Справа № 559/3134/22
Провадження № 2/559/94/2023
17 січня 2023 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Крушняк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно виконавчого листа Дубенського міськрайонного суду від 26.04.2017 з нього на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02.02.2017 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач вказує, що з дня ухвалення судового рішення про стягнення аліментів змінилися обставини. Так, на момент ухвалення судового рішення про стягнення аліментів позивач перебував на посаді командира взводу, пізніше на посаді начальника відділення підготовки даних штабу в/ч НОМЕР_1 та отримував заробітну плату, яка давала можливість сплачувати аліменти у повному обсязі. Проте, 27.07.2022 позивача було звільнено у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини (у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та/або одного із батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи). Через погіршення стану здоров'я батька позивача, після перенесеного ІПМП з лівостороннім гіперпарезом, він потребує постійного стороннього догляду. Наразі позивач не працевлаштований. Пенсії по інвалідності, яку отримує його батько не вистачає йому навіть на ліки, мати позивача пенсійного віку, фактично батьки перебувають на його утриманні. Також з моменту стягнення аліментів змінився сімейний стан позивача, наразі він одружений та має ще двох неповнолітніх дітей, дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так як постійного місця роботи у позивача немає, державним виконавцем визначено розмір аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника місцевості де він проживає. В грошовому виразі розмір аліментів становить 2100 грн щомісячно, що значно перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів. Матеріальне становище позивача погіршилося, а нарахування аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку призводить до заборгованості зі сплати аліментів, яка виникає не з вини позивача. Об'єктивно оцінюючи свої можливості, позивач може сплачувати аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються на користь відповідачки на утримання їхнього сина з 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 07 грудня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити без його участі (а.с. 22). Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка та її представник в судове засідання також не з'явилися. 11.11.2023 представник позивача - адвокат Рідченко М.В подала до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає повністю, доводи, викладені в позовній заяві вважає такими, що не відповідають дійсності. Зазначила, що відповідачка з сином проживає у гуртожитку по АДРЕСА_1 . Вона, як мати, належним чином виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання та матеріального забезпечення сина. На утримання дитини в місяць необхідна значна сума коштів, тому ввжає, що визначений рішенням Дубенського міськрайонного суду розмір аліментів є обгрунтованим та достатнім для забезпечення дитини та не може бути зменшеним. Згідно довідки про доходи від 12.12.2022, ОСОБА_2 отримує заробітну плату у виді чистого доходу в розмірі близько 10 000 грн в місяць. Із заробітної плати відповідачка сплачує платежі за комунальні послуги, тобто з її заробітної плати за місяць в середньому мінусується по 1300-1500 грн. Із залишку коштів відповідачка має забезпечити як свої потреби, так і потреби дитини. Позивач є особою працездатного віку та має можливість працювати і забезпечувати своєму синові ОСОБА_4 належний рівень життя, проте ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. У своїй позовній заяві як на підставу для зменшення аліментів позивач посилається на те, що знаходится у скрутному матеріальному становищі, так як не працевлаштований. Проте, як відомо відповідачці, позивач має постійний і достатній дохід, так як працює таксистом, проте чи офіційно працевлаштований, не відомо. Також позивач зазначає, що на його утриманні перебувають батьки, однак не надав жодного доказу того, що він несе будь-які витрати щодо утримання своїх батьків - оплачує комунальні послуги, купує ліки, продукти харчування. Також, позивач посилається на те, що з моменту стягнення аліментів у нього змінився сімейний стан, однак із тверджень позивача можна зрозуміти, що у нього є можливість утримувати свою дружину, батьків, меншого сина та дитину дружини, а утримувати старшого сина і сплачувати аліменти на його утримання в розмірі 2100 грн, який не є достатнім для забезпечення його потреб, в нього можливості не має. Також, не відповідають дійсності твердження позивача, що він бере участь у вихованні сина, цікавиться його життям та здоров'ям, оскільки позивач повністю усунувся від виховання сина та не бере участі у його житті. Крім того, у 2019 році позивач вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменешення розміру аліментів. Рішенням Дубенського міськрайонного суду позивачу відмовлено у задовлені позовних вимог, постановою Рівненського апеляційного суду від 24.12.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вважає, що викладені позивачем у позовній заяві доводи не підтверджуються жодним доказом, не надано відповідних документів на підтвердждення кожної обставини, викладеної в позовній заяві. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач фактично просить не зменшити розмір аліментів, зменшивши частку стягуваних коштів, а просить змінити спосіб стягнення аліментів із частки від доходу на тверду грошову суму. Проте, згідно СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, ким є відповідачка ОСОБА_2 , а не позивач ОСОБА_1 . Тому, просить у задовлені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. -
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 38). Дитина зареєстрована з матір'ю, відповідачкою по справі, за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 39, 40).
Згідно змісту позовної заяви, а також наданого відповідачкою відзиву, відповідно до виконавчого листа Дубенського міськрайонного суду від 26 квітня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 02 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
22 лютого 2022 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 8). Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 10). Також, як вбачається з повторно виданого 02 грудня 2021 року Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 справи, у позивача є неповнолітня дочка - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 9).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2022, старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено у запас за підпунктом «г» через сімейні обставини (у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та/або одного із батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 12).
На даний час ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, про що свідчить відсутність записів у трудовій книжці НОМЕР_6 (а.с. 11) та довідкою форма ОК-5 (а.с. 4-7), будь-які інші відомості про працевлашування позивача у матеріалах справи відсутні.
Згідно довідки про доходи, виданої фінансовим відділом Тараканівської сільської ради від 12.12.2022 вбачається, що ОСОБА_2 працює у фінансовому відділі Тараканівської сільської ради. Загальна сума її доходу за період з 01.06.2022 по 30.11.2022 без врахування аліментів становить 98 650,16 грн (а.с. 42).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При цьому, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що рівне 2833 грн згідно ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет на 2023 рік" і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. що вбачається із абз. 3 ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
В той же час згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та погіршився матеріальний стан, оскільки він на даний час не працює та у нього в іншому шлюбі з ОСОБА_8 є двоє малолітніх дітей. Крім того, у позивача на утриманні перебувають непрацездатні батьки.
Однак, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Тому, зміна сімейного стану позивача, а саме одруження та наявність дітей від іншого - теперішнього шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів та не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів.
Разом з тим, на думку суду, розмір аліментів відповідно до рішення Дубенського міськрайонного суду від 26 квітня 2017 року у виді 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає вимогам сімейного законодавства, є мінімально допустимим та явно меншим за рекомендований абз. 3 ч.2 ст. 182 СК України розмір у 2833 грн, а його ще зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні ще двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища у зв'зку з цим, не буде спрямовано на належне забезпечення спільної дитини з ОСОБА_2 - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме його інтересам.
При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо неможливоті працевлаштування позивача - платника аліментів, зокрема через стан здоров'я.
Також суд критично ставиться до доводів позивача, що на його утриманні перебувають батьки, оскільки останній не надав жодного доказу того, що він несе будь-які витрати щодо утримання своїх батьків - оплачує комунальні послуги, купує ліки, продукти харчування. При цьому долучена до матеріалів справи та досліджена у судовому засіданні копія витягу з постанови ЛКК (а.с. 13) вказує лише на негативний стан здоров'я ОСОБА_11 , однак не вказує на утримання останнього позивачем. А копія витягу з наказу про звільнення у запас ОСОБА_1 (а.с. 12) зазначає про підстави його звільнення із військової служби, що також не несе відомостей про безпосереднє здійснення утримання позивачем свого батька та розміру такого утримання, враховуючи отримання таким батьком пенсійного забезпечення, про що вказує і особисто позивач у позові.
Разом з тим, щодо доводів відповідачки, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, ким є відповідачка ОСОБА_2 , а не позивач ОСОБА_1 , суд зазначає, що позивач не обмежений у виборі способу захисту свого права, а відтак даний спосіб захисту є належним.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих та достатніх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не може, крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним, а є в мінімальному розмірі у частці від доходу - захищеному законом, тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів за вказаних позивачем обставин немає, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 81, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 180-185, 192 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», суд
ухвалив:
у задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса проживаннч: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 19 січня 2023 року.
Суддя М.В. Панчук