19 січня 2023 року Справа 160/978/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 39272,03 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, вивчивши позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, доходить висновку, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених ст. 161 КАС України.
Суд зазначає, що при зверненні до адміністративного суду позивачем був пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулося до суду з позовними вимогами щодо стягнення податкового боргу, що виник на підставі наступних податкових повідомлень-рішень, а саме:
- №898149 від 19.03.2018 року;
- №0013975550 від 13.12.2018 року;
- №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року;
- №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року;
- №3183279-5540-0403 від 28.04.2020 року;
- №6497515-2409-0403 від 19.05.2021 року.
Водночас, з даним позовом Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулося лише 18.01.2023 року.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачу у 2018-2019 роках, зокрема:
- №898149 від 19.03.2018 року - отримано відповідачем у квітні 2018 року;
- №0013975550 від 13.12.2018 року - отримано відповідачем 25.01.2019 року;
- №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року - направлено відповідачу у 2018 році та поштове відправлення повернуто поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання»;
- №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року- отримано відповідачем 13.06.2019 року.
Крім того, пунктом 45.2 ст.45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Факт повернення на адресу контролюючого органу вказаних податкових повідомлень-рішень підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення із відміткою Укпошти "за закінченням встановленого строку зберігання".
Порядок листування платників податків та контролюючих органів врегульовано положеннями ст.42 ПК України, а саме, п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом 2 п.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Враховуючи те, що податкове повідомлення-рішення було надіслано за податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення і повернуто без вручення, податкове повідомлення рішення, зокрема, №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року вважається врученим відповідачу у 2018 році.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Пунктом 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 102.1 ст.102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, позивач мав оскаржити вищевказані податкові повідомлення-рішення, зокрема, №898149 від 19.03.2018 року, №0013975550 від 13.12.2018 року, №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року та №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року не пізніше закінчення 1095 дня.
Щодо посилання позивачем у заяві, що строки на оскарження було зупинено, суд зазначає наступне.
Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ VІ "Прикінцеві положення" КАС було доповнено пунктом 3, яким передбачалося, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020 року, а процесуальні строки були продовжені до завершення карантину.
Разом з тим, Законом України від 18.06.2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинність 17.07.2020 року) пункт 3 розділ VІ "Прикінцеві положення" КАС викладений у новій редакції, відповідно до якої, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Доказів, що пропуск строку на подання позовної заяви до суду у цій справі зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, позивач до клопотання не надав, тому, суд вважає, що карантинні обмеження не є підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зауважує, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено непереборних підстав, які б перешкоджали подати позовну заяву в межах встановленого строку звернення до суду. Крім того, у клопотанні відсутнє достатнє обґрунтування та відсутні взагалі будь-які докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду щодо вказаних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав та законних інтересів ще, зокрема, у 2018-2019 роках, але звернувся до суду з позовом з пропуском встановленого строку. При цьому, не додавши до клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду докази поважності причин пропуску строку звернення, окрім посилання на введення у країні карантину.
Щодо посилання представника позивача на запровадження у країні воєнного стану, суд зазначає наступне.
Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 року № 133/202 (затвердженим Законом України від 14.03.2022 року № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 року №259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ) продовжено строк д воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану Україні" від 17.05.2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнної стану в Україні" від 12.08.2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнної стану в Україні" від 07.11.2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16.11.2022 року № 2738-IX) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Згідно приписів статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Суд звертає увагу, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд постійно здійснює правосуддя, а на території міста Дніпра військові дії не ведуться, міжміський і міський транспорт та поштовий зв'язок працюють, що дає об'єктивні можливості учасникам справи вчасно подати позов до суду.
Крім того, відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч.4 ст.161 КАС України КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №898149 від 19.03.2018 року, №0013975550 від 13.12.2018 року, №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року, №2330160-5550-0403 від 19.04.2019 року, №3183279-5540-0403 від 28.04.2020 року та №6497515-2409-0403 від 19.05.2021 року.
Копії означених податкових повідомлень-рішень додані позивачем до позову.
Водночас, у позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість, зокрема, по орендній платі з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків грошових зобов'язань та зазначає лише податкові повідомлення-рішення за №525373-1314-0403 від 05.04.2018 року.
Тому, позивачу слід надати виправлену редакцію позовної заяви із посиланням на податкові повідомлення-рішення, які додані ним до позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надати докази в обгрунтування підстав такого пропуску;
- виправленої редакції позовної заяви із посиланням на податкові повідомлення-рішення, які додані ним до позову, разом з доказами, визначеними ч.2 ст. 161 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька