ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 6/630-7/385
17.10.07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр
«Леман-Україна»
до Державної установи «70 Управління начальника робіт»
про стягнення заборгованості 282478,81 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Кутченко О. М.
Від відповідача: Дишлюк Т. І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «Леман-Україна»(позивач) звернулося з позовом до Державної установи «70 Управління начальника робіт»(відповідач) про стягнення 282478,81 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2006 року (суддя Ковтун С. А.) порушено провадження у справі № 6/630.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2006 у справі № 6/630 позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 140579,80 грн. основного боргу, три проценти річних в розмірі 97,60 грн., 492,03 грн. пені, 226,33 грн. процентів за користування коштами, 1413,96 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 12829,18 грн. штрафу припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року у справі № 6/630 рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року частково скасовано. Позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 128722,31 грн. основного боргу. В іншій частині в позові відмовлено. В іншій частині апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2007 року у справі № 6/630 рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
В постанові Вищого господарського суду України вказано, що грошове зобов'язання відповідача є складовою частиною іншого зобов'язання, яке випливає із договору поставки, воно полягає у сплаті вартості отриманої ним металопродукції, тому проценти, пеня за несвоєчасну оплату її вартості, інші штрафні санкції не підлягають зарахуванню в порядку, встановленому ст. 534 ЦК України, а застосовуються в судовому порядку.
Вищий господарський суд України вважає судові рішення попередніх інстанцій були прийняті всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного повного і об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. В постанові зазначено, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Новий розгляд справи проводився Господарським судом м. Києва з врахуванням наведених обставин.
Справа передана на розгляд судді Якименко М. М.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2007 року справі № 6/630 присвоєно № 6/630-7/385 та призначено справу до розгляду на 14.06.2007 року.
14.06.2007 року розгляд справи не відбувся, оскільки позивач звернувся з касаційною скаргою на постанову Вищого господарського суду України від 14.05.2007 року у справі № 6/630.
Ухвалою Верховного Суду України від 05.07.2007 року у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2007 року у справі № 6/630 відмовлено.
Справа № 6/630-7/385 повернута до Господарсько суду м. Києва та за резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 року передана судді Якименко М. М. для подальшого розгляду.
Розпорядженням в. о. Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 15.08.2007 року № 15 в зв'язку з закінченням строку повноважень судді Якименко М. М. справу № 6/630-7/385 передано судді Гумезі О. В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2007 року справу № 6/630-7/385 прийнято до провадження судді Гумеги О. В., розгляд справи призначено на 11.09.2007 року.
В судовому засіданні, призначеному на 11.09.2007 року оголошено перерву до 17.09.2007 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2007 року розгляд справи відкладено на 04.10.2007 року.
В судовому засіданні, призначеному на 04.10.2007 року оголошено перерву до 17.10.2007 року.
В судовому засіданні, призначеному на 17.10.2007 року, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -
08.02.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна» (позивачем) та Державною установою “70 Управління начальника робіт» (відповідачем) було укладено договір поставки № 23/02/06-ДПП (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1) позивач зобов'язався передати у встановлений термін у власність відповідача металопродукцію (товар), а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п. 4.7 Договору відповідач повинен оплатити поставлений товар протягом трьох днів з дати поставки товару.
Датою поставки товару вважається: при поставці залізничним транспортом - дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній; при поставці автомобільним транспортом позивача та при само вивезенні - дата видаткової накладної позивача або акту прийому-передачі.
На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав металопродукцію на загальну суму 1159896,01 грн. за наступними видатковими накладними:
- № 716В від 28.02.2006 на суму 57457,51 грн.,
- № 0797 від 28.02.2006 на суму 59230 грн.,
- № 0798 від 28.02.2006 на суму 56868,34 грн.,
- № 1222 від 24.03.2006 на суму 58470,98 грн.,
- № 1253 від 24.03.2006 на суму 58868,24 грн.,
- № 1328В від 08.04.2006 від 57457,98 грн.,
- № 1621 від 08.04.2006 на суму 57566,71 грн.,
- № 1793 від 15.08.2006 на суму 55253,74 грн.,
- № 1489В від 17.04.2006 на суму 41745,36 грн.,
- № 2113 від 28.04.2006 на суму 55785,5 грн.,
- № 2114 від 28.04.2006 на суму 57242,24 грн.,
- № 2944 від 01.06.2006 на суму 62142,71 грн.,
- № 3499 від 24.06.2006 на суму 56320,31 грн.,
- № 3543 від 27.06.2006 на суму 51496,45 грн.,
- № 3757 від 06.07.2006 на суму 53680,28 грн.,
- № 3860 від 11.07.2006 на суму 59297,53 грн.,
- № 3903 від 12.07.2006 на суму 70511,44 грн.,
- № 4107 від 21.07.2006 на суму 62208,92 грн.,
- № 4221 від 26.07.2006 на суму 68109,65 грн.,
- № 4293 від 29.07.2006 на суму 60182,12 грн.
Факт отримання відповідачем товару також підтверджується наявністю підписів представників відповідача на вказаних накладних, які діяли на підставі довіреностей (копії накладних та довіреностей - у матеріалах справи).
Доставка товару здійснювалась автотранспортом та самовивезенням, тобто відповідач повинен був оплатити товар протягом трьох днів з дат, вказаних на накладних.
У порушення умов Договору, відповідач здійснював оплату за поставлений товар з порушенням встановлених строків.
Статтею 534 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Керуючись положеннями даної норми закону, позивач зарахував 90825,71 грн. в рахунок погашення процентів і неустойки та 931382,33 грн. -в рахунок погашення частини основного боргу.
Під час розгляду справи в суді, а саме: 15.11.2006 року відповідач перерахував позивачеві 137028,32 грн., з яких позивач зарахував 49094,44 грн. в рахунок погашення пені, штрафу, процентів за неправомірне користування грошима, трьох процентів річних та інфляційних та 87933,88 грн. в рахунок оплати за товар.
За розрахунками позивача, борг за поставлений товар складав 140579,80 грн.
23.11.2006 року позивач через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 14057,80 грн. заборгованості; 492,03 грн. пені; 12829,18 грн. штрафу; 97,06 грн. -3% річних; 226,33 грн. -відсотків за користування чужими коштами; 4213,89 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
23.11.2006 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до ст. 22 ГПК України, якою просив стягнути з відповідача 14057,80 грн. заборгованості; 492,03 грн. пені; 97,06 грн. -3% річних; 226,33 грн. -відсотків за користування чужими коштами; 4213,89 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В рішенні Господарського суду м. Києва у справі №6/630 від 27.11.2006 року зазначено, що позивач до прийняття рішення у справі відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12829,18 грн. штрафу, тобто використав своє право, надане ст. 22 ГПК України, на зменшення розміру позовних вимог. В зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу судом не розглядались. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу було припинено на підставі частини 1 пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Однак судом враховано, що рішення Господарського суду м. Києва у справі №6/630 від 27.11.2006 року було скасоване повністю.
17.09.2007 року позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, на підставі ст. 22 ГПК України, та просить стягнути з відповідача: пеню в розмірі 15282,62 грн.; штраф в розмірі 89146,82 грн.; 2512,10 - 3% річних; 7717,64 грн. -відсотків за неправомірне користування чужими коштами; 10198,97 грн. інфляційних збитків; витрати по сплаті держмита в розмірі 4213,89 грн.; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Статтею 22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи ту обставину, що попередні рішення у справі № 6/630 скасовані Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2007 року, суд приходить до висновку, що заява позивача про зміну позовних вимог від 17.09.2007 року відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, оскільки вона подана до прийняття рішення у справі № 6/630 - 7/385.
Ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
04.10.2007 року відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності. За таких обставин, розгляд справи № 6/630- 7/385 здійснюється із застосуванням строків позовної давності.
Ч. 2. ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного чи кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що 06.11.2006 року позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості, пені, штрафу, 3% річних, індексу інфляції, відсотків (процентів) за неправомірне користування грошовими коштами, отже, відповідно до норм ст. 264 перебіг позовної давності було перервано у зв'язку з пред'явленням позову.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3, ст. 264 ЦК України), тобто з 06.11.2006 року.
Відповідно до ст. 258 позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач подав заяву про зміну позовних вимог 17.09.2007 року, тобто в межах строку позовної давності.
П. 4.7. договору передбачалося, що оплата вартості товару здійснюється відповідачем шляхом 100% передоплати в терміни, які вказані у рахунках-фактурах. Відповідно до рахунків-фактур, які виставлялися позивачем, відповідачу надавалася відстрочка по оплаті товару - 3 банківські дні.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачем здійснювалася оплата з порушенням встановлених строків.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). При цьому, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначені умов договору. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов.
Згідно з ч. 1 ст. 611, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На момент винесення рішення, відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, що не заперечується представниками сторін та підтверджується зібраними у справі доказами.
Позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 89146,82 грн. та пені в розмірі 15282,62 грн.
Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У відповідності із ч.2, ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, ч. 3 ст. 549 ЦК України, встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2 Договору за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Крім сплати пені відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені у п. 4.7. строки.
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач розрахувався з позивачем за переданий товар з порушенням строків оплати.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 89146,82 грн. та пені в розмірі 15282,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення з відповідача 2512,10 грн. - 3% річних та 10198,97 грн. інфляційних збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків обґрунтовані та підлягають задоволенню в розмірі 10198,97 грн.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних також обґрунтовані та підлягають задоволенню в розмірі 2512,10 грн.
Позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення з відповідача 7717,64 грн. відсотків (процентів) за користування грошовими коштами на підставі ст. ст. 536, 692, ч. 5 ст. 694, ст. 695
Обов'язок покупця у разі прострочення оплати товару сплатити проценти відповідно до статті 536 ЦК України починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, передбачений ч. 5 ст. 694 ЦК України та ч. 3 ст. 692 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими кошами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Главою 54 Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання за договором купівлі-продажу, не визначено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
В той же час, ст. 625 ЦК України встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити три проценти річних від простроченої суми. Вимоги про стягнення 3 процентів річних від простроченої суми заявлені позивачем.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7717,64 грн. відсотків (процентів) за користування грошовими коштами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
12.09.2007 року відповідач звернувся до суду з заявою про стягнення судових витрат, в якій зазначив, що до складу судових витрат, які поніс відповідач відноситься державне мито, яке сплачене відповідачем за подання апеляційної скарги та касаційної скарги в розмірі 1414,14 грн. Зазначену суму відповідач просить стягнути з позивача. Клопотання відповідача судом відхилено, оскільки, відповідно до п. 10 ст. 105 ГПК України в постанові апеляційної інстанції має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Про новий розподіл судових витрат було зазначено в Постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 року у справі № 6/630. Відповідно до п. 11 ст. 111-11 ГПК України, в постанові касаційної інстанції має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. В Постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2007 року у справі № 6/630 не зазначено про розподіл судових витрат.
Позивач звернувся з заявою від 04.10.2007 року про повернення надлишково сплаченого держмита.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що звертаючись з позовною заявою, позивач сплатив платіжним дорученням № 1978 від 24.10.2006 року 4213,89 грн. держмита. Позивачем були заявлені позовні вимоги на загальну суму 282478,81 грн.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», із заяв і скарг, що подаються до суду державне мито встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн.
Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. За таких обставин, позивачу підлягає поверненню державне мито, внесене в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, в розмірі 1389,11 грн.
Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати по сплаті держмита за розгляд касаційної скарги позивача Верховним Судом України.
Клопотання позивача судом відхилено, оскільки ухвала Верховного Суду України від 05.07.2007 року, якою в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2007 року у справі № 6/630 було відмовлено, не містить висновків про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1171,40 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 93,81 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 68, 80 ч. 1 п. 4, 82-85 ГПК України, п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 ст. ст. 47, 86 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державної установи “70 Управління начальника робіт»(м. Київ, вул. Артема, 59, рахунок № 26000300210944 у Першому Київському відділенні АТ “Вабанк», МФО 321637, код 07763913), а у випадку відсутності грошових коштів з будь-якого рахунку виявленого державним під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна» (м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ “ХФБ Україна», МФО 320724, код 32665054) 15282,62 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят дві грн. 62 коп.) пені; 89146,82 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч сто сорок шість грн. 82 коп.) штрафу; 2512,10 грн. (дві тисячі п'ятсот дванадцять грн. 10 коп.) 3% річних; 10198,97 грн. (десять тисяч сто дев'яносто вісім грн. 97 коп.) інфляційних збитків; витрати по сплаті держмита в розмірі 1171,40 грн. (одна тисяча сто сімдесят одна грн. 40 коп.); 93,81 грн.(дев'яносто три грн. 81 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Сервісний металоцентр “Леман-Україна»(м. Київ, вул. Басейна, 4, 6 поверх, рахунок № 26008462 в АКБ “ХФБ Україна», МФО 320724, код 32665054) зайво сплачене державне мито в розмірі 1389,11 грн., перераховане платіжним дорученням № 1978 від 24.10.2006.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В
Рішення підписане
19.10.2007 року