19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001050
адміністративне провадження № К/9901/3017/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №1.380.2019.001050
за позовом ОСОБА_1 до Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука Миколи Васильовича про визнання протиправним і скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Олевського районного суду Житомирської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Мричко Н.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
І. Суть спору
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Олевського районного суду Житомирської області (далі -відповідач-1), голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука М.В. (далі - відповідач-2) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ Олевського районного суду Житомирської області «Про скасування наказу №05 а/г від 24.01.2019 про відрядження судді ОСОБА_1 до Національної школи суддів України»;
- визнати протиправною і скасувати відмову Олевського районного суду Житомирської області та голови Олевського районного суду Житомирської області щодо відрядження судді ОСОБА_1 31.01.2019 до Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваний наказ ті відмова мотивовані тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , що не відповідало дійсності.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
21 січня 2019 року суддя ОСОБА_1. звернувся до Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області із заявою, в якій просив видати накази про його відрядження до м. Києва до Національної школи суддів України у період з 27.01.2019 по 31.01.2019, з 03.02.2019 по 07.02.2019.
Позивач також просив видати наказ (накази) про його відрядження до м. Львова до Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України з 31.01.2019 по 01.02.2019, з 12.02.2019 по 14.02.2019 року та 25.02.2019.
24 січня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою, в якій просив видати наказ (накази) про його відрядження до Львова для викладання як тренер Національної школи суддів України в межах спецпідготовки кандидатів на посаду судді з 31.01.2019 по 01.02.2019, з 12.02.2019 по 14.02.2019.
24 січня 2019 року головою Олевського районного суду Житомирської області виданий наказ №05 а/г «Про відрядження судді ОСОБА_1 », в якому вказано відрядити суддю Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 до м. Києва до Національної школи суддів на три календарні дні з 04 по 06 лютого 2019 року з метою викладання тренінгів для слухачів спеціальної підготовки.
31 січня 2019 року головою Олевського районного суду Житомирської області виданий наказ №09 а/г «Про скасування наказу №05 а/г від 24.01.2019 про відрядження судді ОСОБА_1 ».
Підставою для видання наказу про скасування раніше наданого відрядження став висновок голови суду про тимчасову непрацездатність позивача, і, як наслідок, про неможливість виконання ним своїх обов'язків у відрядженні.
31 січня 2019 року Олевський районний суд Житомирської області листом №01-20/15/2019 повідомив позивача про скасування його відрядження, а листом №01-20/14/2019 - про відмову надати відрядження до Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України.
Наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 16.04.2019 №30а/г скасовано наказ від 31.01.2019 №09 а/г; зобов'язано керівника апарату суду організувати внесення відповідних змін у додатковий табель обліку використання робочого часу Олевського районного суду Житомирської області за лютий 2019 року.
Згідно з додатковими табелями обліку використання робочого часу Олевського районного суду Житомирської області з 01.01.2019 по 31.01.2019 та з 01.02.2019 по 28.02.2019 щодо судді ОСОБА_1 внесені зміни в облік робочого часу: робочі дні - 28, 29, 30 січня 2019 року та 04, 05, 06 лютого 2019 року обліковані як відрядження, а 31.01.2019, 01.02.2019 та 07.02.2019 року - обліковані як прогули.
Не погоджуючись з наказом про скасування відрядження, а також з відмовою видати наказ про відрядження, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, позов задоволено:
- визнано протиправними дії Олевського районного суду Житомирської області, голови Олевського районного суду Житомирської області Ковальчука Миколи Васильовича щодо відмови у відрядженні судді ОСОБА_1 31.01.2019 до Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України;
- визнано протиправним наказ Олевського районного суду Житомирської області №09 а/г від 31.01.2019 «Про скасування наказу № 05 а/г від 24.01.2019 «Про відрядження судді ОСОБА_1»».
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, як на підставу для відмови у відрядженні та виданні оскаржуваного наказу, відповідачі послалися на вимогу ОСОБА_1 вхідний №ЕП-1/19 від 02.01.2019, у якій він повідомляв про свою непрацездатність.
Водночас під час розгляду справи відповідачі зазначеної вимоги, як і доказів непрацездатності позивача через хворобу, не надали.
З у рахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій вважали, що у спірних правовідносинах не було підстав для скасування наказу і відмови у відрядженні.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
У касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, закрити провадження у справі.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-1 зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували, що наказом від 16.04.2019 №30а/г скасовано оскаржуваний наказ від 31.01.2019 №09 а/г, виплачено позивачеві відповідні виплати за дні відрядження.
З урахуванням викладеного відповідач-1 зазначає, що порушення, на які посилається позивач у позові, були ним самостійно виправлені, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині.
Щодо вимог про визнання протиправною відмови у наданні відрядження, відповідач-1 зазначає, що виходячи з правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у справі №9901/56/19 від 29 серпня 2019 року, такі вимоги не підлягають судовому розгляду.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування рішень немає.
Касаційна скарга надійшла до Суду 27 січня 2020 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
Ухвалою Суду від 24 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Водночас 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим
З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.
Пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
VI. Позиція Верховного Суду
Спір у цій справі виник, зокрема, у зв'язку з виданням відповідачем-1 наказу від 31.01.2019 №09 а/г, яким скасовано наказ №05 а/г від 24.01.2019 про відрядження позивача до м. Києва до Національної школи суддів України на три календарні дні з 04 по 06 лютого 2019 року з метою викладання тренінгів для слухачів спеціальної підготовки.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що наказом голови Олевського районного суду Житомирської області від 16.04.2019 №30а/г скасовано наказ від 31.01.2019 №09 а/г; зобов'язано керівника апарату суду організувати внесення змін у додатковий табель обліку використання робочого часу Олевського районного суду Житомирської області за лютий 2019 року.
Згідно з додатковими табелями обліку використання робочого часу Олевського районного суду Житомирської області з 01.01.2019 по 31.01.2019 та з 01.02.2019 по 28.02.2019 щодо судді ОСОБА_1 внесені зміни в облік робочого часу, зокрема 04, 05, 06 лютого 2019 року обліковані як відрядження. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачеві проведені виплати за відрядження за дні відряджень 04-06 лютого 2019 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №800/369/17 зазначено, що у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Для застосування цієї підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність обставин: суб'єкт владних повноважень самостійно виправив порушення, якими позивач обґрунтовує позов; поновлення порушених прав досягається заходами, самостійно вжитими суб'єктом владних повноважень, і не вимагає визнання оскаржуваних рішень дій або бездіяльності протиправними.
Беручи до уваги самостійне скасування відповідачем-1 оскаржуваного наказу із внесенням змін до табелю обліку робочого часу з оплатою відповідних днів відрядження, Суд дійшов висновку про те, що порушення, які стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про скасування наказу від 31.01.2019 №09 а/г, були виправлені відповідачем-1.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що самостійне скасування відповідачем-1 оскаржуваного наказу не забезпечить повного відновлення законних прав та інтересів позивача є необґрунтованими.
Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що попри скасування оскаржуваного наказу і внесення змін до табелю обліку робочого часу, 07.02.2019 продовжувало обліковуватися як прогул. Водночас позивач надав копію посадочного документа 000В3F44-9D68-357F-0001, яким підтверджується, що 07.02.2019 позивач повертався з м. Києва до м. Олевськ.
Посилаючись на пункт 7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (далі - Інструкція №59), суди попередніх інстанцій вважали, що 07.02.2019 також мало бути обліковано як день відрядження.
У контексті викладеного Суд зазначає, що оскаржуваним наказом позивача відряджено до м. Києва на три календарні дні з 04 по 06 лютого 2019 року.
Абзацами другим-четвертим пункту 7 зазначеної Інструкції встановлено, що дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження.
Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.
За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).
Беручи до уваги, що дата прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи не збігалася з датою прибуття позивача з відрядження згідно з наказом про відрядження, підстав обліковувати цей день як відрядження, виплачувати добові у відповідача-1 не було.
Стверджуючи, що самостійне скасування відповідачем-1 оскаржуваного наказу не забезпечить відновлення порушеного права позивача у зазначеному контексті, суди попередніх інстанцій також не зазначили, яким чином визнання цього наказу протиправним і скасування в судовому порядку забезпечить відображення в табелі обліку робочого часу позивача 07.02.2019 як дня відрядження.
Отже, ураховуючи, що відповідач-1 уніс зміни до табелю обліку робочого часу та виплатив позивачеві належні йому виплати, пов'язані з відрядженням, за дні відряджень, що були встановлені наказом №05 а/г від 24.01.2019, Суд уважає, що в цьому випадку не було перешкод для закриття провадження в справі з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
Водночас Суд відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що вимоги позивача про визнання протиправною відмови у наданні відрядження не підлягають судовому розгляду.
Так, висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.08.2019 у справі №9901/56/19, на який посилається відповідач-1, був викладений за істотно інших обставин справи та правового регулювання.
Предметом справи №9901/56/19 було рішення Вищої ради правосуддя, яким остання відмовила судді місцевого суду у продовженні строку відрядження як тимчасового переведення судді з одного суду до іншого.
Підставами для такого відрядження судді є неможливість здійснення правосуддя у відповідному суді; виявлення надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді; припинення роботи суду у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підстави і порядок оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Водночас Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не наділяє суддю правом на оскарження рішення Вищої ради правосуддя про відмову у продовженні строку відрядження як тимчасового переведення.
У цій справі позивач оскаржує відмову надати йому службове відрядження, поняття, підстави і порядок надання якого визначені Інструкцією №59.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.08.2019 у справі №9901/56/19, є незастосовними до цієї справи.
Задовольняючи позов у цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскаржувана відмова надати позивачеві відрядження на 31.01.2019 була мотивована посиланням на вимогу ОСОБА_1 №ЕП-1/19 від 02.01.2019, у якій він повідомляв про свою непрацездатність. Водночас під час розгляду справи відповідачі ані вказаної вимоги, ані доказів непрацездатності позивача не надали.
У касаційній скарзі відповідач-1 не спростовує зазначених обставин.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій проігнорували пояснення відповідачів стосовно того, що 31.01.2019 є днем, коли позивач мав повертатися з м. Києва з іншого відрядження, а тому йому не могло бути надано відрядження на цей же день до м. Львова, Суд відхиляє, оскільки зазначені аргументи не були підставою для відмови у наданні позивачеві відрядження.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (у редакції до 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Частиною першою статті 354 КАС України (у редакції до 08.02.2020) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України Суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З урахуванням викладеного провадження у справі у частині вимог про визнання протиправним наказу Олевського районного суду Житомирської області №09 а/г від 31.01.2019 підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України.
У частині вимог про визнання протиправною відмови у наданні відрядження рішення судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Олевського районного суду Житомирської області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у частині визнання протиправним наказу Олевського районного суду Житомирської області № 09 а/г від 31.01.2019 скасувати.
Закрити провадження у справі №1.380.2019.001050 у частині вимог про визнання протиправним наказу Олевського районного суду Житомирської області № 09 а/г від 31.01.2019.
В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.001050 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко