36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.02.2007р. Справа №14/7
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Цемент", вул. Туполєва, 17, м. Київ, 04128 (юридична адреса); вул. Кіквідзе, 1-а, оф. 11, м. Київ,04128 (фактична адреса)
до Колективного підприємства "Завод залізобетонних виробів №2", 7-й Хорольський Тупик, 2а, м. Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 21985,00 грн.
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: не з'явився (повідомлений належним чином)
від відповідача: Проценко В.В., дов. №30 від 24.01.2007р.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 21985,00 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу №07 від 23.02.2004р., в тому числі: 14607,95 грн. - основного боргу, 1552,67 грн. - пені, 4583,74 грн. - збитків від інфляції, 1240,64 грн. - 3% річних та заява про уточнення позовних вимог вих. №18-П від 23.01.2007р. про стягнення 1552,67 грн. - пені, 4583,74 грн. - збитків від інфляції, 1240,64 грн. - 3% річних.
Відповідач у відзиві на позов, а його представник в судовому засіданні в частині стягнення 14607,95 грн. - основного боргу просить провадження припинити в зв'язку зі сплатою, в іншій частині позову заперечує, посилаючись на безпідставність та неправомірність позовних вимог.
Позивач поштою направив заяву про уточнення суми позовних вимог вих. №18-П від 23.01.2007р. (вхід. №01248 канц. суду від 29.01.2007р.) і просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 14607,95 грн. - основного боргу в зв'язку зі сплатою, в іншій частині позову - просить суд задовольнити.
Суд заяву прийняв до розгляду.
Провадження у справі в частині стягнення 14607,95 грн. - основного боргу підлягає припиненню відповідно до статті 80 (п.4) ГПК України.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи і подані докази, заслухавши представника відповідача, суд встановив, що 23.02.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Цемент", м. Київ (далі - позивач) та Колективним підприємством "Завод залізобетонних виробів №2", м. Кременчук (далі - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №07 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача залізобетонні вироби (далі - товар) на умовах і в строки, визначені договором, а останній - прийняти його і оплатити.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по видатковій накладній №207/04 від 21.05.2004р. на суму 16607,95 грн. за довіреністю серії ЯЗЮ №547917 від 21.05.2004р.
Відповідно до пункту 3.1 договору оплата повинна бути проведена відповідачем по мірі реалізації товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідач розрахувався з позивачем 10.11.2006р. на суму 2000,00 грн. (копія банківської виписки в матеріалах справи), таким чином, його заборгованість на день подачі позову складала 14607,95 грн.
Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку погашено залишок боргу на суму 14607,95 грн. (копії банківських виписок у матеріалах справи) і позивач відмовився від стягнення вказаної суми провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню відповідно до статті 80 (ч.4) ГПК України.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 509,510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач 25.05.2004р. направив відповідачу претензію з вимогою погасити борг у сумі 16607,95 грн., яку відповідач залишив без відповіді і задоволення.
Згідно зі статтею 530 ЦК України у разі, якщо сторонами не встановлено термін виконання зобов'язання, воно повинне бути виконане протягом семи днів із дня пред'явлення вимоги.
Такою вимогою позивач вважає лист від 25.05.2004р.
Відповідно до статті 230 ГК України, статті 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язань, він повинен сплати неустойку (штраф, пеня). Розмір неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язань встановлюється договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту розділу 4.2 договору позивач нарахував відповідачу 1552,67 грн. пені за період із 02.06.2004 р. по 31.12.2004 р. (розрахунок у матеріалах справи).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідачу нараховано 4583,74 грн. - збитків від інфляції та 1240,64 грн. - 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1552,67 грн. - пені, 4583,74 грн. - збитків від інфляції, 1240,64 грн. - 3% річних суд відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 7.1 договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2004р., а відповідно до пункту 7.2 строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін на новий строк, рівнозначний першому.
Згідно з пунктом 3.1 договору відповідач повинен був здійснювати оплату за поставлений товар по мірі його реалізації, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Поставлені позивачем залізобетонні вироби були реалізовані відповідачем за готівку фізичним особам лише у 2006р., а саме: 10.11.2006р. на розрахунковий рахунок позивача, як зазначалось вище, відповідачем перераховано 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 654 від 10.11.2006р., за реалізований 09.11.2006р. товар в кількості 8.2 куб.м, що підтверджується Реєстром № 2 та прибутковим касовим ордером № 1941.
28.11.2006р. на розрахунковий рахунок позивача відповідачем перераховано 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 774 від 30.11.2006р., за реалізований 27.11.2006р. товар в кількості 41 куб.м, що підтверджується Реєстром № 11 та прибутковим касовим ордером № 2012.
20.01.2007р. на розрахунковий рахунок позивача відповідачем перераховано 4607,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 992 від 22.01.2007р., за реалізований 19.01.2007р. товар в кількості 18,89 куб.м, що підтверджується Реєстром № 5 та прибутковим касовим ордером № 41.
Таким чином, станом на 20.01.2007р., після реалізації товару грошові зобов'язання по договору виконані відповідачем в повному обсязі.
Крім того, матеріалами справи спростовується твердження позивача про направлення 25.05.2004р. (через чотири дні після поставки позивачем товару) на адресу відповідача претензії-вимоги, що була залишена без реагування, а як наслідок, у відповідності до ст. 530 ЦК України, 02.06.2004р. стало відправною датою для нарахування підприємству штрафних санкцій.
Відповідач подав суду докази, що 27.05.2004р. на адресу підприємства дійсно надійшов рекомендований лист з повідомленням, який був 28.05.2004р. під № 98 зареєстрований секретарем підприємства в Книзі обліку вхідної кореспонденції. Але всупереч твердженням позивача ним була надіслана не претензія, а оригінал накладної № 207/04 від 21.05.2004р. на поставлений по договору товар, замість направленої раніше факсимільної копії (зазначене підтверджується поясненнями секретаря Петренко В.В.).
В подальшому на адресу відповідача надсилались позивачем лише видаткові та податкові накладні за поставлений та оплачений підприємством цемент (копія виписок із Книги обліку вхідної кореспонденції) .
Крім того, судом критично оцінюється подана позивачем як доказ претензія-вимога від 25.05.2004р. на суму 16607,95 грн., оскільки вона не підписана уповноваженою особою (директором А.П.Ніколайчуком) та не містить вихідного номеру і доказів її надсилання.
Позивач також не подав опису вкладення у цінний лист Ф-107, з якого б можна було зробити висновок, що відповідачу дійсно надсилалась зазначена претензія.
Згідно з пунктами 1-4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач у відповідності до вимог статей 32-34, 36 ГПК України не подав до суду документів (доказів), щодо правомірності нарахування відповідачу 1552,67 грн. - пені, 4583,74 грн. - збитків від інфляції, 1240,64 грн. - 3% річних.
В матеріалах справи відсутні необхідні докази, які дозволяють їх прийняти як підставу для задоволення позовних вимог.
Відповідачем у відповідності до вимог статті 614 ЦК України, статей 32-33, 36 ГПК України надано належні докази про відсутність його вини /у матеріалах справи/.
Оскільки відповідачем сплачено 14607,95 грн. - основного боргу і позивач відмовився від його стягнення провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню відповідно до статті 80 (п.4) ГПК України.
В іншій частині суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-34,36,43,44-45,49,80(п.4), 82-85 ГПК України, суд, -
1. Припинити провадження в частині стягнення 14607,95 грн. - основного боргу.
2. В іншій частині позову відмовити.
СУДДЯ Іваницький О.Т.