Справа № 367/468/23
Провадження № 2-з/367/14/2023
19 січня 2023 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Мерзлий Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
встановив:
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про визнання договору іпотеки недійсним, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження.
Разом з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна; 1854212832109), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви зазначено, що 02 липня 2021 року між ОСОБА_3 як іпотекодавцем та ОСОБА_4 як іпотекодержателем було укладено договір іпотеки (серія та номер: 544), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - KMHО) Гуцевич Оленою Олександрівною (далі - «договір іпотеки»).
Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_3 передала в іпотеку двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно квартира належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу (серія та номер: 6025), посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. Державна реєстрація права власності була проведена 14 червня 2019 року.
Договір іпотеки було укладено з метою забезпечення основного зобов'язання - договору позики від 02.07.2021 р., відповідно до якого боржником (позичальником) є ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі. Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно строк виконання зобов'язання - 02 січня 2022 р., розмір - 840 160, 00 грн.
Заявник звертає увагу на той факт, що строк виконання зобов'язання за договором позики настав 02.01.2022 року, що свідчить про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки або зареєструвати право власності на квартиру за собою в будь який момент.
ОСОБА_1 (далі - Заявник, Позивач) зазначає, що договір іпотеки від 02 липня 2021 року було укладено з метою уникнення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2022 року у справі № 487/5969/21, що обґрунтовано наступним.
Так, 29 березня 2021 року та 22 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 в борг грошові кошти у загальній сумі розмірі 260 000 доларів США, з яких 215 000 доларів США не повернув ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразове отримання вимог від останнього.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2022 року у справі № 487/5969/21 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 29.03.2021 року та від 22.05.2021 року в сумі 215 000 доларів США та судовий збір у розмірі 11 350, 00 грн. Зазначене рішення набрало законної сили.
Рішенням встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтверджено виникнення між сторонами правовідносин щодо боргових зобов'язань від 29.03.2021 року та 22.05.2021 року, а саме укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів позики, отримання останнім грошових коштів у борг, виникнення у ОСОБА_2 обов'язку повернути грошові кошти ОСОБА_1 та невиконання такого обов'язку.
З метою примусового виконання рішення 24 листопада 2022 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи.
20 грудня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. було відкрито виконавче провадження № 70594860,
Станом на 16.01.2023 року заборгованість ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не сплачена, чим порушено права Позивача.
При цьому, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була передана в іпотеку у той час, коли ОСОБА_2 мав невиконані фінансові зобов'язання перед ОСОБА_1 на загальну суму 215 000 доларів США та ухилявся від виконання цих зобов'язань.
На думку Заявника для поновлення його порушених прав постає необхідність у визнанні оспорюваного правочину недійсним, як такого, що укладений для уникнення звернення стягнення на нерухоме майно (квартиру) в межах виконавчого провадження № 70594860 та таким, що порушує права Позивача, а дії сторін правочину є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Так, у Позивача наявні обґрунтовані підстави побоюватись, що квартира в подальшому може бути передана у власність ОСОБА_4 як іпотекодержателя за оспорюваним правочином або бути відчужена третім особам, в тому числі, за спільною згодою відповідачів, внаслідок чого подальший розгляд справи про визнання недійсним договору іпотеки під 02.07.2021 року фактично втратить свій сенс, а права Позивача не підлягатимуть ефективному захисту та відновленню.
Заявник також зазначає про те, що станом на 16.01.2023 року не має можливості ознайомитись безпосередньо зі змістом договору іпотеки від 02.07.2021 року, оскільки оригінали цього договору знаходяться у володінні його сторін, з огляду на що не може однозначно стверджувати про наявність у Договорі іпотеки від 02.07.2021 року положення ст. 36 Закону України «Про іпотеку». В той же час, відповідачі не позбавлені можливості самостійно, паралельно з вже існуючим Договором іпотеки від 02.07.2021 року у будь який час на свій розсуд укласти ще один договір між іпотекодавцем ( ОСОБА_3 ) та іпотекодержателем ( ОСОБА_4 ) про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_4 та здійснити відчуження майна останньому. При цьому ОСОБА_4 , як новим власником майна, останнє в подальшому також може бути відчужене третім особам.
В той же час, у Заявника є підстави вважати, що відповідачі у справі в подальшому з великою ймовірністю будуть укладати відповідний договір з метою унеможливлення виконання рішення суду про визнання недійним Договору іпотеки від 02.07.2021 року.
Фактично, у разі переходу права власності на квартиру до ОСОБА_4 або іншої особи правовідносини іпотеки припинять своє існування, що унеможливить виконання рішення суду у справі, яка розглядається, а майно буде втрачене, що порушить права Позивача як стягувача в процесі примусового виконання судового рішення у справі №487/5969/21.
Звертає увагу на те, що наведені дії відповідачів обумовлюватимуться усвідомленням ними того факту, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у разі визнання недійсним Договору іпотеки від 02.07.2021 року, з великою ймовірністю стане предметом стягнення у межах виконавчого провадження № 70594860, відкритого внаслідок винесення Заводським районним судом м. Миколаєва рішення у справі № 487/5969/21, яка є тісно пов'язаною зі справою, що розглядається.
Заявник доходить висновку, що початково квартира була передана в іпотеку ОСОБА_4 для уникнення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у справі № 487/5969/21. ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_1 першу вимогу про повернення грошових коштів, наданих ним у позику, усвідомлюючи, що в подальшому невиконання позасудової вимоги позикодавця ОСОБА_1 матиме наслідком судовий розгляд щодо стягнення заборгованості, за домовленістю з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійшов до висновку про необхідність передання майна в іпотеку.
Всі перелічені дії відповідачів свідчать про наявність в їх діях умислу, спрямованого на ухилення від повернення коштів ОСОБА_1 та прагнення уникнути звернення стягнення на квартиру.
Крім того, Заявник зазначає про те, що СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021111230001203, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України за заявою ОСОБА_1
01.11.2022 року у кримінальному провадженні № 12021111230001203 від 06.10.2021 року відповідачу ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 заволодів належними ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 215 000 доларів.
Вказує про те, що обставини, оцінка яким надана в межах справи № 487/5969/21 та у межах вказаного кримінального провадження свідчить про наявність додаткових ризиків для виконання судового рішення у справі.
При цьому для забезпечення виконання зобов'язання щодо сплати відповідних боргів ОСОБА_2 не було передано в іпотеку нерухоме майно. Зазначене свідчить, що договір іпотеки від 02.07.2021 року, укладений за спливом 3 днів з моменту отримання вимоги від ОСОБА_1 , не був спрямований на забезпечення виконання зобов'язання за договором, а в дійсності був спрямований на реалізацію прагнення унеможливити будь які дії щодо звернення стягнення на квартиру.
Зазначає про те, що вказаний захід забезпечення позову не буде порушувати права та охоронювані законом інтереси відповідачів та осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятиме його виконанню. Невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Заявника.
Відповідно до приписів ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Крім того, згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року за № 9, вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Аналіз вказаних правових норм свідчить, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Також слід звернути увагу, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тому достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
До аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд в своїй Постанові від 17.10.2018 р. № 183/5864/17-ц|61-38692св18.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Самі лише твердження про те, що існує реальний ризик недобросовісного відчуження відповідачем спільного сумісного майна не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Підставами для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, грошові кошти є належність цього майна, коштів відповідачеві, їх знаходження в нього чи в інших осіб.
Так, судом встановлено, що до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про визнання договору іпотеки недійсним, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження.
Предметом позову є визнання договору іпотеки, укладеного 02.07.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як іпотекодержателем - недійсним. Договір іпотеки стосується нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 319837559 від 10.01.2023, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належать відповідачу ОСОБА_3 .
Крім того, згідно зазначеної довідки, підставою для обтяження вказаної квартири, а саме заборони на нерухоме майно, є договір іпопеки, сеія та номер: 544, виданий 02.07.2021, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, обтяжувач: ОСОБА_4 .
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/4900/21 було накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_3 , а саме на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, враховуючи наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе задовольнити заяву та накласти арешт на квартиру, яка на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_3 та була передана в іпотеку на підставі Договору іпотеки, який є предметом позову по даній справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суддя
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у справі №367/468/23, шляхом накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна; 1854212832109), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішенням суду по справі №367/468/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна, про визнання договору іпотеки недійсним, скасування записів про державну реєстрацію іпотеки та державну реєстрацію обтяження.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л. В. Мерзлий