Ухвала
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 706/318/22
провадження № 61-675ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Стратілатовим Костянтином Геннадійовичем, на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс» (далі - ТОВ «ФК «Укртехфінанс»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. за реєстраційним № 5868 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укртехфінанс» заборгованості у розмірі 44 349,48 доларів США.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Укртехфінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 488,60 грн.
Стягнуто з ТОВ «ФК «Укртехфінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Стратілатовим К. Г., на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року скасувати повністю, рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року змінити, стягнувши з ТОВ «ФК «Укртехфінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Стратілатовим К. Г., обґрунтована тим, що вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, судами не було взято до уваги складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, не досліджено пропорційність понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу до предмета спору та не надано належної оцінки доказам, поданим позивачем на підтвердження понесення нею витрат на правову допомогу
Крім того, на думку заявника, суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування правових висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга не містить підстав та доводів касаційного оскарження рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року в частині розгляду справи по суті.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Як визначено у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частин третьої - шостої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, ЦПК України передбачено основні критерії, які підлягають врахуванню при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову.
Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Таке тлумачення норм процесуального закону також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
З огляду на оскаржувані судові рішення, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 - адвокатом Стратілатовим К. Г., надано суду першої інстанції: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 12 квітня 2022 року, відповідно до якого адвокат Стратілатов К. Г. надає ОСОБА_1 правову допомогу, зокрема, у Христинівського районного суду Черкаської області; копію договору з ОСОБА_1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15 червня 2021 року; копію угоди від 24 лютого 2022 року про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15 червня 2021 року; копію фіскального чека від 02 серпня 2022 року про сплату ОСОБА_1 20 000 грн за надання правової (професійної правничої) допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат; акт приймання - передачі наданих послуг від 02 серпня 2022 року згідно з договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15 червня 2021 року та угоди від 24 лютого 2022 року про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що понесені заявником витрати підтверджені належними та допустимими доказами, проте в повній мірі не відповідають критеріям розумності та співмірності. Також судами враховано клопотання ТОВ «ФК «Укртехфінанс» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у змісті якого заявник зазначав про їх неспівмірність зі складністю справи, наданим адвокатом послуг.
Отже, стягуючи з ТОВ «ФК «Укртехфінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, суд першої інстанції враховував принципи розумності і співмірності, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт та час витрачений на їх виконання, а також наявні в матеріалах справи докази на підтвердження виконаної адвокатом роботи, дійшов обґрунтованого висновку, про зменшення розміру таких витрат до 6 000 грн.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правову позицію про те, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень, представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 з тих підстав, що розмір витрат на правову допомогу не є співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом послуг.
Суд першої інстанції, в межах наданих йому ЦПК України повноважень, прийняв до розгляду вказане клопотання, визнав обґрунтованими його доводи та врахував їх під час вирішення питання про розмір стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц правовий висновок, на який посилається заявник у касаційній скарзі, не суперечить висновкам судів у цій справі та не може свідчити про те, що суди його не врахували.
Крім того, Верховний Суд враховує, що зміст оскаржуваного рішення районного суду містить посилання на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з наданою судами оцінкою доказам на підтвердження витрат на правову допомогу, проте, на підставі вимог статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Стратілатовим Костянтином Геннадійовичем, на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укртехфінанс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Д. Д. Луспеник