Справа № 183/6411/22
№ 2/183/3432/22
12 січня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про:
- зміну розміру аліментів, визначених рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2016, за яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку, які не можуть бути меншими ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.01.2016 і до повноліття дитини на 1/6 частину від заробітку (доходу), але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви, і до досягнення дитиною повноліття.
- зміну розміру аліментів, визначених рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2021, за яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 31.05.2021 і до досягнення донькою повноліття на 1/6 частину від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви, і до досягнення дитиною повноліття, -
04.10.2022 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив те, що 18.12.2015 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішенням у справі № 185/9959/15-ц (провадження № 2/185/5379/15) розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 03 липня 2010 року Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції згідно актового запису № 428. 19.02.2016 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області рішенням у справі № 185/740/16-ц (провадження № 2/185/1043/16) присуджено до стягнення з ОСОБА_1 аліментів, щомісячно, в розмірі ј частини всіх видів заробітку, які не можуть бути меншими ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , починаючи з 28.01.2016 і до повноліття дитини.
06 грудня 2019 року позивач та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області зроблено відповідний запис за № 526 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 . Під час шлюбу у позивача та відповідача-2 народилася дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01.10.2021 рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/3538/21 (провадження № 2/183/2840/21) розірвано шлюб між позивачем та відповідачем-2. 30.09.2021 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі № 183/3536/21 (провадження № 2/183/2838/21), яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 31.05.2021 до досягнення донькою повноліття.
Позивач вказує, що регулярно надає матеріальну допомогу на утримання двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та вважає, що визначення розміру аліментів за вказаними судовими рішеннями - на кожну дитину окремо по ј частині з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дітьми повноліття, суперечить чинному законодавству, зокрема - ч. 2, ч. 5 ст. 183 СК України. Вказує, що неправомірне нарахування аліментів на двох дітей: на кожну дитину окремо по 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, замість 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця - є тими основними обставинами, які не дають можливості надалі сплачувати аліменти у повному обсязі на утримання дітей.
Ухвалою судді від 14 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач-2 ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення на позовну заяву, до яких долучила докази на підтвердження обставин, викладених у письмових поясненнях. Доказів направлення копій доказів іншим учасникам справи до заяви не долучила. У письмових поясненнях просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на відсутність доказів на підтвердження зміни матеріального чи сімейного стану позивача, наявність у позивача доходу від підприємницької діяльності та значення сплачених позивачем аліментів у визначеному судом розмірі для потреб дитини, яка має певні медичні вади та потребує постійного медичного нагляду та лікування.
У судовому засіданні 30 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача-2 про витребування доказів.
Позивач у судове засідання 12 січня 2023 року не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач-1 ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилася, підстав неявки не повідомила. Відзив на позов не надала. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідач-2 ОСОБА_3 у поданих пояснення на позовну заяву просила розглянути позов у її відсутність. Відзив на позов не надала.
Повторна неявка відповідача-1, у відповідності до положень ст. 223 ЦПК України та з урахуванням заяв позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.
За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішеннями Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року у справі № 185/740/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/57034485), Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року у справі № 183/3536/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100874468) встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2013 року у справі № 185/740/16-ц встановлено, що ОСОБА_1 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, інших дітей та непрацездатних батьків на утриманні немає, є працездатним, тому може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Вказаним рішенням позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Присуджено стягувати щомісячно, аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, які не можуть бути меншими ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_4 , починаючи з 28.01.2016 і до повноліття дитини.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2021 року у справі № 183/3536/21 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Присуджено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 31.05.2021 до досягнення донькою повноліття. Судом встановлено, що станом на день розгляду справи дитина, яка не досягла повноліття, проживає разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги не надає. Інших даних про матеріальний стан одержувача аліментів і інших обставин, що враховуються при визначенні судом розміру аліментів, суду не надано. також, з вказаного рішення вбачається, що під час розгляду справи в суд відповідач в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою в якій просив цивільну справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнав.
Інші докази, надіслані відповідачем-2 до суду (копія висновку лікаря ОСОБА_8 , копія висновку лікаря ОСОБА_9 , копії квитанцій про сплату аліментів, копії свідоцтва про народження ОСОБА_10 , копія посвідчення серія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 ) суд, в силу положень ч. 9 ст. 83 ЦПК України, не бере до уваги з огляду на відсутність доказів підтвердження надіслання їх копій іншим учасникам справи.
З огляду на викладене у співставленні зі змістом позовних вимог, вбачається наявність спору між позивачем та відповідачами з приводу розміру аліментів на утримання дітей.
Вирішуючи позов, суд виходить з такого.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач фактично послався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_3 має дочку ОСОБА_6 , а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей і те, що ч. 5 ст. 183 СК України передбачають розмір стягнення на двох дітей однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів.
Однак, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 1 та 2 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Як рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.02.2013 у справі № 185/740/16-ц, так і рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 у справі № 183/3536/21 частка від заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на кожну дитину визначена у розмірі ј частини від заробітку на кожну дитину, тобто - є рівною, визначеною судом з урахуванням обставин кожної зі справ, що розглядалися та такою, що відповідає вимогам сімейного законодавства, а її зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам.
Посилання ж позивача на те, що ч. 5 ст. 183 СК України визначено розмір аліментів на двох дітей - 1/3 від заробітку (доходу) платника аліментів суд не приймає до уваги з огляду на те, що даною статтею не визначено законодавчо встановлений розмір аліментів в частці від заробітку на одну, чи більше дітей, а встановлено обставини, за дотримання яких у того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина виникає право звернутися до суду в наказному, а не в позовному, провадженні та яке передбачає прискорену процедуру розгляду питання щодо стягнення аліментів.
Таким чином, наявні підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів як на першу, так і на другу дитину.
При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України та відмові позивачу у позові - судові витрати по справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 січня 2023 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач-1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач-2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Д.О. Парфьонов