19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 240/9917/22
адміністративне провадження № К/990/1690/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 240/9917/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ НП в Житомирській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення, не нарахування та не виплати йому надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 30.11.2015 по 31.10.2019;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення, не нарахування та не виплати йому надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу за період з 24.02.2020 по 30.09.2021, по день звільнення з органів Національної поліції;
- визнати протиправними дії відповідача в частині встановлення з 29.06.2021 йому надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% (замість 15%) від посадового окладу;
- зобов'язати відповідача встановити, нарахувати та виплатити йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу, з дня встановлення доступу до інформації із ступенем секретності «цілком таємно» за період з 30.11.2015 по 31.10.2019;
- зобов'язати відповідача встановити, нарахувати та виплатити йому надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% від посадового окладу з дня встановлення доступу до інформації із ступенем секретності «цілком таємно» за період з 24.02.2020 по 30.09.2021 по день звільнення з органів Національної поліції з урахуванням раніше виплачених сум надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% від посадового окладу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
13 січня 2023 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 240/9917/22.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що на обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовані висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду у справах № 296/6615/17, № 806/2056/18.
Суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Водночас скаржником вказаних вимог не дотримано та не зазначено, який висновок судів попередніх інстанцій суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у справах № 296/6615/17, № 806/2056/18 щодо застосування статті 30 Закону №3855-ХІІ та пункту 5 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. N 414.
При цьому, Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, а також постанови Верховного Суду, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачених статтею 328 КАС України підстав, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 240/9917/22 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська