Ухвала
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 645/1982/19
провадження № 61-714ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, гаражно-будівельне товариство «Нізмений», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
У квітні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури
№ 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, гаражно-будівельне товариство «Нізмений» (далі - ГБТ «Нізмений»), в якому просив суд: визнати недійсним договір купівлі- продажу від 05 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., реєстраційний номер № 518, про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлового приміщення літ. «Б-2», гаражу № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м., розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 45373387 від 05 лютого 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення літ. «Б-2», гаражу № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м., розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року у позові заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3
в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Управління освіти адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, ГБТ «Нізмений», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 05 лютого 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А., реєстраційний номер № 158, про відчуження ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 нежитлового приміщення
літ. «Б-2», гаражного боксу № НОМЕР_1 , площею 20,9 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано запис № 45373387 від 05 лютого 2019 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж № 4 літ. «Б-2», площею 20,9 кв. м., по АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
11 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року (надійшла до суду 16 січня
2023 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник заявила клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги, обґрунтовуючи його тим, що копію оскаржуваної постанови її представник отримав 13 грудня 2022 року електронною поштою. На підтвердження клопотання заявник не надала жодного доказу.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -
у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки належних доказів порушень апеляційним судом порядку направлення копій ухвали учасникам справи (заявнику) заявник не надала, а також не надала доказів дати отримання копії оскаржуваної постанови, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.
Отже, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів щодо поважної причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник зазначає постанови Верховного Суду, узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що вона має тяжке матеріальне становище.
На підтвердження даного клопотання заявник надала копію довідки про доходи Пенсійного фонду України.
Дослідивши вказане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що
у задоволенні клопотання необхідно відмовити, оскільки заявником не надано достатніх доказів щодо розміру її доходів, а наданий нею доказ не відображає майновий стан заявника в повній мірі (зокрема, не відображає інформації, що заявник не отримує інших доходів, крім пенсії за віком).
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом
у квітні 2019 року та заявляв дві позовні вимоги немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Отже, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 7 684,00 грн ((1 921,00*2)*200%=7 6841,00 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або надати належним чином обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору, підтверджене належними доказами.
Також, у порушення вимог пунктів 2 частини другої статті 392 ЦПК України
у касаційній скарзі відсутній реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника.
Крім того, у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додані копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі касаційної скарги відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення, розстрочення або звільненні від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць