ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 15/675
22.10.07
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"
до Державного комітету України з державного матеріального резерву
про стягнення 42 145,06 грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Цицак М.М., Брич Л.Б.
від відповідача - Рахильчук О.В.
На розгляд господарського суду передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" (далі - позивач) до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - відповідач) про стягнення 42 145,06 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву згідно з договором № 49 від 13.09.2002.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2006 порушено провадження у справі № 15/675.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 призначено судово-бухгалтерську експертизу у справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта.
Ухвалою від 09.08.2007 провадження у справі поновлено.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому зсіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між сторонами по справі укладено договір № 49 від 13.09.2002 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву. За умовами зазначеного договору позивач зобов'язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач - відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню. Строк оплати за договором встановлений не був.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 36 Цивільного кодексу УРСР, гл. 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про державний матеріальний резерв".
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 417 Цивільного кодексу УРСР, ч. 3. ст. 947 Цивільного кодексу України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з розрахунком ціни позову, наданим позивачем, сума витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву складає 42 145,06 грн. Проте, позивач при здійсненні розрахунку суми витрат по відповідальному зберіганню мобілізаційного резерву не дотримав порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002, та Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 111/03 від 30.05.1996.
Відповідно до розрахунку суду, висновку судово-бухгалтерської експертизи № 2488/2489 у справі (у матеріалах справи), стверджується факт зберігання позивачем протягом І півріччя 2005 року матеріальних цінностей державного матеріального резерву, понесення ним витрат на їх зберігання в розмірі 42 049,81 грн.
Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також належної оплати за договором відповідачем суду не надано.
Законом України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві в схоронності. Договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач на момент прийняття рішення оплату за договором не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 42 049,81 грн. боргу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обгрунтовують заперечення проти позову, господарському суду не подав.
На день винесення рішення сума основного боргу складає 42 049,81 грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 420,50 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 936-955 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, р/р 31111089900001, 31217217900001, 35215004003272, 35221010003272, 35222008003272, 35213006003272, 35214005003272 в ОПЕРУ ДКУ м. Києва МФО 820172, ЄДРПОУ 20055032), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" (79018, м. Львів, вул. Залізнична, 1а, р/р 260000000361 в ЛФ АБ "Експрес-Банк" м. Львова МФО 325956, ЗКПО 00740599) 42 049 (сорок дві тисячі сорок дев'ять) грн. 81 коп. - основний борг, 420 (чотириста двадцять) грн. 50 коп. - державне мито та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття.
Суддя М.Г.Хоменко