Справа №760/30594/19 2-а/760/198/23
20 січня 2023 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., за участю секретаря судового засідання Омелько Г.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірним та скасування постанови про адміністративне правопорушення, зобов'язання до дій ,
6 листопада 2019 на адресу Солом'янського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації про визнання дій неправомірним та скасування постанови про адміністративне правопорушення, зобов'язання до дій.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його було притягнуто до відповідальності постанова є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню. Вказує, що в його діях відсутній склад правопорушення.
Так, транспортний засіб Skoda Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить йому,13 вересня 2019 року о 12 год.19 хв не знаходився на вул. Пушкінській,8 у м. Києві. Зазначає, що не паркував свій автомобіль за вказаною адресою, що підтверджується доказовою базою по адміністративному правопорушенню.
Зазначає, що в додатку до постанови( фотоматеріали, отримані під час фотозноймки, дата та час фіксації 13.09.2019 12 год 19 хв, серія та номер АА00001739) вказаний легковий автомобіль марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , однак у постанові про накладення адміністративного стягнення невідомо звідки зазначено автомобіль Skoda Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_1 .
Зазначає, що на фотоматеріалах чітко видно номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки Toyota Corolla. Однак автомобіль такої марки та моделі з таким номерним знаком на нього не зареєстрований , а отже правопорушення він не вчиняв.
Вказує, що відповідач не вжив всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для вирішення її в точній відповідності з законом, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням сторін в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 30.07.2020 позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши та оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 16.09.2019 посадова особа Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) Калінін Е.І., виніс постанову, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 13 вересня 2019 року 12 год. 19 хв. на ул. Пушкінській,38 в м. Києві транспортний засіб Skoda Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_1 розміщено ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушено вимоги п.15.9 «г» ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП. Вказане правопорушення зафіксовано у режимі фото/відеозйомки посадовою особою Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Вимоги пункту 15.9 «г» ПДР України встановлюють, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст. 122 КУпАП … порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач в своєму адміністративному позові вказав, що постанова інспектора винесена з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою і незаконною та підлягає скасуванню, оскільки транспортний засіб Skoda Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить йому,13 вересня 2019 року о 12 год.19 хв не знаходився на вул. Пушкінській,8 у м. Києві. Зазначає, що не паркував свій автомобіль за вказаною адресою, що підтверджується доказовою базою по адміністративному правопорушенню.
Зазначає, що в додатку до постанови( фотоматеріали, отримані під час фотозноймки, дата та час фіксації 13.09.2019 12 год 19 хв, серія та номер АА00001739) вказаний легковий автомобіль марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , однак у постанові про накладення адміністративного стягнення невідомо звідки зазначено автомобіль Skoda Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_1 .
Зазначає, що на фотоматеріалах чітко видно номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль марки Toyota Corolla .Однак автомобіль такої марки та моделі з таким номерним знаком на нього не зареєстрований , а отже правопорушення він не вчиняв.
Так, з доданої до постанови доказової бази, а саме фотододатків вбачається, що дійсно автомобілем, що зафіксований на фото є автомобіль марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_2 , однак в описовій частині йде посилання на автомобіль Skoda Octavia A5, д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного у постанові, в порядку ст. 251 КУпАП надано не було.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що посадовою особою відповідача в порушення вимог ст. 280 КУпАП додатково не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач у його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, на думку суду є недоведеним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини справи, що мали значення для її правильного вирішення.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.6 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Однак, відповідач не надав доказів, з яких можливо було встановити наявність в діях позивача порушення ПДР України та відповідно й наявності адміністративного правопорушення. При цьому інших доказів в обґрунтування правомірності своїх рішень відповідачем не надано.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) АА №00001739 від 16.09.2019 на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КУпАП у розмірі 510,0 грн. підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Частинами 1-2 ст. 265-2 КУпАП передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, п'ятою, шостою і сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)). У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Що стосується вимоги про зобов'язання інспекції з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видалити інформацію про правопорушення у реєстрі обліку правопорушень суд зазначає, що у ній слід відмовити, оскільки вона не ґрунтується на вимогах закону.
Також суд зауважує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АА №00001739 від 16.09.2019, винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Голосіївського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури ВО КМР (КМДА) Калінін Е.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.А. Усатова