Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
13.01.2023м. ХарківСправа № 922/10/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1)
до Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про про стягнення 419524,48 грн.
за участю
представників:
позивача - Зучек Є.Н.
відповідача - Онопрієнко Л.М.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича про стягнення неустойки за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 у розмірі 419524,48 грн. за Договором оренди №6579-Н від 26.09.2018. та судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.02.2022 об 11:00.
04.02.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №2716), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
22.02.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №4260), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2022 задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання та підготовче засідання відкладено на 22.02.2022 о 12:15.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №2716 від 04.02.2022) на підставі ст. 74, 80, 81, 232-233 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 09.03.2022 о 12:00.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Таким чином, 09.03.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2022 відкладено розгляд справи №922/10/22. Повідомлено учасників справи про можливість надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: через особистий кабінет в системі "Електронний суд"; у разі неможливості надсилання через систему "Електронний суд" - електронною поштою на е-mail: inbox@hr.arbitr.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом); у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України №2500-IX від 15.08.2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 6 Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Враховуючи обставини справи та введення правового режиму воєнного стану в Україні, а також беручи до уваги поточну обстановку, що склалася у м. Харкові, суд застосовує у даній справі принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
З метою дотримання розумних строків розгляду справи та необхідності недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2022 призначеного підготовче засідання по справі №922/10/22 на 04.10.2022 об 11:00.
29.09.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи до припинення дії воєнного стану в Україні (вх. №10794).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2022 клопотання відповідача (вх. №10794 від 29.09.2022) задоволено частково та відкладено підготовче засідання на 15.11.2022 о 15:00.
10.10.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №11512).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2022 відмовлено у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №11512 від 10.10.2022).
27.10.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №12681).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.10.2022 заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №12681 від 27.10.2022) задоволено. Призначено проведення підготовчого судового засідання на 15.11.2022 о 15:00 у режимі відеоконференції.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.11.2022 року №757/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2022 об 11:30.
06.12.2022 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича зареєстровано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15597).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №15597 від 06.12.2022) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 14.12.2022 об 11:30 у режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2022 відкладено судове засідання на 13.01.2023 об 11:30.
Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.
Відповідач у судове засідання з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
Таким чином, оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи впродовж розумного строку та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд установив наступне.
Наказом Фонду державного майна України від 16.05.2019 № 467 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" прийнято рішення про утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях як юридичної особи публічного права, що розташована у м. Харків, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
Відповідно до пункту 2 наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019 №467 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
Наказом Фонду державного майна України №639 від 02.07.2019 днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях визначено 02.07.2019.
Згідно абзацу 2 пункту 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.05.2019 № 487, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області.
Відповідно до наказів Фонду державного майна України від 12.05.2021 № 774 "Про виділ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області" від 13.05.2021 №783 "Про утворення юридичної особи", утворено нову юридичну особу - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області шляхом виділу частини майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій, Луганській областях.
Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області зареєстроване як юридична особа з 14.05.2021.
Згідно з актом приймання-передавання справ (документів) від однієї установи до іншої №1 від 17.05.2021, матеріали орендної справи за договором №6579-Н від 26.09.2018 були передані до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
26.09.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою підприємцем Онопрієнко Володимиром Миколайовичем (надалі - відповідач, орендар) був укладений Договір оренди №6579-Н (надалі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення - приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,70 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,3 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі 3-поверхового будинку з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-поверховими прибудовами Науково - дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ (інв. №10310011, літ. "А-3-6", пам'ятка архітектури (охоронний №42) загальною площею 85,0 кв.м., за адресою: місто Харків, вул. Трінклера, будинок 6, що перебуває на балансі Харківського національного медичного університету (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно висновком про вартість на 11 травня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 547400,00 грн.
Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою: розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у терміни, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.
Згідно з пунктом 2.2. Договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно передано в оренду.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2018 р. - 8153,52 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2018 р. Визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2018 р.
Відповідно до пункту 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (з урахуванням вимог законів України про державний бюджет на відповідний рік). Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Пунктом 3.6. Договору погоджено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем у розмірі 50%.
Умовами пункту 5.10. Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженого з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Згідно з пунктом 10.1. Договору договір укладено строком на 1 рік, що діє з 26.09.2018 по 26.09.2019.
Відповідно до пункту 10.6. Договору чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Розділом 12 Договору передбачено, що додатки до договору є його невід'ємною і складовою частиною. До договору додаються: розрахунок орендної плати; звіт про оцінку майна, що передається в оренду сторонами по договору; акт приймання-передавання орендованого майна.
Відповідно до Акту приймання-передачі орендованого майна від 26.09.2018 до договору №6579-Н від 26.09.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв визначене умовами пункту 1.1. Договору майно.
Регіональне відділення листом №20-05-02219 від 01.09.2021 звернулося до орендаря та балансоутримувача, в якому повідомило про необхідність підписання акту повернення з оренди нерухомого майна відповідно до договору №6579-Н від 26.09.2018 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено та сплати орендарем на підставі статті 785 ЦК України та пункту 10.11. договору неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди.
Відповідно до Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2021, орендар передав, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування окреме індивідуальне визначене майно, що належить до державної влаcності згідно договору №6579-Н від 26.09.2018.
Звертаючись з даним позовом до суду позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у зв'язку із закінченням строку дії договору №6579-Н від 26.09.2018 та несвоєчасного повернення орендарем майна, позивачем на підставі статті 785 ЦК України та умов пункту 10.11. договору нараховано неустойку за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 у розмірі 419524,48 грн., яка залишається відповідачем не сплаченою.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Приписами частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами у даній справі виник за договором оренди №6579-Н від 26.09.2018. Відтак, між сторонами виникли спірні правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Вимогами статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що термін користування майном визначається сторонами в договорі. Строк може бути визначений періодом в часі або конкретною датою.
Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно із частиною 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін у встановлений строк про припинення або зміну умов договору.
Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мало місце заперечення щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Суд вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення сторони. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №914/1598/20, від 05.10.2022 у справі №904/8532/21.
Отже, повідомлення на адресу орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони. Зазначене є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України.
Як встановлено та зазначено судом вище, відповідно до пункту 10.1. Договору договір укладено строком на 1 рік, що діє з 26.09.2018 по 26.09.2019.
Із матеріалів справи вбачається, що заявою №20-03-02-02443 від 03.10.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях повідомило відповідача про припинення дії договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 в порядку частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з посиланням на умови пункту 10.10. Договору зазначило про необхідність підписання Актів приймання передачі майна на 1 аркуші в 3 примірниках згідно додатку до заяви (т.с. I, а.с. 21-22).
У зазначеному листі висловлено заперечення проти продовження договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 та зазначено, що від Міністерства охорони здоров'я України надійшов лист від 19.07.2019 №10.4-12/35846/2-19, в якому вказано про намір використовувати майно для власних потреб, у зв'язку з чим орендоване майно підлягає поверненню за актом приймання-передачі.
Листом Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.2019 №10.4-12/35846/2-19 регіональне відділення було повідомлено про те, що Харківський національний медичний університет має намір використовувати орендоване відповідачем нерухоме майно для власних потреб.
Харківський національний медичний університет звертався до регіонального відділення з листом №01-13/24/1213 від 22.05.2019, в якому зазначав про намір використовувати орендоване відповідачем майно в освітніх цілях та просив не продовжувати дію договору оренди №6579-Н від 26.09.2018.
16.10.2019 відповідач отримав заяву №20-03-02-02443 від 03.10.2019 про припинення дії договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, що також не заперечувалось відповідачем в процесі розгляду справи. (т.с. I, а.с. 23).
Отже, обставини справи свідчать про дотримання визначеного приписами частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку припинення договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 шляхом направлення орендарю відповідної заяви протягом місця після закінчення строку дії договору, що є підставою для припинення відповідних зобов'язальних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).
Відповідно до пункту 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 10.6. Договору передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
За вказаних обставин, договір оренди №6579-Н від 26.09.2018 припинив свою дію 26.09.2019 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.
З огляду на викладене, правомірним і обґрунтованим є твердження позивача, що договір №6579-Н від 26.09.2018 припинив свою дію, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а тому позивач довів, а відповідач не спростував факту припинення договірних відносин між сторонами у зв'язку з закінченням строку, на який договір №6579-Н від 26.09.2018 було укладено.
Посилання відповідача на продовження дії договору №6579-Н від 26.09.2018 у зв'язку з користуванням орендованим майном після закінчення строку дії договору, сплату орендних платежів за цим договором та прийняття сплати орендодавцем, а також на інші обставини в обґрунтування заперечень відхиляються господарським судом, оскільки положення статті 764 ЦК України, статті 284 ГК України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" пов'язують продовження дії договору з відсутністю заперечень у продовженні договору та заяви про припинення договору.
Виходячи з частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до пункту 5.10. Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженого з орендарем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Умовами пункту 10.9 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу по Акту приймання-передавання, погодженим з орендодавцем.
Відповідно до умов пункту 10.10. Договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.
Регіональне відділення листом №20-05-02219 від 01.09.2021 звернулося до орендаря та балансоутримувача та повідомило про необхідність підписання акту повернення з оренди нерухомого майна та сплати орендарем на підставі статті 785 ЦК України та пункту 10.11. договору №6579-Н від 26.09.2018 неустойки за час прострочення повернення об'єкта оренди. При цьому, регіональне відділення попередило відповідача, що у разі не виконання зазначеної вимоги, регіональне відділення звернеться до суду з позовом.
З наявного в матеріалах справи Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2021, що укладений між орендарем та балансоутримувачем разом із додатком до нього слідує, що наведений акт було складено внаслідок припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6579-Н від 26.09.2018 (т.с. I, а.с. 24-25).
Відповідно до зазначеного Акту орендар передає, а балансоутримувач приймає із строкового платного користування окреме індивідуальне визначене майно, що належить до державної влаcності: нежитлове приміщення - приміщення зали (за технічним паспортом №11-10) площею 62,7 кв.м., приміщення зали (за технічним паспортом №11-11) площею 16,0 кв.м., приміщення коридору (за технічним паспортом №11-34) площею 6,30 кв.м., що розташовані в цокольному поверсі 3-поверхового будинку з триповерховою надбудовою у центральній частині та двома 4-поверховими прибудовами Науково - дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ (інв. №10310011, літ. "А-3-6", пам'ятка архітектури (охоронний №42) загальною площею 85,0 кв.м. у м. Харкові, вул. Трінклера, 6.
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області №01248 від 21.10.2021 на підставі статті 795 ЦК України, частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 10.6. договору оренди нерухомого майна №6579-Н від 26.09.2018, на підставі акта повернення орендованого майна від 31.08.2021 підписаного між Харківським національним медичним університетом та ФОП Онопрієнко В. М. відділом обліку, звітності та контролю за договорами оренди нерухомого майна припинено договір оренди №6579-Н від 26.09.2018 та припинено нарахування плати до державного бюджету з 01.09.2021.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що орендовані за договором №6579-Н від 26.09.2018 приміщення за актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2021 було повернуто відповідачем, проте з порушенням строків, визначених пунктом 10.9 Договору.
Згідно з статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом частин 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до пункту 10.11. Договору якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення орендованого майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
Отже, слід вважати, що невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі є правовою підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов'язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
Як зазначено судом вище, звертаючись з даним позовом до суду позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що у зв'язку із закінченням строку дії договору №6579-Н від 26.09.2018 та несвоєчасного повернення орендарем майна, позивачем на підставі статті 785 ЦК України та умов пункту 10.11. договору нараховано неустойку за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 у розмірі 419524,48 грн.
Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Суд зауважує, що правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України.
Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
А саме, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Тобто, неустойка згідно із частиною 2 статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас, неустойка за частиною 2 статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору.
Наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 785 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призведе до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме, безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 відповідач сплачував орендну плату.
З доданого до позовної заяви Акту звіряння взаєморозрахунків орендної плати станом на 31.08.2021 та листа про стан надходження орендної плати по договору оренди №6579-Н від 26.09.2018 станом на 08.11.2021 вбачається, що відповідачем за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 сплачено орендну плату відповідно до наступних платіжних доручень: №206747 від 19.11.2019 у розмірі 4497,30 грн.; №231882 від 19.12.2019 у розмірі 3752,70 грн.; №200821 від 20.01.2020 у розмірі 4494,40 грн.; №64 від 14.02.2020 у розмірі 4502,31 грн.; №87 від 16.03.2020 у розмірі 4488,80 грн.; №108 від 11.06.2020 у розмірі 2632,50 грн.; №111 від 12.06.2020 у розмірі 1490,00 грн.; №142 від 15.07.2020 у розмірі 4583,74 грн.; №168 від 12.08.2020 у розмірі 4556,24 грн., №13 від 18.09.2020 у розмірі 4547,13 грн.; №32 від 13.10.2020 у розмірі 4569,87 грн.; №73 від 23.11.2020 у розмірі 4569,87 грн.; №93 від 16.12.2020 у розмірі 4721,27 грн.; №74503092 від 25.01.2021 у розмірі 4717,65 грн.; №149 від 22.02.2021 у розмірі 4778,98 грн.; №184 від 23.03.2021 у розмірі 4826,77 грн.; №208 від 15.04.2021 у розмірі 4908,83 грн.; №242 від 19.05.2021 у розмірі 4934,19 грн.; №269 від 22.06.2021 у розмірі 5007,45 грн.; №308 від 22.07.2021 у розмірі 5017,46 грн.; №349 від 30.08.2021 у розмірі 5022,48 грн.
Окрім того, з матеріалів справи також слідує, що відповідачем здійснювалася орендна плата за користування приміщенням в зазначений період, про що вказують подані відповідачем докази: квитанції №СВ05663112/1 від 19.10.2021 у розмірі 3000,00 грн.; №15 від 28.01.2021 у розмірі 5661,20 грн.; №21 від 26.11.2020 у розмірі 5483,90 грн.; №15 від 29.12.2020 у розмірі 5665,60 грн.; №30538419 від 25.01.2021 у розмірі 4717,65 грн.; платіжні доручення №388 від 30.09.2021 у розмірі 500,00 грн.; №344 від 27.08.2021 у розмірі 6026,98 грн.; №387 від 29.09.2021 у розмірі 2514,93 грн.; №268 від 22.06.2021 у розмірі 6008,94 грн.; №313 від 26.07.2021 у розмірі 6020,95 грн.; №223 від 30.04.2021 у розмірі 5890,60 грн.; №237 від 17.05.2021 у розмірі 5931,83 грн.; №153 від 24.02.2021 у розмірі 5734,78 грн.; №189 від 26.03.2021 у розмірі 5792,12 грн.; №14 від 18.09.2020 у розмірі 5456,56 грн.; №33 від 13.10.2020 у розмірі 5483,84 грн.; №308 від 22.07.2021 у розмірі 5017,46 грн.; №349 від 30.08.2021 у розмірі 5022,48 грн.; №242 від 19.05.2021 у розмірі 4943,19 грн.; №269 від 22.06.2021 у розмірі 5007,45 грн.; №184 від 23.03.2021 у розмірі 4826,77 грн.; №208 від 15.04.2021 у розмірі 4908,83 грн.; №149 від 22.02.2021 у розмірі 4778,98 грн.; №73 від 23.11.2020 у розмірі 4569,87 грн.; №93 від 16.12.2020 у розмірі 4721,27 грн.; №13 від 18.09.2020 у розмірі 4547,13 грн.; №32 від 13.10.2020 у розмірі 4569,87 грн.; №64 від 14.02.2020 у розмірі 4502,31 грн.; №87 від 16.03.2020 у розмірі 4488,80 грн.; №108 від 11.06.2020 у розмірі 2632,50 грн.; №111 від 12.06.2020 у розмірі 1490,00 грн.; №142 від 15.07.2020 у розмірі 4583,74 грн.; №168 від 12.08.2020 у розмірі 4556,24 грн.; №169 від 17.08.2020 у розмірі 5467,49 грн.; №141 від 14.07.2020 у розмірі 5500,49 грн.; №112 від 12.06.2020 у розмірі 1785,00 грн.; №109 від 11.06.2020 у розмірі 3159,00 грн.; №88 від 16.03.2020 у розмірі 5386,56 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 сплачено кошти за користування приміщенням у розмірі 189099,71 грн. Відтак, здійснений позивачем розрахунок неустойки за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 у розмірі 419524,48 грн. без урахування проведеної відповідачем сплати орендної плати за аналогічний період не відповідає обставинам справи, вказаній правовій позиції Верховного Суду та змісту правового регулювання, встановленого частиною 2 статті 785 ЦК України.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку неустойки за період з 22.10.2019 по 31.08.2021 у розмірі 419524,48 грн., беручи до уваги пояснення сторін, що надані в процесі розгляду справи, а також враховуючи наявні в матеріалах справи відповідні докази суд зазначає, що обґрунтованою та правомірною до стягнення є неустойка у розмірі 230424,77 грн. Відтак, у задоволенні решти нарахованої неустойки суд відмовляє у зв'язку із необґрунтованістю.
Разом з тим, доводи відповідача про те, що нарахована неустойка виникла не з його вини спростовуються нормами чинного законодавства, умовами договору та матеріалами справи.
Варто відмітити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету (назва отримувача ГУК Харків обл./МТГ Харків/22080300, код ЄДРПОУ отримувача 37874947, номер рахунку - UA758999980313020093000020649, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) неустойку у розмірі 230424,77 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Онопрієнка Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, ДКС України, код ЄДРПОУ 44223324) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3456,36 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "18" січня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова