18.01.2023 227/37/23
18.01.2023 м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Хоменко Д.Є.,
за участі секретаря судового засідання Михайловської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Добропілля, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті, -
06.01.2023 року ОСОБА_1 (далі за текстом також - заявник) звернувся до суду з даною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у міста Маріуполь Донецької області помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від атеросклеротичної хвороби серця, у віці 71 року. Заявник зазначив, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної РАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, де фактично не можливо отримати медичний документ про смерть, який може бути прийнятий відділом державної РАЦС. У зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Просив встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполь Донецької області, Україна, від атеросклеротичної хвороби серця, у віці 71 року.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи, Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце, день та час розгляду справи.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності сторін на підставі доказів, які є в матеріалах справи.
Суд, розглянувши справу у межах заявлених вимог, дослідивши письмові документальні докази, представлені в обґрунтування заяви, вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 11.05.1993 року відділом ЗАГС Жовтневого району м. Маріуполя, актовий запис №601, на ім'я ОСОБА_1 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.15).
Таким чином в судовому засіданні достеменно встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 .
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30.12.2022 року міським відділом ЗАГС Маріупольського міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої «донецької народної республіки», актовий запис №4869, та лікарського свідоцтва про смерть №3878 від 27.12.2022 року, вбачається фіксування смерті гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь (а.с.12, 13, 16).
Відповідно до довідки про причину смерті №3878 від 27.12.2022 року вбачається, що смерть ОСОБА_2 наступила з причини атеросклеротичної хвороби серця (а.с.12).
Вказане свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причину смерті видані закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території.
Крім того в судовому засіданні було досліджено фотознімок місця поховання, на якому зображена могила з хрестом на якому мається табличка з написом російською мовою « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - 26.12.2022» (а.с.14).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 8 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
За приписами ч.1 ст.294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до частин 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З огляду на наведену норму закону, надані заявником документи: свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причину смерті, не відповідають формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті» від 08.08.2006 року №545, тому є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території, визначеній Верховною Радою України.
Положеннями ст.ст.3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.
Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
В разі встановлення у судовому порядку факту смерті особи, орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті його батька.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть видане відповідним державним органом України.
У порядку ст. 317 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. ст.12, 81, 263-265, 293, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Добропільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Маріуполь Донецької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь Донецької області, Україна, у віці 71 року, від атеросклеротичної хвороби серця.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення направити заявнику для відома та до Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для державної реєстрації смерті особи.
Апеляційна скарга подається до безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя Д.Є. Хоменко