іменем України
Справа № 126/2276/22
Провадження № 2/126/171/2023
"18" січня 2023 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Гуцола В. І.
із секретарем Шевчуком С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу загального провадження за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача Бершадської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво з тих підстав, що як стверджує відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВИ № 245658 їй належить земельна ділянка площею 0,0032 га з кадастровим номером 0520410100:00:009:0252 з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку. Нею було здійснено побудову гаража на належній їй ділянці, однак вона провела таку побудову, як стало їй відомо пізніше, без отримання дозвільних документів на проведення відповідного будівництва. Разом з тим, під час проведення будівельних робіт були дотримані всі архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми і з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність будь-яких порушень прав інших осіб цим будівництвом. Згідно звіту про проведення технічного обстеження стану гаража літ. "А" по АДРЕСА_1 , що проводилось 22.06.2022 експертом Шевченко В.П., його можна надійно та безпечно експлуатувати. Станом на 24.06.2022 згідно висновку оцінювача ФОП ОСОБА_2 вартість гаража з добудовами становить 39318 грн. Оскільки гараж було побудовано без отримання відповідного дозволу, тому в даний час ввсети його в експлуатацію немає можливості. Збудоване нерухоме майно після визнання права власності на нього підлягає прийняттю в експлуатацію відповідно до вимог, встановлених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 № 461. В той же час Порядком не передбачено прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, а тому такі об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію після визнання права власності на них у судовому порядку. 28.07.2022 нею було надіслано звернення в Державну інспекцію архітектури та містобудування щодо введення в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, а саме гаража літ. "А" по АДРЕСА_1 . У відповідь на її звернення їй було відмовлено у введенні в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, посилаючись на п.17 Порядку № 461. Відповідно до п.17 Порядку № 461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду. Побудову гаража вона здійснила на земельній ділянці з відповідним цільовим призначенням: для індивідуального гаражного будівництва та яка належить їй на праві власності, будь-які права інших осіб при цьому не порушені. Про те, що будівництво гаража завершено свідчить відповідний технічний паспорт. Просить визнати за нею право власності на гараж літ. "А", площею 26,5 кв.м, побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520410100:00:009:0252, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Від представника відповідача Бершадської міської ради - міського голови Драгана В.Г. надійшла заява, в якій він просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що як стверджує звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Саме з моменту отримання відмови у особи виникає реальне право на звернення до суду з позовом. До позовної заяви позивачка надала лист Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ). Згідно даного листа ДІАМ інформує, що замовник або уповноважена ним особа подає до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням такого об'єкта через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг "Портал Дія" або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву у вигляді заповненої декларації за формою, наведеною в додатку до цього Порядку. Зі змісту зазначеного листа вбачається, що уповноважений орган архітектурно-будівельного контролю не надав відмову для набуття права власності та введення об'єкта до експлуатації в установленому законом порядку, а надав тільки роз'яснення щодо прийняття об'єкта в експлуатацію.
Позивачка ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, відповідно до якого відповідач у своєму відзиві наголошує увагу на тому, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Відповідно до листа ДІАМ скерувала її звернутись до суду, адже саме рішення суду (у разі задоволення позову) й буде підставою для видання декларації про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого майна, а в подальшому така декларація (а не рішення суду) буде підставою для проведення реєстрації її речового права. Посилаючись на п.17 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо самочинно збудованого об'єкта, на який визнано право власності за рішенням суду. Враховуючи вищезазначене, нею було здійснено звернення до відповідного компетентного органу (ДІАМ), який не надав їй рішення (відсутність відмови) та скерував її звернутись до суду перш, ніж подавати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Підсумовуючи вищезазначене, можна зазначити, що всі її вимоги є обгрунтованими та спрямовані на відновлення її невизнаного права, а тому її позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВИ № 245658 позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,0032 га з кадастровим номером 0520410100:00:009:0252 з цільовим призначенням для індивідуального гаражного будівництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.
Позивачкою було здійснено побудову гаража на належній їй ділянці, однак вона провела таку побудову, як стало їй відомо пізніше, без отримання дозвільних документів на проведення відповідного будівництва.
Разом з тим, під час проведення будівельних робіт були дотримані всі архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми і з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність будь-яких порушень прав інших осіб цим будівництвом.
Згідно звіту про проведення технічного обстеження стану гаража літ. "А" по АДРЕСА_1 , що проводилось 22.06.2022 експертом Шевченко В.П., його можна надійно та безпечно експлуатувати.
Станом на 24.06.2022 згідно висновку оцінювача ФОП ОСОБА_2 вартість гаража з добудовами становить 39318 грн.
Оскільки гараж було побудовано без отримання відповідного дозволу, тому в даний час ввсети його в експлуатацію немає можливості.
Збудоване нерухоме майно після визнання права власності на нього підлягає прийняттю в експлуатацію відповідно до вимог, встановлених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою КМУ від 13.04.2011 № 461. В той же час Порядком не передбачено прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, а тому такі об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію після визнання права власності на них у судовому порядку.
28.07.2022 позивачкою ОСОБА_1 було надіслано звернення в Державну інспекцію архітектури та містобудування щодо введення в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, а саме гаража літ. "А" по АДРЕСА_1 . У відповідь на її звернення їй було відмовлено у введенні в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, посилаючись на п.17 Порядку № 461.
Відповідно до п.17 Порядку № 461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду.
Враховуючи вищезазначене, позивачкою ОСОБА_1 було здійснено звернення до відповідного компетентного органу - Державної інспекції архітектури та містобудування, яка не надала їй рішення (відсутність відмови) та скерувала її звернутись до суду перш, ніж подавати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч. 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно з ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15 зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Згідно статті 376 ЦК суди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.
Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
На підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
Тобто, позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Частиною 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також те, що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняття його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивачка ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності, самочинне будівництво проведено з дотриманням стандартів, які дозволяють надійну та безпечну експлуатацію об'єкта, позивачка зверталась до компетентного органу з метою введення в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, однак отримала відмову з підстав того, що у неї відсутнє рішення, за яким за нею визнано право власності на самочинно збудований об'єкт та її направили звернутись до суду, самочинне будівництво не порушує права інших осіб, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.
На підставі ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.ч. 1-3 ст. 319, ч.1 ст. 321, ст. 328, ч.2 ст. 331, ч.4 ст. 373, ч.3 ст. 375, ст. 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 10 - 13, 76 - 83, 89, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Бершадської міської ради (вул. Героїв України 23, м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області) про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж літ. "А", площею 26,5 кв.м, побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520410100:00:009:0252, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В. І. Гуцол