465/331/23
1-кс/465/142/23
судового засідання
17.01.2023 м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
в ході розгляду у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові, клопотання, що подане слідчим СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023141370000064 від 14 січня 2023 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Львова, українцю, громадянину України, відповідно до ст. 89 КК України раніше судимому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_5
Учасники судового провадження:
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6
Слідчим відділом Львівського районного управління поліції № 2 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023141370000064 від 14.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання та матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 15 січня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» за № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку із збройною агресією російської федерації, дія якого, в подальшому, неодноразово продовжувалася, будучи раніше судимим за вчинення корисливих правопорушень, зокрема, вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.12.2017 за ч. 3, ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, судимість за які не знято і не погашено у встановленому законом порядку, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, з метою власного збагачення, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом підбору ключа, проник у складське приміщення ТОВ «ІНАВТО», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до якого не мав вільного доступу, і викрав із шухляди стола грошові кошти в сумі 2000 гривень, що належали ОСОБА_7 , чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Слідчий з прокурором вважають, що встановлено достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні ним таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У своєму клопотанні слідча та прокурор покликаються на те, що підставами для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення і наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:
- заявою ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 14.01.2023;
- протоколом огляду місця події від 15.01.2023;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 15.01.2023;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду відеозаписів наданих потерпілим ОСОБА_7 та постановою про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні від 15.01.2023;
- протоколом огляду речей виявлених та вилучених 15.01.2023 під час проведення огляду місця події по АДРЕСА_2 та постановою про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні від 16.01.2023;
- протоколом огляду речей виявлених та вилучених під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України, та постановою про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні від 16.01.2023;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому слідча та прокурор просять врахувати вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення саме підозрюваним, зокрема він раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, востаннє вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.12.2017 за ч. 3, ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, покарання відбув, судимість в установленному законом порядку не знята та не погашена.
З огляду на санкцію інкримінованого злочину у даному кримінальному провадженні, слідча та прокурор вважають, що підозрюваний у подальшому може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання.
Просять слідчого суддю врахувати, що підозрюваний ОСОБА_4 15.01.2023 затриманий працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 (п'яти) до 8 (восьми) років, а тому є підстави вважати, що підозрюваний може з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиненні відповідних аналогічних тому, у якому зараз підозрюється, кримінальних правопорушень, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просять клопотання задовольнити.
У судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали, пояснення щодо доводів та обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою надали аналогічні викладеним у клопотанні.
Сторона захисту - адвокат ОСОБА_6 скерував на адресу суду заяву яку і підтримав у судовому засіданні у якій заперечив щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту мотивуючи тим, що органом досудового розслідування ризики щодо застосування до підозрюваного є надуманими та не підтвердженими матеріалами кримінального провадження. Крім цього, ОСОБА_4 співпрацює із органами досудового розслідування, визнає себе винним та дає відповідні покази, а також хворіє на гепатит С.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав, просив не застосовувати до нього запобіжний захід тримання під вартою, а застосувати цілодобовий домашній арешт.
Розглянувши клопотання, дослідивши подані до клопотання матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи слідчої та висновок прокурора, думку підозрюваного, заяву та пояснення його захисника, вважаю, що клопотання підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які унеможливлять виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 (п'яти) до 8 (восьми) років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення на даній стадії кримінального переслідування, є достатньо вмотивованою прокурором, підтверджується матеріалами кримінального провадження та іншими процесуальними документами складеними органом досудового розслідування за результатами процесуальних та слідчих дій, які теж досліджені судом.
Наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний не буде дотримуватись обов'язків, які б були покладені на нього, що об'єктивно стверджується його поведінкою, оскільки як вбачається із вимоги ІЦ, ОСОБА_4 неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, вчинив кримінальне правопорушення під час дії в Україні воєнного стану, відтак є підстави вважати, що підозрюваний може з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховуватись від органів досудового розслідування та суду, крім цього, на думку слідчого судді, може продовжувати вчиняти протиправну діяльність, оскільки його обіцянки про протилежне не є переконливими.
При вирішенні питання щодо можливості застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, приходжу до переконання, про доведеність прокурором у клопотанні обставин, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . Відтак обраний органом досудового розслідування відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, мотивів, та обставинам вчинення злочину, що інкримінуються обвинуваченому, забезпеченню прав потерпілого, а також покаранню, що може бути призначене обвинуваченому в разі визнання його винуватим.
Доводи захисника ОСОБА_6 вважаю непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які інкримінуються підозрюваному.
Таким чином, виходячи з положень КПК України, та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, приходжу до висновку, що у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 слід відмовити.
Строк тримання під вартою слід рахувати з часу затримання у порядку ст. 208 КПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З огляду на категорію інкримінованого ОСОБА_4 злочину, не знаходжу підстав які б перешкоджали визначити заставу, і, таку заставу слід визначити з урахуванням матеріального становища підозрюваного у вигляді 40 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, який з 01 січня 2023 року становить 2684 ( дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176 -178, 182, 183, 193, 194, 369 - 372, 376 КПК України,-
Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у кримінальному провадженні № 12023141370000064 від 14 січня 2023 року у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 14 березня 2023 року включно.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника, яке підтримано підозрюваним щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Визначити розмір застави, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки:
прибувати до слідчого із встановленою періодичністю, не відлучатись з м. Львова без дозволу прокурора, слідчого чи суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в залежності від стадії досудового розслідування, про зміну місця проживання; утриматись від спілкування з свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_8