Ухвала
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 642/4479/21
провадження № 61-684ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Пустовалової Інни Сергіївни як представника ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Харківської міської ради, третя особа - Асоціація «Будинки Котлова», про зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Харківську міську раду та ОСОБА_3 вчинити дії, які б усунули недоліки житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - вставити вікна.
Ленінський районний суд м. Харкова рішенням від 21 грудня 2021 року позов задовольнив. Зобов'язав Харківську міську раду та ОСОБА_3 солідарно усунути недоліки житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - вставити вікна для забезпечення цілісності герметизаційної системи будівлі.
Полтавський апеляційний суд постановою від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнив. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року в частині солідарного обов'язку Харківської міської ради усунути недоліки житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - вставити вікна для забезпечення цілісності герметизаційної системи будівлі скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії відмовив. В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року залишив без змін.
09 січня 2023 року адвокат Пустовалова І. С. як представник ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у вищевказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Також, як видно з прохальної частини касаційної скарги заявник просить задовольнити вимоги касаційної скарги та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Харкова, однак не ставить питання щодо постанови Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Ураховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування; уточнити прохальну частину касаційної скарги, в якій викласти її вимоги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України; надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу адвоката Пустовалової Інни Сергіївни як представника ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев