вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/806/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до відповідача: Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про: стягнення 15 001 164,36 грн
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: Т.Нечитайло;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення 15 001 164,36 грн штрафу.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 19 березня 2021 року Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" було видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку №13, відповідно до умов якої відповідач зобов'язувався до 30 жовтня 2021 року сплатити позивачу безумовне грошове зобов'язання у розмірі 30 002 328,72 грн.
Дане зобов'язання забезпечується заставою майбутнього врожаю кукурудзи, якістю та в кількості, визначеній розпискою, що була внесена до реєстру аграрних розписок та реєстру обтяжень рухомого майна.
Пунктом 19 розписки встановлено, що у разі невиконання зобов'язань у строк до 31 жовтня 2021 року ПП "Агро-Експрес-Сервіс" зобов'язується сплатити ТОВ "Суффле Агро Україна" штраф у розмірі 50 % від суми боргу.
Однак, відповідачем не здійснено виконання зобов'язання у встановлений строк, у зв'язку з чим нараховано штраф у розмірі 50% від суми боргу, що становить 15 001 164,36 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих.№13/ар від 22 серпня 2022 року сплатити штраф, але відповіді так і не отримав. Штраф на момент звернення із даним позовом не сплачено.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 01 листопада 2022 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 29 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року підготовче засідання відкладено на 13 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 13 грудня 2022 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 22 грудня 2022 року
Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року розгляд справи відкладено на 17 січня 2023 року.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, водночас 17 січня 2023 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказане клопотання аргументоване тим, що відповідачем частково здійснено погашення фінансової аграрної розписки. На даний момент погашено 13 102 328,72 грн. У зв'язку з вказаним відповідач просить суд відкласти розгляд справи для можливості мирного врегулювання спору.
Згідно із правилами статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд зауважує, що наведені відповідачем підстави для відкладення розгляду спору не свідчать про поважність причин неявки представника відповідача в судове засідання.
З врахуванням наведеного суд не знаходить підстав для відкладення розгляду спору.
Відповідно до положень частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
19 березня 2021 року Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" було видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку №13, яка встановлює безумовне грошове зобов'язання боржника (ПП "Агро-Експрес-Сервіс") сплатити кредитору (ТОВ "Суффле Агро Україна") грошову суму у розмірі 30 002 328,72 грн, що є еквівалентом в товарному розрахунку за наступною формулою: ?=N(S*V)*P, де ? - сума грошових коштів, що підлягає сплаті за розпискою; N - загальна кількість врожаю цукрового буряку (тут та надалі - врожай), 36 147 тонн 384 кілограм; S - площа посіву 602,4564 га; V - очікувана врожайність, 60 тонн/га; Р - розрахункова ціна за 1 тонну - 830,00 грн, у строк до 30 жовтня 2021 року (включно).
Вказана фінансова аграрна розписка посвідчена приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області та зареєстрована в реєстрі за №660.
19 березня 2021 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області за №6268 внесено запис до Реєстру аграрних розписок про її видачу.
Цією розпискою забезпечується виконання зобов'язань за договором №1300030793 від 19 листопада 2019 року, укладеним між боржником та кредитором (пункт 3).
Згідно з умовами пункту 4.1. розписки, за попередньою домовленістю з кредитором, узгоджено наступний порядок повернення розписки.
З дня отримання повного виконання зобов'язання за розпискою кредитор протягом чотирнадцяти робочих днів (якщо інший строк не буде узгоджено сторонами додатково в письмовій формі) робить на ній напис "виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повертає таку розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості, про що боржник зобов'язаний письмово повідомити кредитора, - шляхом направлення розписки цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в розписці.
Після повернення боржнику оригіналу розписки з відміткою про її виконання боржник має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання розписки до відповідних реєстрів (пункт 4.2. розписки).
Згідно з умовами пункту 19 розписки, у разі невиконання своїх зобов'язань за аграрною розпискою у строк до 31 жовтня 2021 року (що застосовується виключно для цілей штрафу згідно з даним пунктом розписки та не підміняє строку виконання розписки згідно пункту 1) та тридцять днів після цього строку, боржник зобов'язується сплатити кредитору штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми боргу боржника за розпискою станом на кінець банківського дня 31 жовтня 2021 року.
Як видно з матеріалів справи, 27 серпня 2022 року, позивач направив відповідачу вимогу вих.№13/ар від 22 серпня 2022 року про усунення порушення та виконання зобов'язання, в якій зазначив, що станом на момент звернення із даною вимогою розписка залишається невиконаною та непогашеною на повну суму, штраф за невиконання розписки складає 15 001 164,36 грн.
Відповідач вказує, що відповіді на вказану вимогу не отримав, штраф на момент звернення із даним позовом не сплачено, що і слугувало підставою для звернення з даним позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, заснованими на правочині, та стосуються прав та обов'язків щодо виконання аграрної розписки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення неустойки законними, оскільки відповідачем порушено умови аграрної розписки.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог частин 1, 6, 7 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Нормами частини 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Отже, суд із фактичних обставин справи встановив, що предметом спору є стягнення неустойки (штрафу) за невиконане відповідачем грошове зобов'язання.
Таке грошове зобов'язання виникло на підставі виданої 19 березня 2021 року Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" фінансової аграрної розписки №13 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", яка встановлює безумовне зобов'язання боржника (ПП "Агро-Експрес-Сервіс") сплатити кредитору (ТОВ "Суффле Агро Україна") грошову суму у розмірі 30 002 328,72 грн у строк до 30 жовтня 2021 року (включно).
Згідно з умовами пункту 4 розписки, за попередньою домовленістю з кредитором, узгоджено порядок виконання цього зобов'язання та повернення розписки.
Однак, матеріали справи не містять доказів виконання аграрної розписки №13 від 19 березня 2021 року у строк до 30 жовтня 2021 року.
Згідно з умовами пункту 19 розписки, у разі невиконання своїх зобов'язань за аграрною розпискою у строк до 31 жовтня 2021 року та тридцять днів після цього строку, боржник зобов'язується сплатити кредитору штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) % від суми боргу боржника за розпискою станом на кінець банківського дня 31 жовтня 2021 року.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про аграрні розписки", аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах.
Боржник за аграрною розпискою - особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов'язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах.
Кредитор за аграрною розпискою - фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов'язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов'язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.
Відповідно до приписів статті 5 Закону України "Про аграрні розписки" фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості. Виконання боржником зобов'язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.
Нормами статті 6 Закону України "Про аграрні розписки" визначено вимоги до форми фінансової аграрної розписки. Фінансові аграрні розписки складаються у письмовій формі на бланку, підлягають нотаріальному посвідченню і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Фінансова аграрна розписка має містити зокрема такі обов'язкові реквізити: строк сплати коштів; реквізити кредитора та умови про подальшу передачу прав за аграрною розпискою; безумовне зобов'язання сплатити грошові кошти, визначення формули розрахунку розміру грошового зобов'язання боржника, кількості та родових ознак сільськогосподарської продукції, що є невід'ємною частиною такої формули; умови та місце сплати грошових коштів та інші.
Окрім цього положення названої статті визначають, що боржник та кредитор можуть домовитися про включення до тексту фінансової аграрної розписки додаткових умов, що не суперечать положенням цього Закону
У своїй постанові від 27 січня 2022 року у справі №924/233/21 Верховний Суд відзначає, що аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов'язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.
Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання до боржника - сільгоспвиробника.
Натомість аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.
Відповідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Абзацом 2 частини 1 статті 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено у частині 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України, неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд здійснив перевірку нарахування штрафу та встановив відповідність таких розрахунків умовам укладеного договору.
Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.
Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем (розмір штрафу становить половину грошового зобов'язання), а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, та приймаючи до уваги ті обставини, що відповідачем не заперечується наявна заборгованість за аграрною розпискою, суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій.
У цьому аспекті суд зокрема ураховує, що відповідачем вчиняються дії щодо погашення заборгованості (відповідачем сплачено значну частину грошового зобов'язання, що стверджується наданими доказами - платіжними інструкціями: №5516 від 05 грудня 2022 року, №5677 від 12 грудня 2022 року, №5691 від 13 грудня 2022 року, №5722 від 14 грудня 2022 року, №5760 від 15 грудня 2022 року, №5795 від 16 грудня 2022 року, №5862 від 21 грудня 2022 року,№5964 від 22 грудня 2022 року, №68092 від 12 січня 2023 року№583 від 16 січня 2023 року), суд робить висновок про можливість зменшення розміру штрафу до 3 000 000,00 грн, що становить близько 10 (десяти) % відсотків від простроченого грошового зобов'язання.
На переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.
Окрім того судом враховано, що у жовтні 2022 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс", в порядку передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року (справа №918/805/22) задоволено заяву ТОВ "Суффле Агро Україна" про відкликання заяви про банкрутство Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс".
Таким чином, зменшення розміру неустойки надасть відповідачу можливість розрахуватися з наявною кредиторською заборгованістю, продовжити свою господарську діяльність та не допустити банкрутства відповідача.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 15 001 164,36 грн штрафу. Водночас суд встановив наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 10 (десяти) % відсотків від заявленої суми.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 000,00 грн штрафу.
Натомість у задоволенні вимог про стягнення 12 001 164,36 грн штрафу суд відмовляє.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати в розмірі 225 017,47 грн судового збору.
Суд зауважує, що підставою для часткового задоволення позову стало зменшення розміру штрафних санкцій з ініціативи суду.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська область, Дубенський район, с.Ярославичі, вул.Шкільна 50, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул. Богдана Хмельницького 43, код ЄДРПОУ 34863309) 3 000 000 (три мільйони) грн 00 коп. штрафу та 225 017 (двісті двадцять п'ять тисяч сімнадцять) грн 47 коп. судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 12 001 164,36 грн штрафу відмовити.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вул. Богдана Хмельницького 43, код ЄДРПОУ 34863309).
Відповідач (Боржник): Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська область, Дубенський район, с.Ярославичі, вул.Шкільна 50, код ЄДРПОУ 30132761).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено та підписано 19 січня 2023 року.
Суддя А.Качур