36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.01.2007р. Справа №14/583
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Моноліт", с.Постав-Мука,Чорнухинський район, Полтавська область,37133
до 1. Національної акціонерної компанії "Украгролізінг" в особі Полтавської філії, вул. Ватутіна, 4, м. Полтава, 36038;
2. Другої Полтавської державноїнотаріальної контори, вул.. Пушкіна, 133-А, м. Полтава, 36039
про визнання недійсним виконавчого напису Державного нотаріуса
Суддя Іваницький Олексій Тихонович
Представники:
від позивача: Лобода В.М., директор
від відповідача: 1. Костюк В.Г., дор. №1973 від 22.12.2006р. 2. Лугова Л.П., завідуюча ІІ державною нотаріальною конторою
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про визнання недійсним виконавчого написуДержавного нотаріуса від 09.03.2006 р. зареєстрованого в реєстрі за №1-493 щодо вилучення у ПСП "Моноліт" двох тракторів універсальних просапних ЮМЗ-8071.3 вартістю 92000 гривень.
Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 11.01.2007 р. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали, на які вони посилались в судовому засіданні як на підставу своїх вимог і заперечень, а також для самостійного врегулювання предмету спору відповідно до статті 77 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 р. №01-8/2229 Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року за змістом статті 85 ГПК України датою прийняття рішення є дата його оголошення суддею в судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
В даному випадку зазначається остання з таких дат, а саме: 17.01.2007 року.
В судовому засіданні 17.01.2007 р. було оголошено вступну і резолютивну частину рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідачі у відзиві на позовну заяву та представники відповідачів в судовому засіданні заперечують проти позовних вимог, посилаючись на правомірність винесеного виконавчого напису.
Дослідивши і оцінивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 9 грудня 2003 р. між Національною акціонерною компанією “Украгролізинг» та Приватним сільськогосподарським підприємством "Моноліт", с. Постав-Мука (далі - позивач) був укладений договір фінансового лізингу № 16-03-861фл (далі - Договір).
Відповідно до Додатку №1 до Договору (кількість, ціна та вартість майна, що передається в лізинг) , який є його невід'ємною частиною, та згідно Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки №6 від 10 лютого 2004 р., позивач отримав трактори універсальні просапні ЮМЗ-8071.3 в кількістю 2 шт. загальною вартістю 92000,00 грн.
Право власності на майно та право вимоги боргових зобов'язань за договором № 16-03-861фл від 9.12.2003р. передане Полтавській філії Національної акціонерної компанії “Украгролізинг», м. Полтава (далі - перший відповідач) , про що позивач був повідомлений 09.02.2006 р. листом за № 20/198.
Відповідно до п.п.4.3.2, 5.1, 5.3. Договору Лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно, у відповідності з графіками сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) сплачувати лізингові платежі.
Згідно додатку №2 до Договору №16-03861фл від 9.12.03 р. (графік сплати лізингових платежів) позивач повинен був сплатити:
- попередній платіж в розмірі 15% від невідшкодованої вартості техніки - 13680,00 грн.
- попередній платіж в частині відсотку за користування коштами - 3876,00 грн.
Всього попередній платіж , який повинен був сплатити позивач, складає 17556,00 грн., який сплачено в повному обсязі.
Також згідно додатку №2 до Договору №16-03861фл від 9.12.03 р. (графік сплати лізингових платежів) позивач на момент звернення 16.02.2006 р. Полтавської філії НАК "Украгролізинг" до нотаріуса повинен був сплатити 41303,40 грн. поточних лізингових платежів.
У порушення умов Договору № 16-03-861фл від 09.12.2003 р., у визначені графіками строки сплати лізингових платежів, позивач оплату поточних лізингових платежів здійснював лише частково.
На момент звернення 16.02.2006 р. Полтавської філії НАК "Украгролізинг" до нотаріуса позивач сплатив 28123,40 грн. поточних лізингових платежів.
Отже, заборгованість позивач на момент звернення Полтавської філії НАК "Украгролізинг" до нотаріуса склала, тобто на 16.02.2006 р., склала 13180,00 грн. (41303,40 грн. - 28123,40 грн. =13180,00 грн.).
Зокрема, за додатком №2 до договору фінансового лізингу №16-03-861фл від 9.12.2003 р. позивач повинен був сплатити платіж від 11.08.2005 р. в сумі 9283,20 грн. та платіж від 10.02.2006 р. в сумі 9200,00 грн.
Вказане зобов'язання позивач не виконав, в зв'язку з чим, станом на 16.02.2006 р., утворилась заборгованість безпосередньо по платежу від 11.08.2005 р. в розмірі 3980,00 грн. та по платежу від 10.02.2006 р. в розмірі 9200,00 грн., разом 13180,00 грн., тобто позивач фактично не сплатив два чергові лізингові платежі.
Факт існування вказаної заборгованості в сумі 13180,00 грн. на момент звернення відповідача до нотаріуса не заперечується позивачем та підтверджується наданими ним платіжними дорученнями про перерахування коштів в рахунок лізингових платежів.
Керуючись п. 3.1.2 Договору , ч.5 ст. 9, п. 2 ч.1 ст. 11 Закону України "Про лізинг" Полтавська філія НАК "Украгролізинг" 16 лютого 2006 р. звернулась в Другу Полтавську державну нотаріальну контору з метою повернення предмету лізингу в безспірному порядку , надавши відповідні документи.
Державний нотаріус 16.02.2006 р. направив на адресу позивача заяву за № 1-299 з пропозицією погасити до 27.02.2006 р. заборгованість в сумі 13180,00 грн. та попередженням про вчинення виконавчого напису на повернення об'єкта лізингу в разі несплати заборгованості.
Факт отримання заяви позивачем не заперечується та підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).
На вказану заяву позивач не подав нотаріусу заперечень стосовно розміру боргу.
В період з моменту звернення (16.02.2006 р.) Полтавської філії НАК "Украгролізинг" в нотаріальну контору по дату вчинення (09.03.2006 р.) виконавчого напису нотаріуса , в рахунок погашення заборгованості, яка стала підставою для вчинення напису нотаріуса, позивачем були здійснені наступні проплати : 20.02.2006 р. в сумі 1320,00 грн.; 20.02.2006 р. в сумі 3980,00 грн. 20.02.2006 р., разом 5300,00 грн. (копії платіжних доручень в матеріалах справи).
За таких обставин державний нотаріус 09.03.2006 р. видав виконавчий напис на повернення в безспірному порядку об'єкта лізингу, який зареєстрований в реєстрі за №1-493.
Останню сплату в сумі 7880,00 грн. позивач здійснив 21.03.2006 р., після вчинення виконавчого напису нотаріуса, про що свідчать надане позивачем платіжне доручення №16 та надана відповідачем виписка банку про надходження коштів (копія в матеріалах справи).
З зазначеного вбачається, що заборгованість у сумі 13180,00 грн. по двом лізинговим платежам, яка стала підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса, була погашена боржником після 09.03.2006 р., тобто після вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Відповідно до частини 5 статті 9 Закону України "Про лізинг" в редакції, яка діяла на момент укладення Договору фінансового лізингу №16-03-861фл від 9.12.2003 р., у разі несплати Лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу Лізингодавця об'єкт лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку згідно з виконавчим написом учиненим у державній нотаріальній конторі.
Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про лізинг" передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків (аналогічні положення містяться в п. 3.1.2. Договору фінансового лізингу №16-03-861фл від 9.12.2003 р.).
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Зазначені норми законодавства надають право Лізингодавцю звернутися до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису про повернення предмета лізингу в безспірному порядку, а нотаріусу право вчинити такий напис в разі навіть часткової несплати лізингового в строк вказаний договором.
За таких умов виконавчий напис державного нотаріуса Другої полтавської державної нотаріальної контори від 09.03.2006 р. зареєстрований в реєстрі за №1-493 вчинений в повній відповідності з вимогами законодавства, і не може бути визнаний недійсним з підстав часткової сплати боржником на момент вчинення напису лізингових платежів, оскільки повністю заборгованість по двом лізинговим платежам, яка стала підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса, була погашена позивачем лише 21.03.2006 р., тобто після 09.03.2006 р., коли було вчинено виконавчий напис нотаріуса
Твердження позивача про те, що нотаріусом в порушення вимог пунктів 283, 287 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій" не вірно вказано адресу стягувача не відповідає обставинам справи, оскільки Полтавською філією НАК "Украгролізинг" було надано нотаріусу лист про передачу прав і обов'язків Лізингодавця за договором фінансового лізингу №16-03-861фл від 09.12.2003 р. Полтавській філії НАК "Украгролізинг", юридична адреса якої: м. Полтава, вул. Ватутіна,4. Вказаний лист був залучений до справи №2-18 за 2006 рік (Виконавчі написи та документи, на підставі яких вони вчинені).
Положення пункту 287 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій" про необхідність зазначення у виконавчому написі нотаріуса строку, за який провадиться стягнення стосується написів про стягнення грошових коштів.
Отже, посилання позивача на наявність порушення п. 287 "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій" не відповідає нормам вказаної інструкції та дійсним обставинам справи, оскільки напис , що оскаржується, є написом про повернення майна, а не стягнення коштів.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами, обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали необхідні для вирішення спору.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Не зважаючи на оголошену перерву в судовому засіданні позивач у відповідності до вимог статей 32-34, 36 ГПК України не подав до суду документів (доказів), щодо виконання умов договору в частині своєчасності сплати орендних платежів, документи та матеріали щодо виконання умов договору фінансового лізингу № 16-03-861фл від 09.12.2003р., інші докази по суті спору.
Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В матеріалах справи відсутні необхідні докази, які дозволяють їх прийняти як підставу для задоволення позовних вимог.
Відповідачами у відповідності до вимог статті 614 ЦК України, статей 32-33, 36 ГПК України надано належні докази про відсутність їх вини /у матеріалах справи/.
Позивач у відповідності до статей 32-33,36 ГПК України не надав належних доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 32-33,34,36, 43, 44-45, 49, 77,82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Іваницький О.Т.