справа № 179/84/23
провадження № 3/179/65/23
19 січня 2023 року смт. Магдалинівка
Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Відділення поліції № 1 Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого кондитером у ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП,
за статтею 173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з відділення поліції №1 Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №085222 від 08.01.2023 року вбачається, що 08.01.2023 року о 12.25 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в адресу дружини ОСОБА_3 , погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров?ю. Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковано за ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину не визнав та пояснив, що 08.01.2023 року прийшов додому та ліг відпочити, після того як відпочив пішов до себе на кухню, де побачив свою дружину гр. ОСОБА_3 в компанії незнайомої людини, яка мала неохайний вигляд. Як вияснилось згодом це була їхня нова сусідка, яка прийшла познайомитись. Після того як сусідка пішла він з дружиною посварився. Домашнього насильства він не вчиняв.
Вислухавши доводи ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи вина особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Виходячи зі змісту ст.ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 085222 від 08.01.2023 року, вказано, що 08.01.2023 року о 12.25 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою в адресу дружини ОСОБА_3 , погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров?ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд зважає на те, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак жодних відомостей про те, в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Втім, встановлення та зазначення таких даних є прямим обов'язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, так як правова норма ст. 173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист.
Крім того, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_3 не відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, зміст їх не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, доводи про вчинення домашнього насильства ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, матеріали справи не містять об'єктивних належних доказів, які б доводили наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, працівниками поліції до протоколу додані: заява потерпілої ОСОБА_3 , в якій остання просить прийняти міри реагування до її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який 08.01.2023 року вчинив безпідставну сварку, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою; пояснення потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до яких остання зазначає, що 08.01.2023 року ОСОБА_1 вчинив безпідставну сварку, виражався нецензурною лайкою, вів себе зухвало, на зауваження не реагував, погрожував фізичною розправою, кидався, при чому намагався вчинити бійку.
Суд вважає, що вказані докази не можуть бути покладені судом в основу судового рішення, оскільки не доводять вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_3 . Сам протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 085222 від 08.01.2023 року, за правовим змістом є фактично обвинуваченням, яке підлягає доведенню, а лише одна заява та письмові пояснення ОСОБА_3 не можуть бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , оскільки містять виключно її бачення ситуації, яка сталася 08.01.2023 року. Будь - яких інших доказів відносно того, що ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство відносно ОСОБА_3 матеріали справи не містять. Таким чином, всі наведені вище докази не можна визнати достатніми для доведення обвинувачення.
Крім того, пояснення ОСОБА_1 , надані у судовому засіданні, лише підтверджують факт побутової сварки.
Будь які інші письмові докази які б могли підтвердити факт вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні, жодних письмових пояснень свідків матеріали справи також не містять. Таким чином, всі наведені вище докази не можна визнати належними та достатніми для доведення обвинувачення.
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1ст.173-2 КУпАП, а саме - із підстав, передбачених п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч.7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.7, 9, п.1 ст. 247, ст. 280, 282-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Магдалинівського районного суду
Дніпропетровської області Чорна А.О.