18 січня 2023 року
м. Київ
справа №812/1559/17
адміністративне провадження № К/9901/35912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Єзеров А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (суддя - Чернявська Т.І.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (судді - Міронова Г.М., Василенко Л.А., Геращенко І.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену в листі від 21.07.2017 за № М-1832/0-1424/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Луганській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
Разом із заявою позивач також подала графічні матеріали - викопіювання з кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного номера.
Листом від 21.07.2017 №М-1832/0-1424/6-17 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). 17.06.2017 набула чинності постанова КМУ 07.06.2017 №413, якою уряд затвердив "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними". Враховуючи вимоги стратегії Головне управління Держгеокадастру у Луганській області здійснює передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації на підставі сформованих переліків земельних ділянок та визначеної площі земельних ділянок, яка передається в межах безоплатної приватизації на відповідній території областей, а саме 25% площі земельних ділянок, право оренди на яку було продано у кварталі, який передував поточному кварталу. У першому кварталі продаж права оренди, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, на території Луганської області не відбувалося, тому не має підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність.
Одночасно відповідач повідомив позивача про те, що оприлюднення переліку земельних ділянок, які будуть запропоновані для передачі у власність здійснюється на веб-сайті ГУ Держгеокадастру у Луганській області. (а.с. 11).
Не погоджуючись із такою відмовою Держгеокадастру у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відмова відповідача не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену в листі від 21.07.2017 за №М-1832/0-1424/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.07.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, порядок одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України, зміни до якого, у зв'язку із затвердженням Кабінетом Міністрів України Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, не внесено. За таких обставин, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є безпідставним.
Також суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів того, що на час відмови позивачеві в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ним було сформовано перелік земельних ділянок та визначено площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, а також оприлюднено перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційному веб-сайті, як це передбачено Стратегією.
В свою чергу, надана відповідачем до матеріалів справи інформація стосовно продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах, викладена в листах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 24.02.2017 №21-12-0.10-840/2-17 та від 06.04.2017 №21-12-0.10-1391/2-17, стосується виставлення земельних ділянок на земельні торги, а наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.10.2017 №317 про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у ІV кварталі 2017 року (арк. спр. 68-69) видано вже після винесення відмови Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладеної в листі від 21.07.2017 за №М-1832/0-1424/6-17, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області, для ведення особистого селянського господарства і він не стосується бажаної земельної ділянки.
Крім того суди дійшли висновку, що фактично відповідач, не здійснив розгляд заяви позивача та не прийняв жодного, з передбачених законодавством рішення, при цьому лише повідомив позивача листом про відповідні обставини, що не дають можливості позивачу отримати земельну ділянку у власність, чим в результаті чого порушив законні права позивача.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які на його думку підлягають скасуванню.
Зокрема, покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що стаття 118 Земельного кодексу України, в якому визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є відсилочною. У зв'язку з цим скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не застосували до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та розпорядження ними. Скаржник зазначає, що виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про землеустрій" наведений нормативний акт є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами землеустрою.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
За наведеного правово регулювання, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки позивачу, з посиланням на Постанову КМУ №413, якою затверджено "Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (далі - Стратегія).
Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Зокрема, у постанові від 29.09.2020 у справі №814/2221/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «….зміст норм частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України не передбачає складення жодних переліків земельних ділянок для цілей надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки і не визначає включення земельної ділянки до відповідного переліку як передумови для надання такого дозволу. Інших норм законів, які б передбачали включення земельної ділянки до відповідного переліку, відповідач не зазначив, а судом таких не встановлено.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України, якою передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не передбачено такої підстави як відсутність земельної ділянки у відповідному переліку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що обґрунтування прийнятого відповідачем рішення за наслідками розгляду заяв позивачів не містить визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми ЗК України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.».
Крім того, у постановах від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 29.08.2019 у справі №420/5288/18, від 30.11.2020 у справі №804/4743/16, від 21.10.2021 у справі №804/4434/16 Верховний Суд дійшов висновку, що:«…за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ.
Відтак, рішення Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей.
<…> Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи вказує на протиправну бездіяльність.».
Враховуючи викладене, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що лист відповідача від 21.07.2017 не можна розглядати як мотивовану відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач мав прийняти відповідний наказ. Крім того, мотиви такої відмови не грунтуються на положеннях ст. 118 ЗК України.
Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, як на правомірність оскаржуваної відмови, є безпідставним, оскільки вказаною постановою не було встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші, ніж зазначені у переліку, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.
Крім того, Стратегія не є нормативно-правовим актом, що містить обов'язкові до виконання норми права. Вона лише визначає напрямки удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними на майбутнє.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 №8-р/2019 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) вказану постанову №413 зі змінами та визначено, що така втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2018 у справі №812/1557/17, від 29.04.2020 у справі №812/1552/17, 29.09.2020 у справі №814/2221/17, від та від 30.06.2021 у справі №803/1232/17.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук