Справа № 135/874/22
Провадження № 1-кп/135/14/23
17.01.2023 року м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000338 від 21 червня 2022 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,-
В провадженні Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020000000338 від 21 червня 2022 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч.2 ст.307 КК України, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечували проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили розглянути питання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
При розгляді питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України, яке віднесене до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проте офіційно не працює, не має тісних соціальних зв'язків, не має житла у володінні, вчинив кримінальні правопорушення в групі осіб, та перебуваючи на волі і спілкуючись з іншою підозрюваною може незаконно впливати на неї та свідків у кримінальному провадженні.
Вищевикладені обставини, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні (п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України).
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає доводи обвинуваченого та захисника про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Наведені стороною захисту доводи в обґрунтування зміни запобіжного заходу нічим не підтверджені.
Враховуючи, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів обвинуваченим, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України,тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, віку, даних про його особу, соціальну характеристику, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суд вважає, що є підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 17 березня 2023 року включно.
Суд вважає, що сукупна тривалість застосування обраного під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризик чого є реальним та дійсним.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Оскільки ОСОБА_6 відповідно до ст.12 КК України обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на підставі п.2 ч.5 ст.182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.4 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, з умовою достатньої гарантії виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи наведене, при визначенні розміру застави суд, беручи до уваги суспільну небезпеку злочину, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його особу, приходить до висновку про визначення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 214 720 гривень.
Керуючись положеннями ч.4 ст.183 КПК України, суд вбачає за необхідне зазначити, що в разі внесення застави на обвинуваченого покладаються обов'язки: не відлучатися з населеного пункту, у якому він зареєстрований або проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати за викликами суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 17 березня 2023 року включно.
Визначити розмір застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Ладижинського міського суду Вінницької області (отримувач платежу: ТУ ДСАУ в Вінницькій області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача UA688201720355219002000000401, призначення платежу - обов'язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 не відлучатися з населеного пункту, у якому він зареєстрований або проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, прибувати за кожним викликом суду; утримуватися від спілкування зі свідками, іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом семи діб з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 20 січня 2023 року.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області ОСОБА_1