Справа № 214/4815/22
1-кп/214/435/23
Іменем України
19 січня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
за участю захисника - ОСОБА_4
за участю обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за кримінальним провадженням №12022041750000627за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.121 ч.1 КК України, суд, -
До суду надійшло клопотання прокурора, в якому він просить: продовжувати строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 на два місяці.
В обґрунтування клопотання зазначає наступне. Зазначає, що ОСОБА_5 пенсіонер, раніше судимий: 20.09.2011 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, вільнився умовно-достроково 28.05.2014; 18.10.2018 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу за ч.1 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 595,00грн., штраф сплатив. Вказує, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 за наступних обставин. 06.08.2022 приблизно о 17.00 годин, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля під'їзду АДРЕСА_1 , в ході сварки з ОСОБА_6 , через неприязні відносини, діючи з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень умисно завдав потерпілій ОСОБА_6 ножем три удару в ділянку тулубу, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче поранення в ділянці живота, колото - різана рана передньої черевної стінки, колото - різана рана, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Вказує, що обвинувачення ОСОБА_5 обґрунтовується матеріалами кримінального провадження. Зазначає, що існує ризик того що обвинувачений може переховуватися від суду, даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкогоумисного та насильницького злочину проти життя особи,і в разі доведення вини підозрюваного ОСОБА_5 у скоєнні даного кримінального правопорушення, йому загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, і тому, побоюючись покарання, підозрюваний може переховуватись від суду, тим самим перешкоджати об'єктивному розслідуванню та встановленню істини по кримінальному провадженню, виконанню процесуальних рішень, з метою уникнення відповідальності. Крім того ОСОБА_5 не одружений, на утриманні дітей не має,що свідчить про слабкість соціальних зв'язків які б могли стримати його не покидати межі м. Кривого Рогу.
Вказує, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні: даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного та насильницького злочину проти життя особи та з метою уникнення відповідальності ОСОБА_5 перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6 , яку він добре знає,свідків події у цьому кримінальному провадженні, які проживають по сусідству в будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, даний ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення умисного тяжкого насильницького злочину, порушував громадський порядок, за який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та відповідно до ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23.07.2019 встановлювався адміністративний нагляд на 1 рік, зловживає спиртними напоями, веде антисуспільний спосіб життя, тому може продовжити свою злочинну діяльність. Наполягає, що особиста порука не може бути застосована до підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду. Зазначає, що особисте зобов'язання та домашній арешт не може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку із тим, оскільки він не буде достатнім стримуючим засобом, для особи, щодо якої застосовано особисте зобов'язання чи домашній арешт, вільно спілкуватись з іншими особами, які в подальшому можуть бути потерпілими та свідками, зокрема знаходитись за місцем свого мешкання, яке знаходиться в районі вчинення злочину. Наполягає, що всі зазначені обставини свідчать про неможливість запобігти вищезазначеним ризикам шляхом обрання іншого, більш м'якого, запобіжного заходу для ОСОБА_5 . Вказує, що зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тому запобіжній захід - тримання під вартою, не може бути замінено на більш м'який. Наводить, що римання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод. Зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та підтвердив його зміст.
Обвинувачений у судовому засіданні пояснив, що заперечує проти задоволення клопотання прокурора. При цьому раніше посилався на те, що у нього хвора мати, яка самостійно не пересувається. Також раніше зазначав, що обвинувачення визнає.
У судовому засіданні захисник пояснив, що просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який.
Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 належить продовжити. При цьому суд враховує наступне.
Як передбачено ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування; за результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
ОСОБА_5 обвинувачується, у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, який є умисним тяжким злочином, за який за законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років позбавленням волі.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 28 січня 2023 року. Судове провадження на даний час не завершене, тому до 28 січня 2023 року закінчити розгляд справи не вбачається за можливе.
Суд вважає, що обвинувачений може безперешкодно змінити місце свого мешкання з метою ухилення від кримінальної відповідальності і покарання.
Суд приходить до переконання, що існує також ризик, передбачений ст. 177 ч.1 КК України, а саме, що обвинувачений може вчинити новий злочин. До такого висновку суд приходить з урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного насильницького злочину, спрямованого проти здоров'я особи, раніше неодноразово судимий, у тому числі за злочин, передбачений ст.121 ч.1 КК України.
Отже, суд вважає, що обвинувачений в разі обрання відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, побоюючись засудження його до покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від суду,а також вчинити інший злочин.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме, що останній не одружений, неповнолітніх дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків та обов'язків, які б стримували його ухилятися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. Та обставина, що обвинувачений має хвору мати, не є на думку суду достатньою підставою, яка зменшує зазначені ризики. Тому суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також суд приймає до уваги позицію обвинуваченого, який визнає вину, що є вагомим доказом на підтвердження пред'явленого йому обвинувачення.
Тому суд вважає, що доцільним є продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою. Суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому належить продовжити, згідно ст.197 КПК України, строком на 60 днів. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали, починається з дня закінчення строку тримання під вартою, та вказані 60 днів необхідно відраховувати з 28 січня 2023 року і продовжити строк тримання під вартою до 28 березня 2023 року.
Інший запобіжний захід, на переконання суду, не буде достатнім для запобігання визначених судом ризиків, а тому клопотання про зміну запобіжного заходу суд вважає необґрунтованим.
Вирішуючи питання про те, з якого часу належить відраховувати вказані 60 днів, суд бере до уваги також наступне. Як зазначено у «Словнику української мови» в 11 томах (том 8, 1977р., стор.171.), тлумачення значення слова «продовжувати», визначено таким чином: «Робити довшим за часом, збільшувати строк чого-небудь». Отже продовження строку починається з часу, коли такий строк закінчується, і такий строк необхідно збільшити, а не з часу, коли такий строк, ще продовжує тривати. Зважаючи на те, що юридичне значення ухвали про продовження строку тримання під вартою є в продовженні строку, який закінчується, то юридично значима дія цієї ухвали, починається з дня закінчення строку тримання під вартою, та вказані 60 днів необхідно відраховувати з 28 січня 2023 року і продовжити строк тримання під вартою до 28 березня 2023 року.
Відлік часу, з якого починає діяти продовжений строк тримання під вартою, з моменту винесення такої ухвали, а не з часу закінчення раніше продовженого строку є нелогічним і суперечить, наведеному вище, науковому тлумаченню слова «продовжити». При такому розумінні відліку продовженого строку, строк тримання продовжується не на 60 днів, а на фактично менший строк.
Керуючись ст.ст. 331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 28 березня2023 року.
У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.
На ухвалу на протязі п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1