18 січня 2023 р. Справа № 160/17971/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,19158 при розрахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 5,76225 (з урахуванням довідки про заробітну плату за період з 1998 року - по 2000 рік).
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України як пенсіонер та отримує державну пенсію за віком з 28.02.2000 року. При виході на пенсію, нею надавались у відповідності до норм чинного законодавства довідки, документи, що підтверджують трудовий стаж, уточнюючі довідки. Серед переліку вказаних документів надано довідку про розмір заробітної плати за період з 1998 року - по 2000 рік. Згідно розрахунку її пенсії, коефіцієнт заробітної плати, з якого розраховується пенсійні виплати становив 5,76225. У період з 01.06.2006 року - по 03.07.2006 рік, позивач працювала у ТОВ «Спецресурси» на посаді бухгалтера підприємства. Тобто стаж роботи складав 1 місяць. Після звільнення, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням зміни стажу роботи. Даним перерахунком до розрахунку пенсії взято заробітну плату за період з 01.01.1986 року - по 31.12.1990 рік та з 01.07.2000 року - по 30.06.2006 рік. Тобто, відповідачем протиправно виключено з розрахунку розмір заробітної плати, що враховувався раніше. В результаті вказаного перерахунку коефіцієнт заробітної плати знизився з 5,76225 на 3,19158. Вказаний факт призвів до зниження її пенсії в подальшому. З часу перерахунку пенсії до теперішнього часу, позивач «відбивала пороги» територіальних органів пенсійного фонду. Кожного звернення її запевняли, що перерахунок буде здійснено, однак по сьогодні жодних дій відповідачем не вчинено. У вересні 2022 року вже письмово нею було надіслано звернення, яким позивач просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням попереднього коефіцієнту заробітної плати. Листом від 13.10.2022 року у задоволені вимог було відмовлено за незрозумілих та необґрунтованих причин. Позивач не надавала згоди для зменшення коефіцієнту, у зв'язку з чим відповідач протиправно при перерахунку пенсії у 2006 року зменшив відповідний коефіцієнт.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
27.12.2022 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому він з посиланням на положення ст. 238 КАС України, якими врегульовані питання щодо закриття провадження у справі, зазначив, що з аналогічними позовними вимогами позивач вже зверталась до суду у 2009 році (про зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 5,76225), за результатами розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 березня 2011 року по справі №22а-20541/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 залишив без змін. У лютому 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К- 9991/21092/11 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.03.2011 - без змін. Отже, ОСОБА_1 попередньо (у 2009 році) реалізувала своє право на судовий захист, шляхом звернення до суду, за результатами якого було прийнято рішення по справі №22а-20541/11. У зв'язку з викладеними обставинами справи, задля запобігання зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами у майбутньому, відповідач просить суд на підставі статті 238 КАС України закрити провадження у даній справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що провадження по вказаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, яку призначено з 28.02.2000 року.
08.09.2022 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій зазначила, що їй було призначено пенсію за віком з 28.02.2000, для розрахунку пенсії була надана довідка про заробітну плату за період з 1998 по 2000 рік, де коефіцієнт заробітної плати становив 5,76225. Позивачу було зроблено перерахунок пенсії відповідно статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. В результаті цього перерахунку розмір пенсії збільшився на 123 грн., але було суттєво зменшено коефіцієнт заробітку з 5,76225 на 3,19158, що в подальшому призвело до її заниження. У зв'язку з вищезазначеним просила перерахувати її пенсію згідно норм чинного законодавства із застосуванням заробітної плати з 01.03.1998 по 29.02.2000 за матеріалами пенсійної справи.
Листом від 13.10.2022 року пенсійний орган повідомив позивача, що відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058 в редакції, яка була чинною станом на 01.07.2006, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Такий перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. На підставі особисто наданої заяви про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058 та довідки про заробітну плату від 06.07.2006 № 562 за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990, яку видано ВАТ “Кривбасрудоремонт”, позивачу з 01.07.2006 проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, та заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плати. За результатом проведеного перерахунку пенсії коефіцієнт заробітної плати зменшився, але у зв'язку із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2006 рік, загальний розмір пенсії збільшився. З огляду на зазначене пенсію було обчислено виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2006. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 3,19158.
Отже позивач вважає, що при перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області починаючи з 2006 року повинно було застосовувати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати у розмірі 5,76225.
Відповідач стверджує, що пенсію було обчислено виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 та за даними системи персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 30.06.2006 з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати після оптимізації 3,19158.
Таким чином, спірним у даному випадку є застосування відповідачем індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації у розмірі 3,19158 при здійсненні перерахунку пенсії позивачу починаючи з 2006 року.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, зазначеними вище нормами КАС України регламентовано неможливість повторного розгляду справи за умови набрання законної сили рішення у тотожному спорі.
При цьому, закриття провадження у справі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведених норм права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №826/3678/16.
Відмова у відкритті провадження, закриття провадження у справі (в залежності від стадії, на якій перебуває відповідне провадження) у цих випадках можливі за умови, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, у поданому відзиві відповідач зокрема зазначив, що з аналогічними позовними вимогами позивач вже зверталась до суду у 2009 році (про зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 5,76225), за результатами розгляду постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 березня 2011 року по справі №22а-20541/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 залишив без змін. У лютому 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К- 9991/21092/11 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.03.2011 - без змін. Отже, ОСОБА_1 попередньо (у 2009 році) реалізувала своє право на судовий захист, шляхом звернення до суду, за результатами якого було прийнято рішення по справі №22а-20541/11.
Судом, з метою встановлення зазначених вище обставин здійснено запит до відділу з організаційного забезпечення Дніпропетровського окружного адміністративного суду із проханням надати копії:
- постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року у справі №2а-7483/08/0470.
- ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.03.2011 року у справі
№22а-20541/11:
- ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.02.2012 року у справі №К- 9991/21092/11.
Так, у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року у справі №2а-7483/08/0470 судом було встановлено наступне:
- 05 серпня 2008р. до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому вона просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок її пенсійного забезпечення із застосуванням коефіцієнту заробітної плати 5,76225 з 01.01.2008р., зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу здійснити виплату різниці по пенсії, яка виникла у зв'язку із застосуванням коефіцієнту 3,19158.
- Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером та ветераном праці, а також має статус «дитина війни». Її стаж складає 34 роки 10 місяців 22 дні. Заробітна плата при виході на пенсію розрахована за період з 01.03.1998р. по 29.02.2000р., відповідно коефіцієнт заробітної плати склав 5,76225. У 2006 році вона відпрацювала 1 місяць і їй був зроблений перерахунок пенсії за «новою формулою». Заробітна плата для розрахунку взята за 5 років з 01.01.1986р. по 31.12.1990р. та з 01.07.2000р. по 30.06.2001р., з 01.06.2006р. по 31.06.2006р., індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 3,19158.
- Для обчислення пенсійного забезпечення існує два варіанти. При проведенні перерахунку згідно чинного законодавства, ним надається альтернатива: коефіцієнт заробітної плати 5,76225 або коефіцієнт заробітної плати 3,19158. Пенсійним фондом було обране обчислення пенсійного забезпечення з використанням коефіцієнту 3,19158.
- 06 липня 2006 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу із заявою вх.№ 295 для перерахунку пенсії з наданням додаткового стажу та зробити перерахунок з більшої заробітної плати. У 2006 році ОСОБА_1 було відпрацьовано один місяць (червень). Заява про перерахунок пенсії надана з метою отримання більшого розміру пенсії за рахунок підвищення середньої заробітної плати за 2005 рік та індивідуального коефіцієнту стажу.
- Таким чином, страховий стаж позивача став складати 34 роки 11 місяців 22 дні. Індивідуальний коефіцієнт стажу 0,34917. Розрахунок пенсії проведено із заробітної плати за період роботи з 01.01.1986р. по 31.12.1990р. та з 01.07.2000р. по 30.06.2001р., з 01.06.2006р. по 31.06.2006. Після проведення оптимізації розрахунку заробітної плати відповідно до статті 40 Закону, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 3,19158.
- В зв'язку з чим, основний розмір пенсії з 01 липня 2006 року склав -735,57 грн. х 3,19158 х 0,34917 = 819,72 грн.
- З 01 січня 2008 року, відповідно до Закону України "Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розрахунок пенсії проведено з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу - 1,2 % та виходячи із розміру прожиткового мінімуму 470 грн. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначається шляхом множення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України (928,81 грн.) та індивідуальний коефіцієнт заробітку при останньому перерахунку пенсії - 3,915158. Індивідуальний коефіцієнт стажу з 01.01.08 - 0,419.
- Отже, основний розмір пенсії з 01 січня 2008 року склав 928,81 грн. х 0,419 х 3,19158 = 1242,07 грн.
- Оскільки, позивачем в 2006 році було використане право на проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону, перерахунок пенсії з 01.01.2008р. проводився з урахуванням коефіцієнту заробітної плати, який було застосовано при попередньому перерахунку, а саме 3,19158.
- Таким чином, суд доходить висновку, шо підстав для обчислення пенсії з 01.01.2008 року з урахуванням коефіцієнта заробітної плати, шо застосовувався при попередніх перерахунках пенсії немає, оскільки, згідно етапі 40 Закону при обчислення пенсії враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року, а отже, управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу пенсія позивачу була призначена згідно вимог чинного законодавства.
- За таких підстав, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 23 березня 2011 року по справі №22а-20541/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 залишив без змін.
У лютому 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № К- 9991/21092/11 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.03.2011 - без змін.
Отже, судовим рішенням від 01.07.2009 року у справі №2а-7483/08/0470 констатовано відсутність у ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнту заробітної плати 5,76225.
При цьому зазначеним вище рішенням також констатовано правомірність дій пенсійного органу при здійсненні перерахунку пенсії позивача із застосуванням коефіцієнту заробітної плати 3,19158.
Заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до повторної перевірки зазначених вище дій суб'єкта владних повноважень.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч.2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Оскільки провадження по вказаній справі закрито не з підстави відмови позивача від позову, суд вважає, що сума судового збору у розмірі 992,40 грн., сплаченого 08.11.2022 згідно квитанції №0.0.2733680838.1 від 08.11.2022 року, підлягає поверненню у відповідності до вимог ст.7 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - закрити.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн. сплачений згідно квитанції №0.0.2733680838.1 від 08.11.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали складено та підписано 18.01.2023 року.
Суддя О.М. Неклеса