Справа № 183/8037/22
№ 1-кп/183/1366/22
18 січня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської областікримінальне провадження № 62022170030000358 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 1 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 призваного за мобілізацією, призначено в посаду стрільця- помічника гранатометника 9 парашутно-десантної роти 3 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу.Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9,11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, сумлінно виконувати службові обов'язки доручені йому за посадою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 із 05 год.30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
30 травня 2022 року солдат ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 . Про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
23 листопада 2022 року солдат ОСОБА_3 самостійно прибув до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та заявив про себе, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 30 травня 2022 року, солдат ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та незаконно перебував за її межами до 23 листопада 2022 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро кається та готовий нести передбачену законом відповідальність. Вказав, що самовільно покинув військову частину за сімейними обставинами, оскільки його мати перебувала у лікарні. Розуміє, що прийняв невірне рішення, тому добровільно з'явився до прокуратури. Зараз має намір продовжити військову службу.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють вищенаведені обставини та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Суд, дослідивши кримінальне провадження в межах пред'явленої підозри, зберігаючи неупередженість і об'єктивність, не виходячи за межі пред'явлено обвинувачення, яке прокурор підтримав у суді, вважає вину обвинуваченогоОСОБА_3 у вчиненні кримінальногоправопорушення встановленою та доведеною, його дії підлягають кваліфікації за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) в умовах воєнного стану.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого.
Суд встановив пом'якшуючі покарання обставини з'явлення із зізнанням,щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_3 своєї протиправної поведінки, беззаперечному визнані вини обвинуваченою та готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Також суд враховує, що ОСОБА_3 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей, доглядає за матір'ю інвалідом та враховує бажання ОСОБА_3 проходити далі військову службу.
Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
Суд вважає за можливе, при наявності таких пом'якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, призначити покарання згідно ст. 69 КК України інше, більш м'яке основне покарання не зазначеного у санкції ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 2 ст. 60 КК України у виді арешту з відбуванням на гауптвахті.
Таке покарання відповідає обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, і буде достатнім для її виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
визнати винуватим ОСОБА_3 увчиненні кримінальногоправопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, інше, більш м'яке основне покарання, не зазначене в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 2 ст. 60 КК України, у виді чотирьох місяців арешту з відбуванням на гауптвахті.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ст. 349 КПК України.
Копії вироку видати обвинуваченому, прокурору негайно, після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1