ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/793
30.10.07
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Миколаївськоїфілії
до Державного комітету України з державного матеріального резерву
про стягнення 496 288,22 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Потатуєв В.П.
від відповідача - Свірська Н.П.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Миколаївської філії (далі - позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - відповідач) про стягнення 496 288,22 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву згідно з договором № 25 від 29.11.2000.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2007 провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою від 20.08.2007 провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням до господарського суду матеріалів справи без проведення експертизи через неоплату останньої.
22.10.2007 позивач подав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без проведення судово-бухгалтерської експертизи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між сторонами по справі укладено договір № 25 від 29.11.2000 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач - відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 Цивільного кодексу УРСР, гл. 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 Цивільного кодексу УРСР, ч. 3. ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поясненнями позивача, наданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, квартальних звітів позивача від 14.01.2004, 15.04.2004, 14.07.2004, 13.10.2004, 10.01.2005, 12.04.2005, 18.07.2005, 12.10.2005, 11.01.2006, 10.04.2006, 06.07.2006 та 16.10.2006 (копії в матеріалах справи) стверджується факт зберігання позивачем протягом 15.01.2004 - 18.10.2006 матеріальних цінностей державного матеріального резерву, понесення ним витрат на їх зберігання в розмірі 496 288,22 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 25.04.2007 (копія в матеріалах справи).
Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також належної оплати за договором відповідачем суду не надано.
Законом України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності. Договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги № 21-1/320 від 20.03.2006 оплату за договором не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 496 288,22 грн. боргу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обгрунтовують заперечення проти позову, господарському суду не подав.
На день винесення рішення сума основного боргу складає 496 288,22 грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 4 962,88 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 936-955 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Миколаївської філії задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, Державне казначейство України р/р 31111089900001, ЄДРПОУ 20055032, код 32020000 МФО 820172 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Миколаївської філії (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27, р/р 260023165 в КФ АППБ "Аваль" МФО 326182, код ЗКПО 22437619) 496 288 (чотириста дев'яносто шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 22 коп. - основний борг, 4 962 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дві) грн. 88 коп. - державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко