплата банку коштів боржниками банку не може розцінюватися як завдання шкоди кредиторам банку. При цьому законом не передбачене повноваження вкладників та інших кредиторів банку звертатися від імені банку з позовними вимогами, зокрема із заподіяння банку шкоди (збитків) до заподіювачів такої шкоди (похідний позов). Таке регулювання пояснюється тим, що повноваженнями звертатися з похідним позовом має наділятися той, хто не тільки має похідний інтерес у позові, а й при цьому має можливість ефективно захищати права позивача. Водночас кредитори банку (зокрема, вкладники) зазвичай не володіють інформацією про господарську діяльність банку, у тому числі про діяльність посадових осіб банку, у зв'язку із чим не в змозі довести ані того, що посадова особа діяла не в найкращих інтересах товариства, ані розмір шкоди, завданої банку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено, що:
«порядок оскарження дій та бездіяльності Фонду та уповноваженої особи Фонду в процесі здійснення ними повноважень органу управління банком, зокрема, щодо виявлення майна банку, включаючи права вимоги банку до його боржників, у тому числі щодо відшкодування шкоди, завданої банку, дій та бездіяльності щодо здійснення прав банку стосовно його прав вимоги, стягнення коштів з боржників банку або продажу майна банку, включаючи продаж його вимог, законом не встановлено. Оскільки неналежне здійснення Фондом та уповноваженою особою Фонду таких повноважень впливає на похідний інтерес вкладників та інших кредиторів у формуванні ліквідного майна банку, його ліквідаційної маси у грошовій формі, в тому числі у трансформації прав вимоги у грошові активи, які підлягають подальшому розподілу між кредиторами, Велика Палата Верховного Суду констатує наявність прогалини в законодавстві і вважає, що вона підлягає заповненню за аналогією закону (частина перша статті 8 ЦК України), а саме за аналогією частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства: дії (бездіяльність) Фонду, зокрема в особі уповноваженої особи Фонду, щодо формування ліквідаційної маси банку, у тому числі щодо трансформації майна банку у грошову форму, можуть бути оскаржені до господарського суду кредиторами банку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) вказано, що:
«у цій справі позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення на її користь коштів як збитків, завданих, на думку позивачки, неправомірними діями відповідача по відношенню до банку. Водночас такими діями збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачці.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого.
Отже, позивачка не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, а тому вона є неналежним позивачем у цій справі. Це є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9))». Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено, що:
«Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами позивачки про те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» жодним чином не виключає можливість притягнення власника істотної участі банку до відповідальності у порядку, визначеному статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Так, відповідно до частин третьої - п'ятої статті 58 цього Закону учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку; власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку; пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначеною статтею передбачена відповідальність пов'язаних осіб банку перед банком, а не перед його кредиторами.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що якщо банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.61).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій справі не вирішує питання про виконання чи порушення відповідачем обов'язків, покладених на нього законом, зокрема статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки таке вирішення було би виходом за межі цієї справи. Зазначене питання має бути вирішене в межах іншої справи за позовом належного позивача».
У даній справі, позивач звернулася з позовом про стягнення на її користь коштів як збитків, завданих, на її переконання, неправомірними діями відповідача по відношенню до банку. Водночас такими діями збитки можуть бути завдані саме банку, а не позивачу;позивач не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі № 761/40405/16-ц та у постанові від 28.09.2021 року у справі №761/45721/16.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи безпосереднього інтересу, а тому позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 22 листопада 2022 року
Суддя: Н.Г. Притула