19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 640/6365/20
провадження № К/9901/10710/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т. від 18 лютого 2021 року,
Вступ
Позивач проходив службу у Збройних Силах України та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції. При первинного огляді (18 жовтня 2016 року) позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. У зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 217500,00 грн. Під час повторного огляду (19 березня 2019 року) позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. У зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності. За результатом розгляду поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи справу, Суду слід дати відповідь на таке питання: чи має позивач право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності у строк понад два роки після первинного встановлення інвалідності?
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду другої групи;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, виходячи із розміру одноразової грошової допомоги на дату встановлення ІІ групи інвалідності (19 березня 2019 року).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на час первинного огляду медико-соціальною експертною комісією (18 жовтня 2016 року) позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. Під час повторного огляду органами медико-соціальною експертною комісією (19 березня 2019 року) позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Встановлення позивачу вищої групи інвалідності у понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, виключає його право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 9 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 січня 2020 року № 4, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
6. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17 та від 30 вересня 2019 року справі № 825/1380/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 у період з 12 травня 2015 року по 30 липня 2015 року, з 13 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції.
9. Під час первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, про що свідчить довідка медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0514406 від 18 жовтня 2016 року.
10. 19 березня 2019 року під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, про що свідчить довідка медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1054576 від 19 березня 2019 року.
11. З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Київського обласного військового комісаріату з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності.
12. За результатом розгляду поданих позивачем документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене протоколом від 15 січня 2020 року № 4, яким відмовила у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки зміна групи інвалідності у позивача відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 217500,00 грн.
13. Не погоджуючись із рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19, від 03 березня 2021 року у справі № 760/7146/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 806/2187/18 та від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
15. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги те, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 295/3091/17, від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла протилежного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Релевантні джерела права
16. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
17. Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
18. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
19. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).
20. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
21. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
22. Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 (в редакції, чинній на момент встановлення первинно позивачу третьої групи інвалідності) та абзацу 1 зазначеного пункту (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
23. Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01 січня 2014 року.
24. Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
25. Положення пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
26. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
28. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.
29. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
30. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду, яка прийнята у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
32. Судова палата у вказаній справі відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (справа № 295/3091/17), 21 червня 2018 року (справа № 760/11440/17), 30 вересня 2019 року (справа № 825/1380/18) та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
33. Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується до позивача.
34. Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (18 жовтня 2016 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
35. З дня первинного встановлення інвалідності (18 жовтня 2016 року) до дня встановлення другої групи інвалідності (19 березня 2019 року) минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
36. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19 відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17 та від 30 вересня 2019 року у справі № 825/1380/18, а тому посилання суду апеляційної інстанції на висновки у зазначених справах є безпідставним.
37. Колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п'ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.
38. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
39. Таким чином, юридична позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має пряму дію у часі і може бути застосована судами тільки з дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 06 квітня 2022 року. Її може бути застосовано до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після цієї дати.
40. Спірні правовідносини виникли та були розв'язані судами до 06.04.2022. Судові рішення набрали законної сили. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи справу, обґрунтовано виходили з презумпції конституційності пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та діяли з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо його застосування, сформульованих у вищезгаданих постановах. Тобто норм матеріального права не порушили.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. У ході розгляду справи підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
44. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону..
45. Виходячи з викладеного та враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів доходить висновку про те, що у зв'язку із неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року підлягає скасуванню, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року залишенню в силі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасувати.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін