Справа № 761/25331/22
Провадження № 1-кс/761/151/2023
17 січня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва /справа №761/38922/19/ від 03.10.2019 року, в рамках кримінального провадження №12019100100009112 від 25.09.2019 року,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва /справа №761/38922/19/ від 03.10.2019 року, в рамках кримінального провадження №12019100100009112 від 25.09.2019 року.
Клопотання мотивовано тим, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100100009112 від 25.09.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а саме: на протязі 2019 року невстановлені слідством особи шляхом шахрайства намагались заволодіти майном ОСОБА_5
03.10.2019 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 розглянуто клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що наразі відпала потреба в подальшому застосуванні цього запобіжного заходу.
В судове засідання представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 не з'явився, повідомлявся про час та дату судового розгляду завчасно та належним чином. Разом з тим, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому заявлені вимоги повністю підтримує та просить задовольнити.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином. Разом з тим, прокурор ОСОБА_7 направив на електронну адресу суду заяву про розгляд клопотання без його участі. Додатково зазначив, що у кримінальному провадженні отримано висновок судово-психіатричної експертизи №22 від 16.01.2021 року, у якому зазначено, що під час складання заповіту 13.05.2019 року, ОСОБА_5 виявляла ознаки «Судинної деменції» (F01 за МКХ-10). Через наявність психічного розладу «Судинна деменція», ОСОБА_5 під час складання заповіту 13.05.2019 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. За своїм психічним станом під час складання заповіту 13.05.2019 року, ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. У зв'язку з чим, просить вирішити питання про скасування арешту майна на розсуд суду.
Однак, неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання про скасування арешту майна, долучені до нього документи та додатково направлені матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100100009112 від 25.09.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
03.10.2019 року слідчим суддю Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 розглянуто клопотання прокурора та накладено арешт на майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено в судовому засіданні, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12019100100009112.
Прокурором зазначено, що у кримінальному провадженні отримано висновок судово-психіатричної експертизи №22 від 16.01.2021 року, у якому зазначено, що під час складання заповіту 13.05.2019 року, ОСОБА_5 виявляла ознаки «Судинної деменції» (F01 за МКХ-10). Через наявність психічного розладу «Судинна деменція», ОСОБА_5 під час складання заповіту 13.05.2019 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. За своїм психічним станом під час складання заповіту 13.05.2019 року ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Окрім цього, до клопотання долучено рішення Шевченківського районного суду від 27 червня 2022 року, яким визнано недійсним заповіт, укладений ОСОБА_5 , 13 травня 2019 року на користь ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , зареєстрований в реєстрі за №463. Рішення набрало законної сили 13.09.2022 року.
Отже, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а також недоведеність факту використання вказаного майна, як доказу у кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонронт проти Швеції», будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретно особи.
З огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном, оскільки прокурором не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна з огляду на сумніви щодо співмірності такого обмеження права власності з завданням кримінального провадження.
Оскільки арешт на майно скасовується, то підлягають скасуванню і заборона будь-яким особам розпоряджатися майном.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а отже клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст. ст.170-174, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити.
Скасувати арешт майна та заборону розпорядження, накладений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2019 року /справа №761/38922/19/, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартирою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя