Справа № 463/276/23
Провадження № 2-о/463/50/23
17 січня 2023 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Онишкевича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту народження, -
адвокат Діденко В.Є. діючи в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі ордеру серії АР №1110393 від 13 січня 2023 року,звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Совєтьский, Совєтський район, АР Крим, Україна дитини жіночої статі на ім'я ОСОБА_3 у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство Україна.
Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Совєтьский, Совєтський район, АР Крим, Україна в заяників народилась дитина жіночої статі на ім'я ОСОБА_3 . Батьки дитини перебувають у фактичних шлюбних стосунках. Факт народження дитини підтверджуються доданими до заяви копіями документів, оригінали яких знаходяться у заявників, а саме: паспортом громадянки України ОСОБА_1 , паспортом громадянина України ОСОБА_2 , виписним епікризом та свідоцтвом про народження від 28 липня 2021 року. Оскільки наявні у заявників документи, з яких вбачається факт народження дитини, за формою не відповідають законодавству України, тому що видані на тимчасово окупованій території, відтак зареєструвати народження дитини у позасудовому порядку вони не мають можливості. Зазначає, що в грудні 2022 року заявники через свого представника звернулись за роз'ясненнями до відділу державної реєстрації актів цивільного стану з метою зареєструвати народження дитини згідно з законодавством України, але їм було роз'яснено, що територія АР Крим є тимчасово окупованою територією і в цьому випадку підставою для реєстрації народження дитини є встановлення в судовому порядку факту її народження. Таким чином, вони позбавлені можливості зареєструвати народження дитини згідно із законодавством України компетентним державним органом та отримати у подальшому закордонний паспорт для оздоровлення дитини за кордоном, а також разом з дитиною відвідувати своїх знайомих та родичів, які проживають на підконтрольній Україні території. Враховуючи наведене, просить заяву задовольнити.
Матеріали заяви були подані до Личаківського районного суду м. Львова 17 січня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких визначено суддю Стрепка Н.Л.
Ухвалою суду від 17 січня 2023 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено таку в судове засідання.
В судове засідання 17 січня 2023 року заявники та їх представник не з'явились, представник заявників ОСОБА_4 подав на електронну адресу суду заяву про розгляд справи про встановлення факту народження без його участі та участі заявників. Вказав у такій, що заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи, що належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву чи будь-яких інших заперечень на заяву до суду не скерував.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу та ухвалити рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
У зв'язку з неявкою учасників процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що заява підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
При цьому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в тому числі справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Зокрема згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Судом встановлено, що заявники ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянами України, що підтверджується копіями паспортів громадянина України останніх, а саме паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та паспортом ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 . При цьому з заяви вбачається, що заявники на даний час перебувають в фактичних шлюбних стосунках.
При цьому, як вбачається з копії виписного епікризу пологового відділення Жержавного бюджетного закладу охорони здоров'я Республіки Крим «Совєтська районна лікарня», ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину жіночої статі.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 28 липня 2021 року Совєтським районним відділом ЗАЦС Департаменту ЗАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Совєтьский Совєтського району Республіки Крим. Вказане свідоцтво складено російською мовою, на ньому міститься гербова печатка органу реєстрації актів цивільного стану.
Разом з тим, як вбачається із поданої заяви, заявники позбавлені можливості зареєструвати народження дитини в позасудовому порядку через органи державної реєстрації актів цивільного стану громадян.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час виключно у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Так Указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, зокрема востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 7 листопада 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, та такий продовжує діяти на даний час.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Відповідно до ч. 2 даної статті Закону Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року. При цьому згідно з ч. 1 ст. 3 Закону тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя визначається сухопутна територія таких, а також внутрішні води України цих територій.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Так згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Разом з тим держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Частиною 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Так пунктом 2 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів: а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я; б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о); в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о); г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о); ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з матеріалів заяви, отримані заявниками документи на підтвердження факту народження дитини є недійсними на території України, оскільки видані незаконно створеними органами на тимчасово окупованій території України, а відомості про народження не внесенні до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відтак з огляду на вказане зареєструвати факт народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану громадян Міністерства юстиції України заявники не в змозі, оскільки документи про народження, які видані незаконними органами, не є документами, на підставі яких можливо провести державну реєстрацію народження особи, а отже не створюють жодних юридичних наслідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.
У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.
При цьому відповідно до ч. 4 даної статті Закону за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Аналогічно пунктом 2 глави 1 розділу ІІІ вказаних вище Правил державної реєстрації актів цивільного стану визначено, що при відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
За правилами ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Водночас пунктом 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян України та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Оскільки, як встановлено судом Автономна Республіка Крим, в якій постійно проживають заявники, та зокрема смт. Совєтьский Совєтського р-ну такої, в якому народилась їх донька, є тимчасово окупованими російською федерацією з 20 лютого 2014 року, відтак заявники були позбавлені можливості у встановленому законом порядку зареєструвати народження дитини одразу ж після такого.
У відповідності до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, а тому приходить до висновку, що факт народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є доведеним та підлягає встановленню.
До такого висновку суд прийшов на підставі доказів наданих заявниками, які досліджені в судовому засіданні та описані судом, нічим не спростовані, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
При цьому відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 315, 317, 354, 355, 430 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -
заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту народження - задовольнити.
Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Совєтьский, Совєтський район, АР Крим, Україна дитини жіночої статі на ім'я ОСОБА_3 у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство Україна.
Рішення підлягає до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Оскарження даного рішення не зупиняє його виконання.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявники: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 .
Заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), місцезнаходження: 79017, м. Львів, вул. Зелена, 77, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33286481.
Суддя: Стрепко Н.Л.