вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.01.2023 Справа № 917/1290/22
Суддя Погрібна С.В., розглянувши справу № 917/1290/22
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма", вул. М.Грушевського, 28/2, н/п №43, м. Київ, 01021
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення 441 358,80 грн.,
без виклику сторін,
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" про стягнення 441 358,80 грн заборгованості згідно Договору поставки № 185 від 29.11.2021.
Ухвалою суду від 18.10.2022 було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвала Господарського суду Полтавської області була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). На офіційному сайті Судової влади України розміщено відповідне повідомлення про відкриття провадження у даній справі.
Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Вказана ухвала також була направлена відповідачу за адресою: вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000 та отримана ним 26.10.2022.
07.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8350).
Позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 8630).
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частини 5 статті 252 ГПК України сторони не надавали.
Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 2 частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки (з урахуванням відпустки та відрядження судді).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Відповідно до частини 2 статті 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 185.
При цьому сторони узгодили наступне:
- Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність покупцеві Товар згідно Специфікацій до Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей Товар (п. 1.1 Договору);
- Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару зазначаються у Специфікаціях до Договору. Специфікації підписуються обома Сторонами за даним Договором та є невід'ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору);
- Факт поставки Товару підтверджується належним чином оформленими і підписаними обома Сторонами документами (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні) (п. 1.3 Договору);
- Розрахунки по Договору між Сторонами проводяться українськими гривнями в безготівковій формі шляхом банківського переказу (платіжними дорученнями) грошових коштів на поточні рахунки Сторін за реквізитами, вказаними в розділі 15 Договору (п. 4.1Договору);
- Покупець проводить оплату за поставлену партію Товару на умовах наведених у специфікаціях до даного Договору (п. 4.2 Договору);
- Рахунок-фактуру Постачальник зобов'язаний направити Покупцю за адресою електронної пошти, що вказана у розділі 15 даного Договору (п. 4.3 Договору);
- Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 4.4 Договору);
- Дата поставки Товару: дата отримання Товару Покупцем і підписання Сторонами відповідної видаткової накладної на Товар (п. 5.3 Договору);
- Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця відбувається з моменту передачі Товару Покупцю за видатковою накладною (п. 5.4 Договору);
- Покупець зобов'язується підписати видаткові накладні по факту передачі Товару Покупцю. До початку відвантаження Товару Покупець надає Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженим представником Покупця (п. 5.5 Договору).
На виконання умов Договору, згідно Специфікації № позивач поставив Відповідачу товар: мастильні матеріали та експлуатаційні рідини для автомобілів, що підтверджується видатковими накладними:
- № 37975 від 30.11.2021 на суму 182 400,00 грн,
- № 42924 від 07.12.2021 на суму 64 396,80 грн,
- № 92 від 04.01.2022 на суму 25 398,00 грн,
- № 2504 від 27.01.2022 на суму 142 272,00 грн,
- № 2785 від 01.02.2022 на суму 26 892,00 грн, на загальну суму 441 358,80 грн.
Згідно умов п. 2 Специфікації, Покупець (Боржник) зобов'язаний здійснити оплату 100 % вартості поставленої партії товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару і підписання видаткової накладної.
Як вже зазначалось, в згідно п. 5.3. Договору поставки, датою поставки Товару є дата отримання товару Покупцем (Боржником) і підписання Сторонами відповідної видаткової накладної.
В порушення умов Договору та Специфікації, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, що і стало приводом для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідачем було направлено лист за вих. № 01/500 від 13.05.2022 з повідомленням про неможливість виконання зобов'язань за договором (ам) через початок форс-мажорних обставин, який надійшов на електронну адресу Позивача 18.05.2022.
При цьому відповідач посилався на відкритий лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким на його думку, підтверджуються форс-мажорні обставини.
Так, у своєму відзиві відповідач зокрема вказує, що свою заборгованість за Договором визнає, але разом з тим він заявляє про те, що не може виконати договірні зобов'язання по суті спору із посиланням на форс мажорні обставини у зв'язку із війною в Україні та у зв'язку із обмеженнями видаткових операцій з Постановою НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стан справі".
Відповідач наполягає на тому, що не мав можливості виконати зобов'язання по договору у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, накладенням арешту на рахунки.
У зв'язку з вище викладеним відповідач вважає, що позовні вимога є передчасними та не можуть бути задоволені.
У відповіді на відзив позивач зокрема вказує, що на дату настання прострочення оплати по видатковим накладним відповідач не перебував у обставинах Форс-мажору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 526 ЦК, статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз змісту Договору № 185 від 29.11.2021 свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
За змістом частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу
Відповідач у відзиві на позов підтверджує факт наявності заборгованості перед позивачем по Договору в сумі 441 358,80 грн.
Щодо посилання відповідача на те, що він не має можливості виконати свої зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами (введенням на території України воєнного стану, забороною правлінням НБУ здійснювати банкам видаткові операції за рахунками резидентів Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь; накладення арешту на рахунки), суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки будь-які обмеження видаткових операцій, які введені Національним Банком України не можуть бути підставою звільнення відповідача від обов'язку виконати договірне зобов'язання.
Так, згідно умов п. 2 Специфікації, Покупець (Боржник) зобов'язаний здійснити оплату 100 % вартості поставленої партії товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару і підписання видаткової накладної.
Відповідач отримав товар згідно накладних, які підписані сторонами та містять всі необхідні реквізити.
Згідно видаткової накладної № 37975 від 30.11.2021 строк оплати до 29.01.2022; № 42924 від 07.12.2021 строк оплати до 05.02.2022; № 92 від 04.01.2022 строк оплати до 05.03.2022; № 2504 від 27.01.2022 строк оплати до 28.03.2022; № 2785 від 01.02.2022 строк оплати до 02.04.2022.
Суд встановив, що строк оплати за отримані Товари є таким, що настав.
Крім того, судом враховано, що відповідно до умов Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (стихійні лиха або їх наслідки, війни, страйки, народні хвилювання і а ін.), а також, якщо ні обставини або їх наслідки безпосередньо вплинули на виконання Договору. При цьому термін виконання зобов'язань за Договором відсувається сорозмірно часу, протягом якого діяли такі обставини (їх наслідки). Сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань за Договором, повинна в строк, що не перевищує 10 днів, сповістити іншу Сторону про настання форс-мажорних обставин. (п. 9.1 Договору).
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач вчинив дії, спрямовані на своєчасне повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що має наслідком неможливість посилатися на відповідні обставини в якості підстав для звільнення від відповідальності за невиконання умов договору щодо своєчасного проведення розрахунків.
При цьому, обставина, введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів об'єктивної неможливості виконання умов договору у зв'язку з введенням на території України воєнного стану.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 441 358,80 грн є обґрунтованою, підтверджена належними та достатніми доказами, а отже підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем належними доказами обставини, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем заявлено до стягнення 22 067,94 грн витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро "Галай та Партнери" про надання правової допомоги № 1715/2022 від 20.06.2022, відповідно до якого Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу.
Згідно Додаткової угоди № 15 від 14.10.2022 до Договору про надання правової допомоги № 1715/2022 від 20.06.2022, між Замовником (позивачем) та Виконавцем (представником позивача) досягнуто спільної згоди щодо виплати гонорару за результатами розгляду справи в суді у фіксованому розмірі, а саме 5 % від ціни позову, що становить 22 067,94 грн. Гонорар сплачується протягом 10 днів після набрання законної сили рішенням у справі в якій надається правова допомога.
За змістом статті 126 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню, окрім витрат по сплаті судового збору, вартість послуг адвоката, що сплачена або підлягає сплаті (правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
З огляду на наявні матеріали справи та встановлені обставини, суд вважає, що представник позивача підтвердив належними та допустимими доказами, понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 917/1290/22. Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 122 067,94 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 232-233, 237-238, 239, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл" (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, код ЄДРПОУ 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (вул. М.Грушевського, 28/2, н/п №43, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32250025) 441 358,80 грн основного боргу, 6 620,38 грн судового збору та 22 067,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Рішення підписано 17.01.2023.
Суддя Погрібна С.В.