Справа № 185/54/18
Провадження № 1-кп/185/10/23
13 січня 2023 року м. Павлоград
Дніпропетровської області
Судова колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
Суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року воєнного стану в Україні, у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 120170040370002779 від 11.10.2017 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_8 та потерпілий ОСОБА_9 є рідними братами, та мали між собою добрі відносини.
11.10.2017 року, близько 18.10 год брати перебували за місцем проживання ОСОБА_10 - в АДРЕСА_1 , де між ними, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, пов'язаних з твердженням ОСОБА_10 про зникненням із сейфу належних йому грошей; ставлення останнього до смерті їх батька, відсутності ОСОБА_11 під час поховання їх батька, питань, пов'язаних з пропискою у вказаному будинку,тощо, виникла сварка.
Під час вказаної сварки потерпілий ОСОБА_9 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, наніс обвинуваченому ОСОБА_12 умисно два удари кулаком в область обличчя, чим спричинив останньому легкого ступеню тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді перелому кісток носу, від чого обвинувачений ОСОБА_8 відсунувся назад.
Коли обвинувачений ОСОБА_8 підвівся, потерпілий ОСОБА_9 схопив його за шию, нахилив йому голову вниз та почав здавлювати шию.
При цьому, між братами в зазначений момент встала їхня мати - ОСОБА_13 , яка намагалася запобігти вказаному конфлікту й бійці.
В той самий час та в тому ж самому місці, перебуваючи в ситуації, коли потерпілий ОСОБА_9 наніс йому умисно два удари кулаком в область обличчя та зламав ніс, чим ускладнив можливість дихати, а після чого ще й схопив за шию, нахилив йому голову вниз та почав здавлювати органи дихання, перебуваючи у стані страху, фрустрації й емоційного збудження внаслідок заблокованості життєво важливої функції дихання, з метою захиститися від явно протиправних дій потерпілого ОСОБА_14 , здійснити заходи направлені на оборону, та спричинити останньому тілесні ушкодження, разом з тим, перевищуючи межі необхідної оборони з огляду на застосований при цьому в якості знаряддя злочину ніж, обвинувачений ОСОБА_8 , знаходячись в кухні вказаного будинку, перебуваючи в положенні стоячи спиною до кухонного столу та обличчаям до потерпілого ОСОБА_14 , тієї ж миті, схопив зі столу в свою праву руку кухонний ніж, та умисно наніс вказаним ножем потерпілому ОСОБА_15 один за одним два удари в область грудної клутини, чим спричинив потерпілому ОСОБА_15 тяжке тілесне ушкодження за ознаками небезпеки для життя у виді колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, та легке тілесне ушкодження із спричиненням короткочасного розладу здоров'я за ознакою розладу здоров'я більше шести днів, але не більше трьох тижнів ( не більше 21 дня) у виді одного непроникаючого колото-різаного поранення в області лівого плеча.
Вчинивши вказані дії, кинувши після крику ОСОБА_16 ніж на стіл, обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до матері, що необхідно викликати швидку допомогу, намочив полотенце, та почав витирати кров з тіла ОСОБА_16 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину за ч.1 ст.121 КК України визнав частково, зазначаючи про те, що вважає себе винним у вчиненні дій, пов'язаних із спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень під час захисту від протиправних дій останнього, здійснюючи необхідну оборону.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_8 показав суду, що потерпілий ОСОБА_9 є його рідним братом, вони мали між собою добрі відносини.
11.10.2017 року, близько 18.10 год. вони перебували за місцем його з матір'ю проживання - в АДРЕСА_1 . До них завітав брат, в зв'язку з чим мати попросила його поговорити з ОСОБА_16 . Під час розмови між ними раптово виникли неприязні стосунки та сварка, які були пов'язані з його твердженнями про зникненням із сейфу належних йому грошей, після того, як сейф відкривав ОСОБА_16 ,та претензіями брата, які стосувалися його особистим ставленням до смерті їх батька, відсутності під час поховання їх батька, питань, пов'язаних з пропискою у вказаному будинку,тощо.
Під час вказаної сварки потерпілий ОСОБА_9 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, наніс йому умисно два удари кулаком в область обличчя, чим спричинив легкого ступеню тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді перелому кісток носу, від чого він відсунувся назад.
Коли він підвівся, то потерпілий ОСОБА_9 схопив його за шию, нахилив йому голову вниз та почав здавлювати шию.
При цьому, між ними в зазначений момент встала їхня мати - ОСОБА_13 , яка намагалася запобігти вказаному конфлікту й бійці.
В той самий час та в тому ж самому місці, перебуваючи в ситуації, коли потерпілий ОСОБА_9 наніс йому умисно два удари кулаком в область обличчя та зламав ніс, чим ускладнив можливість дихати, а після чого ще й схопив за шию, нахилив йому голову вниз та почав здавлювати органи дихання, немаючи змогу дихати, з метою захиститися від таких дій потерпілого ОСОБА_14 , він намацав на столі якийсь предмет, та став розмахувати ним в сторону брата. Брат відпустив його, а він в той час побачив, що в руках у нього перебував ніж, та вказаним ножем він наніс брату тілесні ушкодження. Він відразу відкинув ніж, став казати матері, аби та викликала швидку, та до того часу став самостійно допомогати брату.
Додав, що згоден із спричиненням брату тяжкого тілесного ушкодження та тілесного ушкодження легкого ступеню з короткочасним розладом здоровья. Разом з тим, вказані тілесні ушкодження він спричинив не з метою позбавити брата життя, а захищаючись від дій брата, який спочатку наніс йому декілька ударів, зламав ніс, після чого душив його.
Зауважив, що в момент заподіяння потерпілому ножевих поранень він знаходився в положенні стоячи спиною до кухонного столу та обличчаям до потерпілого ОСОБА_14 .
Аналогічні показання з приводу причин конфлікту, сварки, а згодом бійки та перебігу обставин вчинення злочину надали в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 та мати обвинуваченого й потерпілого-свідок ОСОБА_13 .
Так, потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що під час сварки з обвинуваченим, яка 11.10.2017 року відбулася за місцем проживання обвинуваченого і іх матері, та виникла на грунті взаємних претензій одне до одного, він наніс удари обвинуваченому кулаком по обличчу, а коли той підвівся, то схопив його за шию, нахилив йому голову до низу, почав здавлювати шию. Між ними перебувала їхня мати, яка намагалася припинти конфлікт, поряд був кухонний стіл, на якому лежав ніж. Обвинувачений в той же час схопив ніж зі столу та наніс ножем йому два удари в грудну клітину. Пішла кров. Він сів на диван, а обвинувачений злякався, кинув ніж, та почав надавати йому допомогу.
Додав, що йому не відомо про те, хто викликав швидку допомогу, але в лікарні його відвідував брат, приносив свої вибачення.
Вважає, що за наявності умислу брат міг би його вбити ножем, але не зробив цього. Він не має до ньго ніяких претензій, прийняв його вибачення, не наполягає на призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.
В свою чергу свідок ОСОБА_13 підтвердила суду, що під час сварки між її синами 11.10.2017 року Вячеслав перший наніс ОСОБА_11 удари кулаками в обличчя, зламав останньому ніс, спричинив кровотечу. Після цього він став ще й утримувати ОСОБА_11 за голову, пригинати її до низу та здавлювати шию, на що ОСОБА_11 , стоячи обличчям до ОСОБА_16 , та спиною до кухонного столу, схопив зі столу ніж та наніс ножем два удари ОСОБА_16 . В той час вона перебувала між синами, аби унеможливити розвиток конфлікту. Після цього ОСОБА_11 бросив ніж, та сказавїй, що потрібно викликати швидку, намочив полотенце, та став самостійно надавати допомогу ОСОБА_17 .
Аналізуючи показання обвинуваченого та безпосередніх очевидців злочину - потерпілого та свідка Черкаських, співставляючи показання вказаних учасників судового розгляду з наданими прокурором та дослідженими судом доказами, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинуваченим ОСОБА_18 11.10.2017 року відносно свого брата - потерпілого ОСОБА_14 було вчинене кримінальне правопорушення.
Так, протоколом огляду місця події від 11.10.2017 року з фото таблицями до нього, який було легалізовано відповідною ухвалою слідчого судді, встановлено місце вчинення злочину - буд. АДРЕСА_1 , вилучено знаряддя злочину - ніж, а також носильні речі, що перебувають в крові, зафіксовано в місці вчинення злочину наявність слідів крові, тощо.
Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_13 відтворила, що що під час сварки між її синами 11.10.2017 року ОСОБА_9 перший наніс ОСОБА_12 удари кулаками в обличчя, зламав останньому ніс, спричинив кровотечу. Після цього він став ще й утримувати ОСОБА_11 за голову, пригинати її до низу та здавлювати шию, на що ОСОБА_11 , стоячи обличчям до ОСОБА_16 , та спиною до кухонного столу, схопив зі столу ніж та наніс ножем два удари ОСОБА_16 . В той час вона перебувала між синами, аби унеможливити розвиток конфлікту. Після цього ОСОБА_11 бросив ніж, та сказав їй, що потрібно викликати швидку, намочив полотенце, та став самостійно надавати допомогу ОСОБА_17 .
Аналогічне за змістом відтворення відбулося й під час проведення слідчого експерименту від 20.12.2017 р. за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , де останній показував перебіг вчиненого злочину та повідомляв, що наніс потерпілому два удари кухонним ножем саме під час того, як потерпілий завдав йому удари кулаком в обличчя, спричинив тілесні ушкодження, схопив за шию та почав душити.
Вказаним слідчим експериментом було з'ясовано, що після завдання потерпілому ударів ножем обвинувачений надавав потерпілому першу допомогу.
Висновком судово-медичної експертизи № 265 від 13.11.2017 року встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_12 були спричинені легкого ступеню тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, за ознакою розладу здоров'я більше шести днів, але не більше трьох тижнів ( не більше 21 дня) у вигляді перелому кісток носу.
Висновком судово-медичної експертизи № 268 від 14.11.2017 року встановлено, що потерпілому ОСОБА_15 були спричинені тяжке тілесне ушкодження за ознаками небезпеки для життя у виді колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, ускладнене лівостороннім пневмотораксом, та легке тілесне ушкодження із спричиненням короткочасного розладу здоров'я за ознакою розладу здоров'я більше шести днів, але не більше трьох тижнів ( не більше 21 дня) у виді одного непроникаючого колото-різаного поранення в області лівого плеча.
Пощкодження утворились по ударному механізму від дії предмета (зброї) колюче-ріжучого характеру можливо клинка ножа.
Висновком судово-медичних імунологічних експертиз № 1500 та 1501 від 28.11.2017 року встановлена наявність на предметах в місці вчинення злочину, та на носильних речах обвинуваченого ОСОБА_10 крові , яка може походити від обвинуваченого ОСОБА_10 .
Висновком судово-медичної цитологічної експертизи № 1475 від 06.12.2017 року на клинку ножа, вилученого з місця події, була встановлена наявність крові, яка може походити від потерпілого ОСОБА_14 .
Висновком судово-психіатричного експерта № 58 від 19.03.2020 року визначено, що ОСОБА_6 в досліджуваній ситуації у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, що істотно вплинув на свідомість і поведінку, не перебував.
Останній в досліджуваній ситуації був у стані страху, фрустрації й емоційного збудження внаслідок заблокованості життєво важливої функції дихання.
Відповідно до ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння вчинене субьектом кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15 із застосуванням ножа були спричинені обвинуваченим під час захисту від протиправних дій самого ж потерпілого, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду провадження та дослідження наданих суду доказів.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, твердження обвинуваченого про те, що зазначені дії він вчинив, перебуваючи у стані необхідної оборони - є не підтвердженими та спростованими сукупністю доказів, наведених судом вище.
Приймаючи зазначене рішення колегія суддів враховує положення ч.1 ст.36 КК України, відповідно до якої необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Також, колегія суддів враховує перебіг, розвиток та послідовність подій, що відбулися між обвинуваченим та потерпілим 11.10.2017 року та розглядаються зазначеним кримінальним провадженням.
Зокрема, колегією суддів враховуються обставини та наслідки завдання потерпілим кулаком ударів по обличчу обвинуваченого та спричинення обвинуваченому потерпілим на початку конфлікту легкого ступеню тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носу, а згодом, нанесення обвинуваченим, під час вчинення відносно нього потерпілим дій, пов'язаних із здавленням ним органів дихання обвинуваченого, двох ударів у відповідь, що були нанесені потерпілому з боку обвинуваченого, але ж не руками, як це зробив потерпілий, чи, можливо, ішими частинами тіла, а вже ножем, із спричиненням обвинуваченим ножевого поранення та, як наслідок, завдання потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.
Частиною 3 ст.36 КК України передбачено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених, в тому числі й ст.124 КК України.
Отже, визначаючи спрямованість умислу особи, яка притягається до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти життя і здоров'я іншої особи, колегія суддів ретельно дослідила докази по справі, які мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, вирішуючи зазначене питання виходячи із сукупності всіх належним чином встановлених обставин вчиненого діяння, зокрема, способу вчиненого злочину, характеру і локалізації виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, послідовності розвитку подій, що призвели до вчинення злочиу, причин припинення злочинних дій, поведінки та відносин винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунків і всіх інших обставин, що мали відношення до справи.
З огляду на аналіз та співставлення досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів прийшла до висновку, що винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доказана повністю та підтверджена дослідженими у судовому засідання доказами, але не за ст.121 ч.1 КК України, як на тому наполягав прокурор, змінюючи на вказану статтю КК України пред'явлене обвинувачення та підтримуючи його в даній редакції під час судового розгляду справи, а за ст.124 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно правильно кваліфікувати за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжкиї тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, оскільки, як встановлено судовим розглядом та підтверджено сукупністю належних та допустимих доказів, у відповідь на протиправні дії потерпілого, який ударами кулаком умисно заподіяв обвинуваченому легкі, з короткочасним розладом здоров'я тілесні ушкодження, та став здавлювати його органи дихання, обвинувачений, захищаючись від зазначених дій потерпілого, але перевищуючи межі необхідної оборони, та вчиняючи дії, що явно не відповідали небезпечності посягання або обстановці захисту, із застосуванням знаряддя злочину, а саме ножа, умисно завдав двох ударів ножем в тіло потерпілого, чим спричинив останньому, в тому числі, й тяжке тілесне ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому суд, у відповідності до ст.ст.65-67 КК України враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 підлягає покаранню за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, певні соціальні зв'язки, є раніше не судимою особою.
Також суд враховує, що у відповідності до судово-психіатричної експертизи № 308 від 21.11.2017 року обвинувачений ОСОБА_8 є суб'єктом вказаного злочину - психічно здоровою та осудною особою, застосування примусових заходів медичного характеру він не потребує.
З пом'якшувальних обставин суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини в об'ємі скоєного, каяття та висловлений жаль з приводу вчиненого, активне сприяння встановленню істини у справі, примирення з потерпілим, та відсутність претензій з боку останнього.
Обтяжливі обставини у справі відсутні.
Встановлені судовим розглядом обставини вчинення злочину, настання наслідків скоєного у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, вчинення злочину внаслідок протиправної поведінки потерпілого, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, а також під час перебування обвинуваченого в стані страху, фрустрації та емоційного збудження внаслідок заблокованості з боку потерпілого життєво важливої функції дихання, характер застосованого обвинуваченим насильства та використаний під час вчинення злочину ніж, хоча, в своїй сукупності, хоча й свідчать про певну суспільну небезпеку обвинуваченого, разом з тим приводять колегію суддів до висновку про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти його злочинній діяльності можливо й без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим, обвинувачений ОСОБА_6 має бути засудженим за ст.124 КК України, в редакції вказаного закону, що діяв станом на 11 жовтня 2017 року, до покарання у виді обмеження волі, із застосуванням до покарання, що призначається, положень та обов'язків, передбачених ст.75.76 КК України.
Приймаючи зазначене рішення колегія суддів звважає також і на примирення, що відбулося між обвинуваченим та потерпілим, а також на той факт, що вказані сторони кримінального провадження є між собою рідним братами, а потерпілий до обвинуваченого наразі не має жодних претензій.
На переконання колегії судів, саме таке покарання, буде відповідати приписам закону, зазначеним, зокрема у ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідно до положень ст. 50 КК України, яка визначає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України колегія суддів, -
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України.
ОСОБА_12 призначити покарання за ст.124 КК України у виді обмеження волі строком два роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбуття призначеного за цим вироком основного покарання у вигляді обмеження волі строком два роки, з іспитовим терміном один рік.
Зобов'язати ОСОБА_10 , у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_10 не обирати.
Речові докази: кухонний ніж зі слідами речовини бурого кольору, фрагмент ковдри та спортивні штани з аналогічними слідами, що належать ОСОБА_6 , зразки крові ОСОБА_6 та ОСОБА_6 ,, що зберігаються в камері схову Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк тридцять днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3