Справа № 204/5398/22
Провадження № 2/204/363/23
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
(повний текст)
11 січня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючої судді Чудопалової С.В. заучастю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 04.07.1995 по 31.03.2022 перубував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки. При звільнені з ним не були проведені розрахунки, не виплачена заробітна плата в сумі 1181646,99грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні який становить 86 днів , виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 47397грн.18 коп., та вихідна допомога у розмірі 32241,12грн. До теперішнього часу позивач не отримав всю свою заробітну плату при звільненні, тому змушений звернутися до суду з даною позовною заявою для захисту своїх трудових прав та інтересів. Ухвалою суду від 03.08.2022 відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивач до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.Позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився на адресу суду 07.12.2022 надав відзиві на позов, заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач не погоджується про те, що подання позивачем позову до ДП «ВК «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати можна вважати належним зверненням звільненого працівника з вимогою про розрахунок. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП. Таким чином, відповідач вважає, про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, що позовні вимоги за затримку розрахунку при звільненні не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості. Відповідач просить суд врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності та зменшити розмір за затримку розрахунку при звільненні до розумної пропорційності (з урахуванням спірної суми, на яку мається право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком), що буде доцільним та справедливим, значно пом'якшить негативні наслідки загального спаду в економіці підприємства. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника га роботодавця.Розгляд справи просив проводити без їх участі. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі сторін, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до копії трудової книжки позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 04.07.1995 по 31.03.2022 . Наказом №760к від 31.03.2022 був звільнений з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. (а.с.11). З довідки про заборгованість по заробітній платі надану відповідачем №6772 станом на 01.11.22, відповідач має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 80588,15, а саме:січень 2020-10751,58грн.; лютий 2020-7097,64грн.; березень 2020-10026,94грн.; квітень2020-8864,89 грн.; квітень 2021-1495,90грн.; червень 2021-985,80 грн.; липень 2021-790,94 грн., березень 2022-35202,15- виплата на пенсію). Дані суми вказані після утримання обов'язкових податків та зборів. Згідно довідки про роботу за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, встановлено що за січень та лютий 2022 позивач працював лише 6 днів. Середньоденний заробіток склав 753,61 грн. У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Судом встановлено, що на дату звільнення, 31.03.2022, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 80588,15, грн. (з урахуванням суми вихідної допомоги при виході на пенсію в розмірі тримісячного заробітку- 35202,15 грн.), станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 80588,15, грн. нарахована вже після утримання податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Як встановлено судом, сстанній день роботи позивача 31.03.2022, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 01.04.2022 (наступний день після звільнення) та закінчується часом звернення останнього до суду, 29.07.22 (86 днів), про що також зазначено у позові. Між тим, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Так, працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Наведене узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), де касаційний суд, зокрема, зазначив, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.4.16 у справі № 6-113цс16). Встановлено, що ДП ВП «Краснолиманська» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі-80588,37грн., з яких: заборгованість по заробітній платі - 43388,22грн, та 35202,15грн -вихідна допомога. Позивач звільнився з підприємства 31.03.22, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 29.07.2022 та згідно позовних вимог, саме за цей час просить стягнути середній заробіток. Клопотань про збільшення позовних вимог не надавав. Згідно дослідженої довідки про розмір середньоденного заробітку позивача,яку надав відповідач, середьоденний заробіток ОСОБА_1 за останні 2 місяці, які передували звільненню, складає 753,61 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 64810,46 грн.( 753,61 грн. * 86 днів). Враховуючи характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку з встановленим розміром заборгованості, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 30000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 80588,37 (вісімдесят тисяч п'ятсот вісімдесят вісім ) гривень 37 коп. (з урахуванням суми вихідної допомоги при виході на пенсію в розмірі тримісячного заробітку, що складає 35202,15 грн.), без утримання з цієї суми податків та зборів. Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30000. (тридцяти тисяч) грн, з утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів. Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення про присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані: Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ). Відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги,9. Повний текст рішення складено 16.01.2023.
Суддя: С.В.Чудопалова