Ухвала
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 944/5518/20
провадження № 61-70ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення факту неукладеності договору та стягнення безпідставно набутих коштів,
17 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про встановлення факту неукладеності договору та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 6 500,00 дол. США.
Яворівський районний суд Львівської області рішенням 14 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний суд постановою від 27 жовтня 2022 року рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2021 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 500,00 дол. США.
29 грудня 2022 року представник ОСОБА_3 , який діє в інтересах ФОП ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарги подані на судове рішення у справі незначної складності з ціною позову нижче 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже таке судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року 2 481 грн.
Спірні правовідносини не становлять значної складності для вирішення судами, ціна позову у даній справі становить 6 500,00 дол. США, що на час звернення з позовом було еквівалентно 180 245,00 грн, а на час звернення з касаційною скаргою - 237 640,00 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн).
Заявлена позовна вимога немайнового характеру на складність справи не впливає, а тому малозначність спору не спростовує.
Таким чином, вищевказана справа визнається малозначною в силу вимог пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Колегія суддів надала оцінку предмету спору, нормативно-правовому регулюванню спірних правовідносин, внаслідок чого дійшла висновку про те, що справа є незначної складності та не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
На обґрунтування підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України, заявник зазначає, що скарга стосується питання, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для заявниці, оскільки на її утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_4 , а сума, яка підлягає стягненню за судовим рішенням, є для неї значною.
Проте, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заявник не довів, в чому саме полягає різниця в застосуванні норми права згідно з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Наведені заявницею мотиви стосуються обґрунтування того, які саме правові висновки не були враховані судами попередніх інстанцій, що зводиться до нормативно-правового обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також не заслуговують на увагу доводи заявниці про те, що стягувана сума для неї є значною, оскільки на її утриманні перебуває малолітня дитина, оскільки заявницею не надано доказів на підтвердження її незадовільного майнового статусу.
Таким чином, заявницею не обґрунтовано належним чином доцільність перегляду в касаційному порядку судового рішення, ухваленого у малозначній справі.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у малозначній справі, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про встановлення факту неукладеності договору та стягнення безпідставно набутих коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров