19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 640/33517/21
адміністративне провадження № К/990/1580/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі №640/33517/21 за позовом ОСОБА_1 до П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №440 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Київської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №2788к про звільнення ОСОБА_1 з 20 жовтня 2021 року з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва та органів прокуратури у зв'язку з неуспішним проходженням атестації на підставі пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури»;
- поновити позивача у Шевченківській окружній прокуратурі міста Києва на посаді, рівнозначній тій посаді, яку він займав до звільнення з роботи;
- стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №440 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Визнано протиправним та скасовано наказ Київської міської прокуратури від 19 жовтня 2021 року №2788к.
Зобов'язано Київську міську прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва.
Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 жовтня 2021 року по 21 вересня 2022 року у розмірі 80 916,30 грн (вісімдесяти тисяч дев'ятисот шістнадцяти грн 30 копійок), з вирахуванням розміру обов'язкових платежів.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №10 міста Києва та в частині стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, що становить 7 563,91 грн (сім тисяч п'ятсот шістдесят три грн 91 копійку), з вирахуванням розміру обов'язкових платежів.
11 січня 2023 року Офіс Генерального прокурора повторно засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а щодо порядку застосування положень п.7 розділу І Порядку №221, з урахуванням положень п.п. 16, 17 розділу ІІ Закону України №113-ІХ та п.6 розділу ІІІ Порядку №221; п.7 Порядку №233 щодо повноважень членів кадрових комісій; п.8 Порядку №221, згідно з яким за результатами атестації прокурора відповідні кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Так, пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Суд звертає увагу скаржника на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції датована 22 листопада 2022 року, а тому твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні судового рішення не врахував висновків Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №600/6322/21-а є безпідставним, оскільки на час прийняття постанови судом апеляційної інстанції, правова позиція Верховного Суду не була сформована.
З огляду на викладене, Суд уважає безпідставним посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Зважаючи на те, що касаційну скаргу повернуто, суд не вирішує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі №640/33517/21 за позовом ОСОБА_1 до П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур