про залишення заяви без руху
Справа № 126/152/23
Провадження № 2/126/252/2023
"19" січня 2023 р. м. Бершадь
Суддя Бершадського районного суду Вінницької області Рудь О.Г.
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Ознайомившись із змістом позовної заяви та проаналізувавши додані до неї додатки, вважаю, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який як і позивач має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаним з тим, які вимоги до нього заявлені та з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
В позовній заяві, щодо вимог про поділ спільно нажитого майна подружжя не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК спільною сумісною власністю є спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них. Отже, праву спільної сумісної власності, як і праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб'єктів (співвласників) та єдність її об'єкта. Так, ч. 3 ст. 368 передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна подружжя, набутого ним за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом. Правові засади спільної сумісної власності подружжя визначаються статтями 60-74 нового Сімейного кодексу України. Спільною сумісною власністю, відповідно до ч. 4 ст. 368, також є майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Однак у позові не зазначено на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного майна, в зв'язку з чим позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість кожного спірного майна, на підставі якого буде визначено ціну позову, та сплатити відповідну суму судового збору (у разі недоплати судового збору провести його доплату чи подати клопотання про повернення переплаченого судового збору).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
В позовній заяві, що стосується вище вказаних позовних вимог (з врахування особливостей предмету та підстав позову) не зазначені докази, які б підтверджували відповідні обставини, які підтверджують правовий режим майна (а саме: транспортних засобів, мотоблоку, причіпу, грошових коштів, насіння соняшника та зерна), тобто як воно було набуте.
Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, зокрема чеки, накладні, документи на майно т.і., а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Позивачкою також не зазначено у позовній заяві обставини отримання спільних доходів та здійснення спільної праці, внаслідок чого придбано майно за спільні кошти та відсутні докази, що підтверджують вказані обставини.
Суддя звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 83 ЦПК України зобов'язує позивача подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (пункти 2 і 4 ч. 2 ст. 84 КПК України).
Однак позивачем, клопотання про витребування таких доказів, у зв'язку із неможливості самостійно отримати, до позовної заяви не додано.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні до суду заяви по суті справи, зокрема позовної заяви в новій редакції, або її уточнення чи доповнення, з виправленням недоліків, про які зазначено в даній ухвалі суду, та наданні всіх доказів, які підтверджують обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 185, 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - залишити без руху.
Запропонувати позивачу, ОСОБА_1 , привести позов у відповідність до вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виправити недоліки позову, які зазначено в мотивувальній частині даної ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
У випадку не усунення недоліків у встановлений строк заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. Г. Рудь