Справа № 183/389/23
№ 1-кс/183/264/23
16 січня 2023 року Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050020000009 від 13 січня 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Зарічне Заріченського району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, -
Старший слідчий Другого слідчого відділу ( з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, погодженим з прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 62023050020000009 від 13 січня 2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, - ОСОБА_7 .
Клопотання мотивоване тим, що старший солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника механізованого відділення механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, близько 10 годин 00 хвилин 11 червня 2022 року, перебуваючи у м. Бахмут Донецької області, відмовився нести обов'язки військової служби, зокрема зайняти позиції в районі АДРЕСА_2 та у подальшому, до виконання обов'язків військової служби, на території Луганської області так і не приступив, а 22 червня 2022 року, самовільно, не маючи на те дозволу відповідного командування, залишив зону виконання завдань за призначенням та вибув до місця постійного проживання та в послідуючому з'явився до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 28.06.2022 року.
13.01.2023 року вказаний факт внесено до ЄРДР за № 62023050020000009 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України.
13.01.2023 старшому солдату ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 409 КК України, як відмова від несення обов'язків військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Прокурор наполягає на наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитами свідків, матеріалами службового розслідування, витягами з наказів військової частини та іншими зібраними під час досудового розслідування.
Враховуючи особу підозрюваного, слідчий вважає наявними ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого, свідчить те, що старший солдат ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Крім того, ризик переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, може ухилитися від проходження військової служби, чим підірвати бойову готовність та боєздатність Збройних сил України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрози застосування насильства до начальника. При цьому слідчий зауважує, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого свідчить те, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за призовом на військову службу осіб за мобілізацією, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 5 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
За таких обставин слідчий наполягає на неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання чи домашній арешт, а так само особиста порука, оскільки вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Крім того, слідчий у клопотання просить, у випадку застосування судом запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 у вигляді застави, врахувати майнове становище підозрюваного, зокрема рівень матеріального забезпечення військовослужбовців, тяжкість кримінального правопорушення в якому він підозрюється, та визначити заставу у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов'язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому розташована або тимчасово розташована військова частина, де проходить військову службу обвинувачений, без дозволу командира військової частини або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну дислокації військової частини;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом, зокрема обмежитись у спілкуванні зі свідками по кримінальному провадженню.
5) не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.
6) повернутися до виконання покладених військових обов'язків до постійного або тимчасового розташування військової частини, де наразі перебуває його частина.
Прокурор клопотання слідчого в судовому засіданні підтримав, просив його задовольнити, мотивуючи обставинами, викладеними у ньому.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки жодних об'єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні не надано. Вважає доводи, на які посилається прокурор виключно припущеннями, які нічим не обґрунтовані. Захисник також звернув увагу на те, що подані прокурором докази на підтвердження обґрунтованості підозри, не встановлюють обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Також захисник просив при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу врахувати, що його підзахисний фактично наразі являється єдиною особою, яка утримує свою сім'ю, в якій виховується малолітня дитина.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника, надав показання з приводу пред'явленої підозри лише в тій частині, що він не відмовлявся від несення обов'язків військової служби, не вибував до місця постійного свого проживання, а одразу направився до пункту постійної дислокації військової частини в АДРЕСА_3 , тобто обставини відмови від несення обов'язків військової служби, зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу та у пред'явленій підозрі спростовує, наполягає на тому, що не відмовлявся від обов'язків військової служби та продовжує їх виконувати у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вислухавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали, подані до клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
13.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050020000009 внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України.
13 січня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.
Статтею 178 КПК України визначено обов'язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.
Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.4 ст. 409 КК України, що підтверджується допитом свідка ОСОБА_9 від 03.09.2022 року; допитом свідка ОСОБА_10 від 03.09.2022 року; допитом свідка ОСОБА_11 від 03.09.2022 року; допитом свідка ОСОБА_12 від 03.09.2022 року; допитом свідка ОСОБА_13 від 03.09.2023 року; матеріалами службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
При розгляді доказів, наданих слідчим на підтвердження обґрунтованості пред'явленої підозри, слідчий суддя вважає їх вагомими та обґрунтованими, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру обґрунтованою.
Стосовно ризиків, визначених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується з позицією слідчого, підтриманою прокурором, щодо імовірності їх виникнення, з огляду на особу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення понесення покарання.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ.
Згідно зі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи право суддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи право суддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Як зазначав суд вище, статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків.
В даному конкретному випадку, сторона обвинувачення може ініціювати застосування запобіжного заходу лише у зв'язку з необхідністю запобігання спробам особи, які мають виявлятися в реальних діях, а не через їх уявну можливість вчинення чи у припущеннях таких дій у майбутньому. Якщо дослівно тлумачити термін «запобігання спробам», то за змістом воно є тотожним поняттю «припинення розпочатої дії». Умовно його можна вважати співмірним з категорією «замах», що застосовується у визначенні стадій вчинення злочину, та вважається вчиненням особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на настання наслідків, у цьому випадку визначених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Зазначена у клопотанні слідчого спроба підозрюваного незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб, які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб.
З урахуванням того, що підозрюваний протягом досудового розслідування перебував у місці постійної дислокації військової частини та мав можливість впливати на свідків, слідчим суддею не встановлено доказів наявності навіть спроб незаконного впливу на свідків, на показаннях яких, в тому числі обґрунтовується підозра.
Так само має бути доведена реальність замаху на вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження наявного.
Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК).
Аналіз вимог ст. 177 КПК України свідчить про те, що суд повинен надавати оцінку законності та обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, в якому має бути доведено «існування спроб», перелічених у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК. Одного лише припущення прокурора про те, що такі спроби можуть потенційно виникнути, недостатньо для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу, особливо, якщо йдеться про тримання під вартою.
Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на наявність обґрунтованої підозри та ризику, визначеного у п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що з моменту пред'явлення підозри і до моменту розгляду цього клопотання ОСОБА_7 продовжує виконувати свій військовий обов'язок, перебуваючи на посаді старшого стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді особистого зобовязання.
При цьому суд вважає за необхідне зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_7 : з'являтися на першу вимогу до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт /паспорти/ для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Саме такий обраний запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем дислокації військової частини, як на тому наполягала сторона захисту не можливе, з огляду на те, що місцем проживання підозрюваного є населений пункт в Запорізькій області, а не військова частина.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 182, 194, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити старшому слідчому Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Сєвєродонецьку) територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050020000009 від 13 січня 2023 року.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Зарічне Заріченського району Рівненської області, громадянина України, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, строком до 13 березня 2023 року.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_14 :
1) з'являтися на першу вимогу до слідчого, прокурора та суду;
3) не відлучатися з відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт /паспорти/ для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1