справа №380/16907/22
19 січня 2023 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.Львів) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
I. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (м.Львів) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Личаківська, 74, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.11.2022 начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (типу А), капітана ОСОБА_2 відносно позивача в частині заборони йому в перетині державного кордону України при виїзді до Республіки Польща для навчання у польському ВУЗі;
- зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій щодо позивача, а саме заборони перетинання останнім державного кордону України при виїзді до Республіки Польща для навчання у польському ВУЗі.
Позов обґрунтований тим, що 05.11.2022 позивач направлявся на навчання до Республіки Польща. Під час паспортного контролю він надав відповідачу усі документи, які підтверджують його право на виїзд за кордон. Зазначив, що він є студентом Вищої школи управління та адміністрування в Ополі. Крім того, йому надано відстрочку від мобілізації в особливий період. Вказане, на думку позивача, є підставою для виїзду його за кордон у період воєнного стану.
Проте, відповідач безпідставно відмовив позивачу у перетинанні державного кордону України, про що прийняв відповідне рішення із зазначенням причини: “не зміг надати на прикордонний контроль документи, що підтверджують підстави для виїзду за кордон”. Позивач зазначає, що у спірному рішенні не зазначено, які саме документи не були надані позивачем для перетину кордону. У рішенні відсутні посилання на підтвердження того факту, що позивач не зміг надати такі документи.
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відповідач незаконно та протиправно прийняв оскаржуване рішення про відмову йому у перетинанні державного кордону при виїзді з України.
Відповідач правом на подання відзиву до суду не скористався.
II. Рух справи
Ухвалою від 28.11.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 19.12.2022 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову чи доказів у справі не вживались.
III. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим Деснянським РВ ГУДМС України в м.Києві від 13.12.2003, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
Згідно з довідкою від 04.08.2022 №1233/2022/К позивач вніс оплату за навчання денної форми у Вищій школі управління та адміністрування у Ополі. Крім того, отримав підтвердження місця проживання у гуртожитках навчального закладу з 20.06.2022 по 30.09.2024.
Відповідно до довідки №1353/укр/2022 від 07.06.2022 позивач прийнятий на навчання на економічно-педагогічний факультет Вищої школи управління та адміністрування у Ополі, включаючи обов'язків попередній курс польської мови з 20.06.2022.
Також, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_4 позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Довідкою для виїзду за кордон здобувачів професійної освіти (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданою т.в.о. начальника третього відділу Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.07.2022 №3/187 встановлено, що позивач відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” звільнений від призову на військову службу під час мобілізації як здобувач вищої освіти денної форми навчання у Вищій школі управління та адміністрування в м.Ополе (Республіка Польща). Заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для навчання за кордоном немає.
За наслідком розгляду поданих позивачем при перетині кордону документів, 05.11.2022 начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (типу А), відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” НОМЕР_5 прикордонного загону, капітаном ОСОБА_3 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вказаний громадянин не зміг надати на прикордонний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України “Про прикордонний контроль” №1710-VI від 05.11.2009.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Закону України “Про прикордонний контроль” прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України “Про прикордонний контроль” пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Частиною 1 статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль” іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина 2 статті 14 Закону України “Про прикордонний контроль”).
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” №3857-XII від 21.01.1994 (далі - Закон №3857-XII).
Згідно зі статею 1 Закону №3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 статті 6 Закону №3857-XII встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 згаданого Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4)він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 6) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 7) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є загальними та застосовуються за відсутності запровадження особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, згаданий Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
Пунктом 3 згаданого Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й досі.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Вказане дає підстави для висновків, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України”.
Так, згідно з пунктом 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з пунктом 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 зазначених Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Згадана норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Пунктом 12 Правил №57 передбачено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”:
- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Разом з цим, статею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абзацом другим частини третьої згаданої статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
Водночас згідно з пунктом 2-6 Правил таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Суд встановив, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_4 позивачу надана відстрочка від призову на військову службу відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» від 15.03.2022 2122-IX внесено зміни до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема доповнено вказану статтю після частини першої новою частиною, у зв'язку з чим частини другу - четверту необхідно вважати відповідно частинами третьою - п'ятою.
Таким чином, норма права, яка надає позивачу право на відстрочку на військову службу під час мобілізації, на особливий період, закріплена в абзаці 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній на спірний період): «призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти)».
Відповідно до статті 61 Закону України “Про вищу освіту” здобувачами вищої освіти, зокрема є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Таким чином, студенти, що навчаються на очній формі у передвищому або професійно-технічному або вищому навчальному закладі за кордоном мають право на звільнення від мобілізації при документальному підтвердженні такої підстави.
Згідно з довідкою для виїзду за кордон здобувачів професійної освіти (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, виданою т.в.о. начальника третього відділу Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 19.07.2022 №3/187 встановлено, що позивач відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” звільнений від призову на військову службу під час мобілізації як здобувач вищої освіти денної форми навчання у Вищій школі управління та адміністрування в м.Ополе (Республіка Польща). Заперечень щодо виїзду позивача з України у встановленому порядку для навчання за кордоном немає.
Відтак, суд висновує, що позивач є військовозобов'заним, проте отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку набуттям статусу студента.
З метою перетину державного кордону в умовах воєнного стану та за наслідком поданих позивачем документів, 05.11.2022 начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (типу А), відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” НОМЕР_5 прикордонного загону, капітаном ОСОБА_3 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вказаний громадянин не зміг надати на прикордонний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Суд зауважує, що наявність права на відстрочку від призову під час мобілізації не слід ототожнювати з наявністю права на виїзд за межі України, оскільки відповідно до Правил №57 право на перетин державного кордону для певних категорій військовослужбовців, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, є обмеженим на період дії воєнного стану.
Зокрема, до переліку осіб, які мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану, не входять особи, визначені в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Таким чином, суд висновує, що наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу) з тих підстав, що він є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, не є підставою для виїзду за межі України під час дії правового режиму воєнного стану, а тому рішення відповідача від 05.11.2022, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, є правомірним.
У зв'язку з викладеним, суд висновує, що у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 05.11.2022 начальника 2-ї групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (типу А), капітана ОСОБА_2 відносно позивача в частині заборони йому в перетині державного кордону України при виїзді до Республіки Польща для навчання у вищому навчальному закладі, необхідно відмовити повністю.
З урахуванням похідного характеру вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій щодо позивача, а саме заборони перетинання останнім державного кордону України при виїзді до Республіки Польща для навчання у вищому навчальному закладі, у задоволенні такої також необхідно відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до 7 прикордонного Карпатського загону (м.Львів) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик